Той короткий чемпіонат був для киян успішним: команда посіла друге місце, а головне – розпочала унікальну історію. Київське «Динамо» – єдина на території колишнього СРСР футбольна команда, що брала участь в усіх чемпіонатах СРСР у вищому дивізіоні, як би він не називався – «клас А» чи «вища ліга». І нині динамівці продовжують писати історію, яка розпочалася навесні 1936-го за участю Володимира Гребера.
Народився герой нашої розповіді 26 жовтня (8 листопада) 1911 року в Катеринославі (нині Дніпро). Тоді юнаки рано ставали дорослими, тому виступати у віці 19 років за дорослу команду «Совторгслужащіх» для Володі Гребера, який перед цим грав за юнацький склад команди металургійного комбінату, було цілком нормальним. Так само нормальним для здібного гравця сприймалося запрошення через рік до створеної тоді головної команди Дніпропетровська, яка звалася… «Динамо». Так уже склалося в ті далекі часи, що найбільш серйозно та послідовно футболом займалися саме в спортивному товаристві працівників органів внутрішніх справ.
До «Динамо» зі столиці України здібний півзахисник не міг потрапити відразу: спочатку Києву належало стати цією столицею. Саме після того, як до Києва перенесли з Харкова адміністративний центр Української Соціалістичної Радянської Республіки, місцеве «Динамо» стало поповнюватися найкращими футболістами з Харкова та Дніпропетровська. Для Володимира Гребера шлях до Києва пройшов через… збірну України. Саме в створеній 1934 року «збірній республіки» Володимир показав усю свою майстерність, набуту за роки виступів за дніпропетровське «Динамо». Питання вирішив тренер киян Михайло Товаровський, який оформив перехід Гребера до київського «Динамо» напередодні першого чемпіонату СРСР.
Чому у створеному 1922 року СРСР перший футбольний чемпіонат пройшов лише 1936-го? Дослідження цього питання заслуговує не на один абзац чи статтю, а на повноцінну дисертацію. Ми ж обмежимося тим, що зазначимо: саме навесні 1936 року звання чемпіона СРСР із футболу почали розігрувати не збірні команди міст чи союзних республік, а «показові команди майстрів», як сором’язливо називала тодішня влада футбольні команди «підпільних» професіоналів. У першому всесоюзному чемпіонаті взяли участь сім команд: чотири з Москви, дві з Ленінграда (нині Санкт-Петербург) та одна з Києва. Ніякого спортивного відбору не було – учасників чемпіонату визначили адміністративним рішенням спортивної влади.
Короткий (менше двох місяців) турнір виграло «Динамо» з Москви, перемігши всіх своїх суперників. «Динамо» з Києва виграло чотири матчі при двох поразках, набравши 12 очок, чого вистачило для другого місця. Цікаво, що тоді за перемогу теж давали три очки, за нічию – два, за поразку – одне.
У цьому турнірі Володимир Гребер провів усі шість матчів, забивши два м’ячі. І якби в першому чемпіонаті вручали медалі, то отримав би повноцінну срібну нагороду. Але медалей та кубків у тодішньому «пролетарському» спорті не давали – чемпіон СРСР із футболу отримував… чемпіонське знамено! У наступних довоєнних чемпіонатах, у тому числі й у незавершеному чемпіонаті 1941 року, Володимир Гребер також грав за «Динамо» та забивав м’ячі, але перебував при цьому трохи в затінку тодішніх «зірок» команди: Щегоцького, Махині, Гончаренка та інших.
Долі динамівців під час Другої світової війни склалися по-різному. Хтось був евакуйований до глибокого тилу й мав можливість продовжувати заняття футболом у рамках «фізпідготовки червоноармійців», хтось залишився в окупованому німцями Києві й теж певний час грав у футбол. Володимиру Греберу не випало ані першого, ані другого. Після евакуації його було направлено на фронт, де він воював простим солдатом і нагороджений бойовими орденами Вітчизняної війни та Червоної Зірки.
Коли Гребер повернувся до Києва в 1945-му, йому було вже 34 роки, причому останні чотири з них він не тренувався й не грав у футбол. Тож мусив виступати попервах за одну з «клубних» динамівських команд, як тоді називалися аматорські колективи. Це була команда шостої районної ради «Динамо». До професіоналів, тобто до основного складу «Динамо» Гребера повернув колишній партнер по команді – Антон Ідзковський. Коли знаменитого воротаря «Динамо» довоєнних часів призначили 1946 року тренером, він згадав про свого давнього колегу й зарахував того до основного складу.
На жаль, цього виявилося замало. Рівень гри 35-річного фронтовика не відповідав вимогам навіть тодішнього великого футболу. Тож, зігравши в сезоні 1946 року лише один матч – 18 травня проти команди «Крилья Совєтов» із Куйбишева (нині Самара), – Володимир Гребер завершив свою футбольну кар’єру. Він ще майже рік бігав за динамівський «дубль», але було зрозуміло, що настав час шукати собі інше заняття.
Отож Володимир Гребер, зігравши 1946 року лише один поєдинок за «Динамо», «продовжив» свою футбольну кар’єру найвищого рівня на п’ять років. У підсумку вийшло 93 матчі за «Динамо» (89 у чемпіонаті та 4 в Кубку) та 12 забитих м’ячів (усі в чемпіонаті) за десять років. Окрім сухої статистики, залишилися газетні публікації довоєнних часів, у яких Гребера називали одним із найкращих півзахисників свого часу. Це підтверджує включення його прізвища до числа 55-ти найкращих футболістів СРСР 1938 року.
По закінченні активних виступів на футбольному полі Володимир Гребер спробував свої сили як арбітр, одночасно працюючи дитячим тренером. Крок за кроком він дійшов до звання «судді республіканської категорії», яке давало змогу судити ігри вищого дивізіону чемпіонату СРСР. Та досягти колишніх висот у футбольному арбітражі йому не вдалося – цей етап кар’єри завершився 1954-го, після чого знайшовся час для розвитку більш звичної для футболіста тренерської кар’єри. 1955-го Володимир Гребер залишив аматорський «Будівельник», який тренував із 1950 року, і повернувся до рідного Дніпропетровська асистентом Всеволода Радикорського, наставника місцевого «Металурга» (нині «Дніпро»), що грав у «класі Б».
За п’ять років після цього настав час для самостійної роботи. Починаючи з 1960 року, Володимир Гребер очолював команди «класу Б»: «Полісся» (Житомир), «Трубник» (Нікополь), «Колгоспник» (Черкаси). Передчасна смерть на 54-му році життя припинила тренерську кар’єру видатного футболіста й непересічної особистості Володимира Мартиновича Гребера – гравця легендарного «Динамо» 30-40-х років минулого століття.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
