Тобто це було б важливо, якщо б вчинками Громова (а з ним і 90 відсотків футболістів) керували такі не монетизовані речі, як патріотизм. На жаль, давайте зізнаємося чесно — Громов не перейшов у свій час в московське «Динамо» не за внутрішнім переконанням, а тому що «зараз конфлікт між країнами, а у мене тут сім'я — не хочеться, щоб коса найшла на камінь». Тобто, якби Артем знав, що його перехід не викличе громадського осуду — він би обов'язково перейшов. Але навчений досвідом своєї спільної поїздки з Олегом Міщенком до Москви, вирішив вчинити розумніше, — відзначає football.ua.
Зараз же ситуація складіша — тоді був вибір — переходити в київське «Динамо» чи московське. Зараз особливого вибору немає — в Україні Громову, звиклому до стабільних виплат у «Динамо» переходити нікуди, в Західній/Центральній Європі гравці рівня Громова нікому не цікаві, а ті, кому цікаві — навряд чи заплатять стільки, щоб Артему вистачило в міжсезоння змотатися в Москву. Та й трансферне вікно вже закрито. Простіше кажучи, ситуація в Артема не найкраща та, якщо у нього буде варіант з фінансово стабільнішою і привабливою у футбольному плані Росією, то, думається, інстинкт самозбереження буде переможений економічним чинником.
Не найкращий час і для Сергія Реброва. В умовах складної фінансової ситуації особливо цінується вміння здійснювати точкові покупки, які дадуть максимальний ефект. Але те, як не вгадує з гравцями Ребров, просто вражає. По суті, відхід Громова і Гладкого — це визнання Ребровим своїх трансферних помилок.
Сергій Станіславович очолив Динамо навесні 2014-го року, тобто трансфери передсезонки 2014/2015 і всі наступні — його. Якщо прибрати всі повернення з оренди, то чистих трансферів на вхід (до нинішнього зимового антракту, тобто без Пантича і Кадара) було — 12 (у восьми випадках гравці приходили безкоштовно). Семеро з них вже немає в команді.
Лукаш Теодорчик не зміг заграти, і був відданий в оренду в «Андерлехт», де до нього знайшли підхід. Форвард віддячив — 26 м'ячів за півроку у всіх турнірах.
Бетао прийшов у вигляді вільного агента, але, так і не зігравши жодного матчу в чемпіонаті, через півроку покинув клуб.
Радослав Петрович позиціонувався як новий Вукоєвич, але зігравши за «Динамо» в семи матчах, через рік пішов у «Спортинг».
Не залишили, по суті, ніякого сліду в «Динамо» Олександр Яковенко, Олександр Гладкий і Артем Громов, які вже пішли. Не особливо перспективно виглядає і майбутнє Федорчука з Корзуном — вони ще в «Динамо», але ніяких аргументів на їх користь знайти не вдається. Очевидно, не за горами і їх відхід.
Щодо вдалих трансферів.
Жуніор Мораєс перейшов з донецького «Металурга», як вільний агент. За півтора року зіграв за «Динамо» в 55-ти матчах і забив 22 м'ячі.
Віторіну Антунеш досі в команді, але покупка Кадара говорить про те, що Ребров не зовсім задоволений його грою. Власне про проблеми з мотивацією і концентрацією португальця говорилося багато — ще, коли «Динамо» грало в групі Ліги чемпіонів.
Регулярно грає і Микола Морозюк. Але, що він, що Антунеш — не здатні підсилити «Динамо» настільки, щоб говорити про них, як про гравців рівня групового етапу Ліги чемпіонів, адже саме це цікавить Суркіса, а не Ліга Європи.
Якщо виходити з того, що «Динамо» хоче регулярно виступати на рівні групового етапу ЛЧ, то, напевно, лише Дерліс Гонсалес та Лукаш Тедорчик, який виступає за «Андерлехт», могли б давати якийсь результат – швидше за все, боротьба за третє місце в групі з подальшою Лігою Європи. Всі ж інші трансфери свідчать лише про те, що рівень «Динамо» як команди і клубу неухильно падає. Очевидно, що в нинішніх економічних умовах Суркісу потрібен тренер, який би зміг гравців за мінімальні гроші виводити на рівень, коли їх можна вигідно і добре продати.
Інша справа, що словосполучення «вигідно продати» або «вчасно продати» — це не про «Динамо». Принаймні, не про київське. Наприклад, навіщо продавати Ярмоленко на піку форми? Можна ж дотягнути, коли його психологічний стан стане максимально поганим, а вік близьким до критичного (нагадаю, через 2,5 року Андрію виповниться тридцять), а потім, коли він буде цікавий лише клубам з Казахстану, сказати, що Андрій все життя мріяв закінчити в рідному клубі. Це, звичайно, теж метод, але завдяки йому навряд чи заробиш — можна лише виростити чергового жовчного експерта для Великого футболу. До речі, у випадку з Хачеріді «Динамо» над цим вже щільно працює.
Імідж клубу, що вміє добре продавати, насправді дуже важливий для тих, хто купує. В першу чергу будуть звертатися до продавця, який піде на зустріч в питаннях ціни, терміновості і т.д. Будь-які ж спроби купити когось у «Динамо» закінчуються тим, що Суркіса не влаштовує спочатку ціна, потім рівень клубу, а потім і час, коли звернулися. Що ж, талант президента як продавця, приблизно дорівнює таланту тренера, як покупця.
Радує лише дві речі — «Динамо» початок безжально позбавлятися від баласту, видало непогану гру з «Зорею», а вихованці клубу все частіше отримують шанс. Залишається вірити, що ситуацію врятує вміння Реброва як тренера. Правда, вже не в цьому сезоні.
Олександр Озірний
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
