Ось і фінал історії. Лукаша Теодорчика і «Динамо» більше не пов'язують контракти чи якісь інші офіційні документи. Лише – сторінка історії, від прочитання якої зароджуються неоднозначні враження.
З одного боку, «Динамо» ж віднайшло нападника. А, отже, селекційна служба спрацювала добре, сприявши переходові до команди талановитого гравця. З іншого боку, Теодорчик у «Динамо» не розкрився, пішовши з Києва в супроводі внутрішньої байдужості. Світлі моменти під час української каденції поляка були – його виходи на заміну, які частенько підсилювали гру. Але в цілому союз не можна назвати продуктивним. З провини, мабуть, обох сторін.
Відносно Теодорчика у пам'яті чомусь відклався негатив - його незріла гра у матчах плей-офф Ліги чемпіонів проти «Манчестер Сіті». Від Лукаша чекали більшого, але виступив він під стиль всієї команди – сіро і непримітно. Адаптація (точніше, не адаптація), відсутність порозуміння з партнерами, відсутність чіткого стилю команди… Свій відбиток наклали чимало факторів. Але то був, напевно, ключовий момент. Виблисни тоді Теодорчик (обидва матчі він розпочинав зі стартових хвилин – в обох був замінений відразу після перерви) – все в площині відносин футболіста з «Динамо» могло скластися по-іншому.
Але це нам прикро. Самому Теодорчикові – навряд чи. За час перебування в «Андерлехті» Лукаш заробив авторитет, продуктивно попрацював на своє ім'я і отримав вигоду – фінансову, ігрову, моральну. Бельгійці зволікали, та все ж прийняли контракті умови футболіста і його агента. За Теодорчиком міцно закріплене місце в основному складі амбітної і цікавої команди; нарешті, бачить Лукаш і подальші перспективи, оскільки Бельгія є чудовим трампліном для переходу до більш статусного чемпіонату.
Що ж, полякові можна побажати й подальшого успіху. «Динамо» виявилося не його командою.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
