Легіонери в українському футболі. Селекція з соцтабору, хаос, гонка озброєнь і повернення до джерел

Футбол України 4 Квітня, 16:13 1360
Легіонери в українському футболі. Селекція з соцтабору, хаос, гонка озброєнь і повернення до джерел | 19-27
«Футбол 24» розповідає про динаміку зміни кількості легіонерів у чемпіонаті України.

Іноземців в українському футболі стає щораз менше. Війна на сході України, пов’язана з нею затяжна економічна криза не могли пройти осторонь найпопулярнішого виду спорту. Легіонери, точніше, різке падіння їхньої кількості є вочевидь найліпшим мірилом матеріального становища українського футболу в даний час. «Футбол 24» проілюструє поточну ситуацію на основі цифр.

Залишилося лише 38

У чемпіонаті-2016/2017 виступало 55 закордонних футболістів. Більшість з них поповнили лави українських клубів ще в минулі сезони чи влітку 2016-го. В зимовому антракті в «Шахтар» з бразильської оренди повернувся Алан Патрік, «Динамо» поповнило склад угорцем Тамашем Кадаром і сербом Александаром Пантічем, в «Олімпік» повернувся іспанський марокканець Моха, «Чорноморець» підсилився нігерійцем Ісою Шерифом, за «Ворсклу» дебютував молодший брат албанської клубної легенди Арменда Даллку – Ардін Даллку. На тому й усе. Якщо тенденція збережеться, влітку 2017-го іноземців в українському футболі стане ще менше.

Після того, як минулого тижня київське «Динамо» після восьми років виступів залишив бразилець Даніло Сілва, на весь український чемпіонат залишилося 38 легіонерів. То з числа тих, хто зіграв в рамках Прем’єр-ліги бодай один матч. Серб Анджело Качавенда з «Зорі», бразилець Шина і аргентинець Крістіан Пас з «Карпат» до офіційної заявки луганського й львівського клубів входять, але на полі наразі не з’являлися.

У перші роки української незалежності іноземців в українських клубах було вкрай небагато. Та й то, враховуючи, що всі вони були вихідцями з колишнього СССР, ніхто таких футболістів за легіонерів не сприймав. Та й взагалі, складно чітко визначити, ким у часи прем’єрних чемпіонатів були уродженець російського Санкт-Петербурга Олег Саленко, народжені в Казахстані етнічні українці Євген Яровенко і Костянтин Павлюченко. Ще важча ситуація з абхазцем Ахріком Цвейбою. В 1992-му капітан «Динамо» встиг відіграти один матч у складі збірної України, потім виступав у товариських матчах за Грузію, команду невизнаної Абхазії й врешті на офіційному рівні засвітився як гравець національної команди Росії. Власне, тому, віднісши Ахріка Сократовича до числа росіян, розуміємо, що такий хід має дуже умовний характер.

Перші легіонери в Україні

Перший легіонер з дальнього зарубіжжя з’явився в Україні навесні 1995-го. За рекомендацією Валерія Лобановського, який тоді очолював збірну Кувейту, в «Динамо» тоді потрапив кувейтець Насер Аль-Сюгі. Але єдиним виходом на заміну в матчі проти «Миколаєва» (15 червня 1995 року) для 20-річного нападника справа й обмежилася. В наступному сезоні Насера в команді вже не було.

Але першим легіонером дальнього зарубіжжя, хто не приїхав, а саме дебютував в чемпіонаті України, все ж став німець. Трохи раніше в складі «Дніпра» дебют відзначив перший легіонер з Західної Європи (24 травня 1995 року в Тернополі). Німецький тренер Бернд Штанге привіз свого земляка Андреаса Зассена. В наступному сезоні за дніпрян виступав ще й бразилець Луїс Емерсон.

Андреас Зассен

Андреас Зассен

Однак надовго в Україні Штанге не затримався й впродовж наступних трьох сезонів головною «сировинною» базою українського чемпіонату залишалися країни колишнього СССР. Впродовж перших восьми чемпіонатів в Україні встигли пограти представники усіх 14-ти колишніх республік, які входили в імперію.

При цьому Шепетівка і Тернопіль пережили бум на грузинів, але загалом найчастіше в українських клубах виступали представники Росії. Таджикистан був представлений лише одним футболістом. Але яким – Арсен Аваков, повний тезка нинішнього керівника МВС, виступаючи за запорізьке «Торпедо», в сезоні-1994/1995 забив у 33-х проведених матчах 21 м’яч і став найкращим бомбардиром того чемпіонату.

Антирекорд кількості легіонерів та перший заокеанський гравець

Цікаво, що в роки помітного підйому українського футболу, коли національна збірна двічі поспіль грала в плей-оф відборів до чемпіонатів світу та Європи, «Динамо» доходило до чвертьфіналів і півфіналів Ліги чемпіонів, а «Шахтар» грав в 1/8 фіналу Кубка кубків з італійською «Віченцою», іноземців у вітчизняній вищій лізі було найменше. Всього 27 легіонерів у сезоні-1996/1997 – до такого показника не «дотягується» навіть нинішній чемпіонат з 12-ма командами-учасницями.

