– Як вам вдається перебувати у відмінній фізичній формі? У фізпідготовці Ви кращий більшості футболістів Ліги Парі-Матч, це помітно візуально. Як довго витримаєте в такому темпі, адже попереду ще довгий турнірний шлях?
– Я би не сказав, що в нашому чемпіонаті немає сильнішого за мене гравця у плані фізики. Хоча це справді одна з головних моїх якостей. Досягаю цього індивідуальними і командними тренуваннями.
– Хотіли б знову пограти за збірну України?
– Звичайно, як і будь-який український футболіст!
– Розкажіть про дебют в національній збірній. Що відчували в той момент?
– Дуже приємно було отримати виклик і зіграти за головну команду держави.
– Чому з «Олімпіка» ніхто не грає в збірних?
– Це не до нас запитання. Ми, гравці, докладаємо всіх зусиль і стараємося.
– Як гадаєте, заслужено потрапили до першої шістки?
– З огляду на те, що двічі обіграли «Ворсклу» – нашого прямого конкурента, взагалі рівно провели турнір, вважаю, все справедливо.
– Чи здатний «Олімпік» цього сезону поборотися за «срібло» або «бронзу» з «Динамо», «Зорею» й «Олександрією»?
– За друге місце – навряд, а за третє – навіть дуже. Все може бути.
– Наскільки успішним може бути виступ «Олімпіка» в єврокубках?
– Усе залежить від того, що буде влітку – чи збережеться кістяк команди.
– Чи є затримка по зарплаті?
– Немає. В «Олімпіку» ніколи такого не було. Наш президент старається створити всі умови.
– Які емоції були після хет-трику у ворота «Дніпра», і як у роздягальні на це відреагувала команда?
– То був мій перший хет-трик за весь час у футболі – навіть на дитячому рівні такого не вдавалося! Звичайно, був дуже радий, і партнери привітали.
– Чи погодилися б Ви з часом обійняти посаду головного тренера «Олімпіка»?
– Після завершення ігрової кар’єри однозначно хочу стати тренером!
– Відомо, що в «Олімпіка» проблеми з тренувальними полями (команда займається то на штучних, то на натуральних покриттях), з відновлювальними процедурами, домашнім стадіоном та одні з найнижчих зарплат в УПЛ. На Ваш погляд, приклад команди доводить, що футболістам в Україні (окрім «Динамо» та «Шахтаря») достатньо платити 30-60 тисяч грн на місяць і вимагати результату, який є в «Олімпіка»? Може, футболісти на більше і не заслуговують і, в принципі, немає сенсу їм переплачувати?
– Так, у нашого клубу є проблеми. Але ми стараємося, тренуємося і показуємо результат. Я вважаю, що все залежить від кожного конкретного футболіста: сьогодні ти граєш тут, однак можеш проявити себе й отримати запрошення на інший рівень. Іще треба не забувати, що граємо в Лізі Парі-Матч, – це серйозний турнір, рівню якого треба відповідати.
– Чи хотіли б Ви перейти у «Чорноморець»?
– 2012-го чи 2013 року була така пропозиція. Сьогодні ні. Я гравець «Олімпіка».
– Андрію, не шкодуєте, що свого часу повернувся в «Динамо»?
– Не жалію. Просто мені не пощастило: я прийшов на запрошення Юрія Сьоміна та Ігоря Суркіса, проте сталася зміна тренера, і новий не потребував моїх послуг.
– Хто був Вашим перший тренер у «Динамо»?
– Леонідов і Островський, обоє, на жаль, уже покійні. Потім, із восьми до 17-ти років, мною займався Величко.
– Нещодавно Віктор Коваленко сказав, що в жодному випадку не перейшов би у «Динамо». Ви, як вихованець цього клубу, змогли б перейти до «Шахтаря», у разі, якби надійшла така пропозиція? Чи Ваша позиція з цього питання така ж принципова, як і в Коваленка?
– У мене немає настільки принципових поглядів. Я вважаю так: де краще – там і треба грати.
– Як Вам було грати у Луцькій команді під керівництвом Кварцяного? Охарактеризуйте свій період гри в ФК «Волинь»? Що сподобалось, що не сподобалось в цій команді та у місті Луцьк загалом?
– Непросто було. Місто дуже подобалося, проте до методів Віталія Володимировича треба звикнути. У нас були протиріччя, через які я пішов. Недавно, коли грали на Кубок, пересіклися з Кварцяним, поговорили.
– Яку маєте ціль у житті та кар’єрі?
– Виступати за європейський топ-клуб!
– Якби була б вигідна пропозиція з Китаю, задумався б?
– Чому би ні?
– Чи були в Вас трансферні пропозиції із клубів топ-чемпіонатів за всю твою кар’єру?
– 2011 року, коли я успішно грав за «Арсенал» і молодіжну збірну України, виник варіант із французьким «Сент-Етьєном», про який я дізнався значно пізніше. А потім, перед переходом до «Динамо», прийшла пропозиція від німецького «Ганновера», яка зірвалася через незалежні від мене причини.
– Ви коли-небудь зрадите Україну і поїдете грати в Росію?
– Вважаю себе професіоналом. Це як робота: людина шукає ту, де якій кращі умови.
– Могли б розповісти про гол у кар’єрі, який вам запам’ятався найбільше?
– Третій гол «Дніпру», коли зробив хет-трик: добре вдарив зльоту.
– Плануєте грати в Черкасах, чи в перспективі й у інші міста? Наприклад, у Чернівцях давно не було футболу рівня Прем’єр-Ліги, і населення б Вас радо прийняло.
– Питання до президента нашого клубу.
– 1. Кілька років тому, коли Ви перейшли в «Металіст», вийшло інтерв’ю з Мироном Маркевичем, де був такий фрагмент: (журналіст) «На думку Олега Федорчука, Богданову критично бракує однієї якості – швидкості», (Маркевич) «Якби у Богданова була швидкість, він би вже в «Реалі» грав!». Погоджуєтеся з цим? І які ще недоліки бачите в своїй грі? 2. Чому Ви перервали стосунки з Дмитром Селюком, якщо не секрет? Дякую!
– По першому запитанню: однозначно погоджуюся! Не вважаю себе аж таким повільним футболістом, але є з цим проблема. Якби був швидшим хоча би на половину, грав би за «Реал»! Інша моя проблема – більше орієнтований на захист, у нападі не такий ефективний. Про друге запитання: у мене був простій у кар’єрі, а Дмитро Дмитрович не міг знайти прийнятний варіант. Ми розійшлися без претензій.
– Скажіть Андрію, з якими зірками світового футболу Ви хотіли б зіграти на одному футбольному полі? І кому Ви віддаєте перевагу, Neymar, Ronaldo або ж Messi?
– Мені пощастило грати на одному полі з Ібрагимовичем, Лавессі, Пасторе, Тьяго Сілвою (з останнім обмінялися футболками). Хотів би спробувати себе у протистоянні з Роналду.
– Андрію, футбол футболом, але все ж цікаво, як Ви проводите вільний час? Яке Вас у хобі?
– Дуже люблю читати і багато читаю. Причому різну літературу: психологічну, футбольну – наприклад, про дитячі школи в Іспанії, автобіографії знаменитостей.
– Хто був Вашим кумиром у дитинстві?
– Їх було двоє – Бекхем та Зідан.
– Андрію Євгеновичу, хотіли б Ви закінчити свою кар’єру в київському «Динамо»?
– Я справді дуже хотів би повернутися туди.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
