У неймовірному євросезоні 1998/99 грою чемпіона України захоплювалася вся Європа. І остерігалася його. Ще б – під безжальними контратаками «Динамо» вже капітулювали «Панатінаїкос», «Ланс», «Арсенал» і навіть «Реал». Мадридський «голлівуд», чинного володаря Кубка чемпіонів, кияни залишили за бортом на стадії чвертьфіналу. Усі три голи забив Андрій Шевченко. У Києві була команда-зірка, команда зірок…
Щоб зіграти у фіналі на «Камп Ноу», залишалося зробити один крок – здолати «Баварію». Перед першою дуеллю, яка мала пройти у Києві, суперники втратили очки у своїх чемпіонатах. Мюнхенці впевнено прямували до «Срібної салатниці», випереджаючи «Байєр» і «Кайзерслаутерн», але напередодні півфіналу ЛЧ зіграли у бойову нічию з дортмундською «Борусією» – 2:2. «Динамо», лідерству якого у Вищій лізі також нічого не загрожувало, розписало 0:0 із «Таврією». Підвела реалізація.
…Вечір 7-го квітня. На «Олімпійському» – биток, 80 тисяч. Тринадцять градусів тепла. Перед матчем дощило, тож газон головної української арени – не в найкращому стані. Спершу подумалося, що це на руку «Динамо», адже «Реал» перемагали на значно гіршій галявині.
Стартові хвилини – обережний оптимізм. «Динамо» впевнено почувається на полі і диктує свої умови. Пристрілка до воріт Олівера Кана – після подачі штрафного м’яч пролетів поруч із стійкою. А вже на 16-ій хвилині рахунок було відкрито. Белькевич виконав геніальний пас із центру поля на Шевченка, форвард опинився перед воротами і з доволі гострого кута пробив повз голкіпера – ідеально під дальню стійку.
Поки німці відновлювали дисципліну у своїх лініях, «Динамо» продовжує сіяти хаос на чужій половині поля. Косовський здобув право на штрафний, до м’яча підійшов Шева. Форвард не став бити у ближній верхній кут, як зробив це у грі з «Арсеналом», а хитро подав у гущавину своїх та чужих. До м’яча так ніхто й не дотягнувся – він прошмигнув у ворота. 2:0 ще у першому таймі – та ми їх рвемо як команду пивзаводу! Тим паче, Хацкевич міг доводити рахунок до розгромного, проте після суперпасу Реброва влучив у Кана.
До свистка на перерву – кілька секунд. Неподалік центрального кола збивають Маттеуса. До воріт добрих 35-40 метрів. Тарнат від душі приклався до м’яча, надіславши його низом у самісінький кут. Шовковський не впорався, адже до останнього очікував, що свою довжелезну ногу підставить Янкер – 2:1. І вже не «Баварія», а саме «Динамо» йшло в роздягальню спантеличеним. СаШо хрестився. Це не врятувало його у другому таймі.
Хоча розпочали «динамівці» знову потужно. На першій хвилині Белькевич не забив у абсолютно порожні ворота після прострілу із правого флангу. Задля справедливості варто сказати, що передача партнера була занадто сильною + ногами плеймейкер «Динамо» грав значно краще, ніж головою. Недарма так нервував Олівер Кан – досвідчений кіпер передчував ще й третій гол у свої ворота. Віталій Косовський зробив усе якомога безболісніше для Кана – гарматний удар із близької відстані. Такі не беруться – 3:1!
«Футбол 24»: Коли Косовський зробив рахунок 3:1 – що ви подумали в той момент? Ми – у фіналі?
Артем Яшкін: Може й так. Але все одно муляло на серці, бо розумів: «Баварія» є «Баварія».
Отой третій гол у свої ворота привіз Самюель Куффур, який зручно підбив м’яч прямо під ударну ліву ногу Косовського. Ганець помчав вперед – реабілітовуватись. Взяв гру на себе, пройшов кількох «динамівців» і потужно пробив у ближній кут – сейв Шовковського! Ми ловимо німців на контратаках. Свої розкішні моменти марнують Шевченко і все той же Косовський. У грі – гойдалки. Настав момент істини: або ми забиваємо четвертий і замовляємо квитки у Барселону, або забивають німці. Найменше впевненості було якраз у тому, що рахунок 3:1 збережеться до фінального свистка.
На жаль, реалізувався найгірший із можливих варіантів. Почалося все із штрафного удару, призначеного за фол Каладзе. Шовковський вибудував плохеньку стінку, що стало справжнім подарунком для такого майстра, як Штефан Еффенберг. Хавбек ювелірно обвів бар'єр – м’яч увійшов у ворота впритирку зі стійкою. Перевага «Динамо» танула щохвилини, а грати на утримання рахунку, коли у суперника така башта і таран в одній особі Карстена Янкера, – дуже ризиковано.
На 88-ій хвилині Янкер прочавив свого опікуна Головка і довжелезною ногою вгатив м’яч повз Шовковського. Епічна розв’язка київської трагедії. До речі, Головко досі виділяє двох найскладніших опонентів у своїй кар’єрі: перший – Рауль, другий – Янкер. А ще вважає нічию 3:3 прикрим збігом обставин:
«Ми вирішили грати на утримання рахунку чи банально підсіли? Нічого подібного! Це футбол – ми не забили четвертий гол, а вони свої два забили. Збіг обставин – не більше».
Надрезультативна нічия на своєму полі означала, що у Мюнхен потрібно було їхати лише за перемогою. Але психологічна впевненість покидала команду. «Лобановський тоді ще в роздягальні сказав: «Ми вже програли у Києві», – пригадував Яшкін.
Ліга чемпіонів 1998/99. 1/2 фіналу, перший матч
«Динамо» – «Баварія» – 3:3
Голи: Шевченко, 16, 43, Косовський, 50 – Тарнат, 45, Еффенберг, 78, Янкер, 88
«Динамо»: Шовковський, Лужний, Головко, Ващук, Каладзе, Косовський, Шевченко, Ребров, Гусін, Хацкевич (Кирюхін, 81), Белькевич
«Баварія»: Кан, Баббель, Куффур, Шолль (Циклер, 72), Штрунц, Маттеус, Еффенберг, Єреміс, Тарнат, Янкер (Даеї, 90), Саліхаміджіч
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
