Звісно, за свої вчинки потрібно нести відповідальність. Завжди і всюди. Особливо це стосується людей публічних. Тому Ігоря Суркіса з Сергієм Ребровим зрозуміти можна. На їхню думку, Хачеріді свою роботу виконував погано, через що футболіст мусив понести покарання.
«Хачеріді повинен сам розуміти, що кар'єра ось-ось закінчиться, і він повинен приносити користь команді. Якщо він може грати на якомусь класі, то інші повинні діяти на максимальних обертах. А це розслабляє всю команду. Тому я Реброва повністю підтримую і ті штрафні санкції, які були застосовані до нього, вони абсолютно адекватні»…
Ігор Суркіс, президент «Динамо».
Начебто усвідомив все і сам Євген. Зробив висновки, розкаявся. Принаймні, це випливає з риторики Хачеріді, якого після заслання до дублю можна прикладати до рани. Але чи сприяє вся ця ситуація розвиткові Євгена як футболіста? Чи залишиться Хачеріді у «Динамо» на тому ж рівні, що й в найліпші свої часи? Ось тут великий знак запитання…
Взагалі, потрібно відмотати час назад на кілька років. З чого все це розпочалося? З того, що Євген постійно отримував на горіхи від партнерів, тренерів і функціонерів команди. Отримував на горіхи за свою манеру гри. Хачеріді публічно називали «дятлом», його штрафували і відправляли до дубля, про нього висловлювалися у відверто принизливих тонах. А все чому? Бо Хачереді не є футболістом типової, класичної структури. Хачеріді потребує, можливо, трохи іншого підходу, аніж решта гравців.
Треба пригадати матч «Динамо» проти «Олімпіка» дворічної давнини. Євген отримав другу жовту карточку від арбітра-двієчника Віталія Романова, після чого був публічно розкритикований і покараний тренером «Динамо». В ситуації, коли футболіст як ніколи потребував підтримки. Адже вилучення саме по собі не можна назвати безапеляційним, а гру Хачеріді в тому матчі не можна вважати такою, яка вийшла за рамки нормального чи дозволеного. Євген завжди так діяв: безцеремонно і трохи емоційно. А потім його вирішили перевчити.
З того часу почались поневіряння Євгена. То його штрафували, то показово залишали на лаві запасних, то взагалі відправляли у дубль, погрожуючи трансфером… Можна ще довго заглиблюватися, але чи не варто задуматися про інше: чи варто милим бути насильно?
Євген ще раніше обіцяв змінитися. Але ці зміни якщо й відбувалися, то лише на короткостроковий термін. Далі Євген все одно повертався до своєї звичної, трохи шаленої манери гри. Гри, яка нервує Суркіса і Реброва, яка не вписується в ту гармонію, яку управлінці створили у себе в голові і до якої прагнуть. То чи варто мучити себе і інших?
Найліпший вихід у цій ситуації – відпустити Євгена вільним агентом. Це гірше, аніж продати гравця, але краще, аніж маринувати його в дублі чи на лаві для запасних. Очевидно ж, що стосунки не складаються. А зламувати, перевиховувати і постійно карати – це все одно, що домагатися дівчини, якій ти неприємний.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