Першу іскорку нових віянь в селекції українських клубів запалили не в Києві чи Донецьку. А в Полтаві. То там ще в сезоні-1995/1996, коли місцева «Ворскла» виступала у першій лізі, з’явився перший в історії нашого футболу заокеанський легіонер – американець Луїс Бербарі. Восени 1996-го, коли полтавці вперше вийшли в елітний дивізіон, Бербарі в команді вже не було. Зате грав за команду болгарин Велін Кефалов. Через рік, коли «Ворскла» здобула право дебютувати в єврокубках, команду поповнили ще двоє представників Болгарії – Ібрям Даїл та Йордан Петков. А разом з ними з’явився й нігерійський нападник Даніель Нджоку.

Тодішній наставник полтавців Віктор Пожечевський розповідав мені, що тоді його рішення підсилитися іноземцями сприймали без розуміння:

«Що й казати, якщо мені навіть Григорій Суркіс говорив: «Вікторе, що ти ганьбиш наш український футбол. Невже в Україні своїх футболістів немає?» До нас же темношкірих гравців в українському чемпіонаті майже не було. Трохи раніше «Карпати» гвінейця Альхалі Соуму запросили, а до того люди іншої раси якщо й з’являлися, то епізодично. Зізнаюся, тоді на слова Григорія Михайловича не відповів. Але сміявся, коли роки через два темношкірі футболісти почали з’являтися в «Динамо».

Бум легіонерів з дальнього зарубіжжя та згасання

З початком нового тисячоліття на легіонерів з дальнього зарубіжжя почався бум. Розпочалося все з «Динамо», в якому одночасно з’явилися угорець Ласло Боднар, болгарин Георгі Пєєв і румун Флорін Чернат.

Паралельно в «Шахтарі» дебютували сенегалець Ассан Ндіайє, румун Маріан Аліуце й два гравці збірної Нігерії – Айзек Окоронкво та Джуліус Агахова. Через рік команду Валерія Лобановського поповнили нігерієць Лакі Ідахор й інший представник Румунії Тіберіу Гіоане.

Луїс Адріано, Айїла Юссуф та Бадр Ель-Каддурі

Луїс Адріано, Айїла Юссуф та Бадр Ель-Каддурі

Але то були квіточки у порівнянні з ягідками середини першого десятиліття 2000-х. Кількість іноземців у київському та донецькому клубах стабільно сягала межі не менше 20-ти осіб. Абсолютний же рекорд українських чемпіонатів у ці роки встановили не «Динамо» чи «Шахтар», а донецький «Металург». У команді, яку впродовж сезону-2007/2008 очолювали бельгієць Джос Дарден, українець Сергій Ященко і болгарин Ніколай Костов, виступали 25 іноземних футболістів, які представляли 14 країн, що теж для однієї команди є рекордом. І то в чемпіонаті, з якого офіційно почав діяти нинішній ліміт на леґіонерів, тобто коли на полі в матчах українського чемпіонату одночасно могли з’являтися не більше 7 іноземців.

На нові обрії гонка легіонерських озброєнь вийшла на початку другого десятиліття 2000-х. То тоді, коли слідом за першою і другою в українському футболі почали реально вимальовуватися третя і четверта сили – «Металіст» і «Дніпро».

Тайсон

Один з найкращих легіонерів в історії України, Тайсон

Усі чотири українських топ-клуби за невеликими винятками почали запрошувати легіонерів не лише для кількості, а й для якості. «Металіст» слідом за «Шахтарем» чітко зосередився на латиноамериканському напрямі розвитку, тоді як «Дніпро» Хуанде Рамоса і «Динамо» комплектувалися без яскраво вираженого національного принципу. Поєднувало селекційну діяльність українських топ-клубів бажання запрошувати порівняно не дуже дорогих, але перспективних молодих футболістів калібру бразильців Вілліана, Дугласа Кости, Тайсона, Марлоса, Джуліано, Матеуса, аргентинців Хосе Ернесто Соси, Чако Торреса, Хонатана Крістальдо, хорватів Ніколи Калініча, Домагоя Віди, нігерійців Брауна Ідейє, Лукмана Аруни, швейцарця Адміра Мехмеді.

Джуліано

Джуліано

З якісними легіонерами «Шахтар», «Металіст», «Дніпро» і епізодично «Динамо» ставали дійсно конкурентоздатними клубами європейського штибу. Однак восени 2013-го Віктор Федорович Янукович вирішив не підписувати Угоди про асоціацію з Євросоюзом, що стало поштовхом до революційних подій. Згодом «завдяки» Росії прийшла війна на Сході держави і тимчасова втрата частини української території. Футбол за таких умов опинився на задвірках.