«Останній матч групового етапу ми грали із запорізьким «Металургом», з яким у нас було порівну очок. Оскільки формат турніру передбачав щоденні ігри, нам було важкувато, та й технічно ми трохи слабші, оскільки молодші. Але хлопці молодці, витримали і виграли цей матч за перше місце в групі. У грі ми мали перевагу, як за гольовими моментами, так і територіальну. В останні 10 хвилин нам трохи не вистачило сил, тому кінцівка вийшла нервовою. Суперник прагнув досягти перемоги, але до по-справжньому гольових моментів біля наших воріт справа не доходила. Ми ж могли зловити їх на контратаках і забити, але не вийшло. В цілому, по грі питань немає, нічия дозволила нам забезпечити собі перше місце.
Що стосується фінальної гри, ми зустрічалися зі збірною Києва, яка на ранніх стадіях вибила з розіграшу «Шахтар» (2001 рік) і посіла перше місце в групі на попередньому етапі. Тож команда у них хоч і не дуже зіграна, але збалансована. Як ми не намагалися заспокоїти хлопців, щоб вони не переживали, але фінал є фінал. Незважаючи на те, що вони на рік молодші, все одно хотіли перемогти. У першому таймі ми показали не зовсім якісну гру, допускали помилки в простих ситуаціях - позначалося хвилювання, напруга і острах помилитися. Правда, і суперник нічого особливого не створював, граючи обережно. Хоча саме суперник забив першим в порожні ворота, після того, як на виході помилився наш воротар. Але після цього ми зібралися, зрозуміли, що боятися немає чого, і в кінці першого тайму зрівняли рахунок. Потім внесли необхідні корективи, провели пару замін, освіжили гру. У підсумку, другий тайм проходив повністю під нашу диктовку - у суперника шансів для взяття воріт не було. А ми створювали і моменти, і напівмоменти, і за хвилин 10 до кінця гри Близниченко реалізував один з численних шансів та забив, завдяки індивідуальній майстерності.
В цілому, турнір був для нас корисним. Ми, тренери, отримали багато інформації - як хорошої, так і не дуже. Наприклад, в плані психологічної підготовки, коли були напружені і важливі гри, і потрібен був результат, багато хлопців тушувалися, трохи втрачали впевненість у своїх силах, тож нам є, над чим працювати. Крім того, футбол у старших хлопців трохи швидший і атлетичніший. Багато наших футболістів витримали цю боротьбу і не поступалися. Порадувало, що ми грали за рахунок своїх сильних якостей - намагалися швидше розпоряджатися м'ячем, приймати рішення. В цілому, турніром, його організацією і діями своїх хлопців я задоволений. Можливо вони виступили не на 100% своїх можливостей, але досягли результату при непоганій грі. Хочеться, щоб цей успіх додав їм упевненості в своїх силах, розкутості і звів до мінімуму мандраж», - розповів Олександр Ситник офіційному сайту ФК «Динамо» (Київ).
Хочеш допомогти ЗСУ 🇺🇦?
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
