У попередніх двох десятиліттях не було еталоннішого лівого фулбека, ніж Роберто Карлос. Блискавично швидкий, невтомний, із неймовірною гарматою. Перед його ударом з лівої тремтіли абсолютно усі воротарі світу, які мали нещастя стояти навпроти. Зі своїми 122 голами Роберто Карлос посідає 7-му сходинку серед найрезультативніших захисників в історії футболу. Минає 5 років з того часу, як він «зачохлив» бутси.
…Гарса. Непримітне місто штату Сан-Паулу. Заробити тут кілька реалів для такого-сякого «підтримання штанів» можна на плантаціях кави. Інших варіантів – негусто. Увечері багатодітна сім’я простих робітників Оскара та Віри збирається за спільним столом на вечерю. Поміж втомлених батьків дзигою крутиться маленький Роберто Карлос. Хлопчака назвали на честь співака Роберто Карлоса Браги – Короля латиноамериканської музики. Дон Оскар заслуховувався неперевершеними хітами і віддячив за них кумиру своїм сином.
Малий вже з трьох років вправлявся із м’ячем. А у 8-річному віці пацана почали брати в команду дорослих дядьків, яких організовував у єдиний колектив його батько – і він там не псував загальної картини. Від злиднів сім’я спробувала врятуватися переїздом у вдвічі менше за населенням містечко Кордейрополіс. Там Роберто Карлос продовжив навчання у школі, яку закінчив вже у 12-річному віці. Батько зрадів: тепер син зароблятиме на сім’ю.
Юнак і справді влаштувався робітником на текстильний завод, де гарував по 8-9 годин на добу. Гарував, але не забував про футбол – після зміни одягав футбольну форму, щоб потренуватися у складі заводської команди «Атлетіко Жувентус». Він мріяв про велику кар’єру. І не через власне его – зовсім ні! Просто Роберто Карлос розумів: лише у такий спосіб зможе заробити достатньо грошей, щоб купити батькам власний будинок. Сім’я для нього – понад усе.
Якщо ти граєш у Бразилії і у тебе є талант – тебе обов’язково помітять. На один із матчів “Атлетіко Жувентуса» приїхав скаут професіонального клубу «Уніон Сан-Жуан». Цей день став відправною точкою в одіссеї Роберто Карлоса. П’ятнадцятирічного самородка запросили на перегляд і взяли в команду. Два з половиною роки каторжної праці на заводі залишилися позаду. Тепер належало працювати лише з м’ячем. Щуку кинули у річку.
За чотири роки в «Уніоні» Роберто Карлос виріс не тільки у гравця збірної Бразилії U-20, але й дебютував за національну команду. У лютому 1992-го він вийшов на поле в товариському матчі «селесао» проти США і допоміг здобути перемогу – 3:0. Латераль побував на перегляді в таборі одного із бразильських грандів – «Атлетіко Мінейро», проте там чомусь не захотіли підписувати таланта. Його підхопив «Палмейрас». У січні 1993-го «зелено-білі» сплатили за трансфер Роберто Карлоса 500 тисяч доларів. О, до речі – на той час зарплата футболіста вже дозволила йому без проблем придбати для батьків оселю в Кордейрополісі.
Два роки поспіль «Палмейрас» здобував титул чемпіона Бразилії, а також ставав найсильнішим клубом штату Сан-Паулу. Роберто Карлос був незамінним учасником чемпіонського ансамблю. Непогано зазирнув на «вогник», чи не так? Пора тобі, хлопче, переїжджати у Європу! З «Мідлсбро» Браяна Робсона угода не «вигоріла», але може це й на краще. Бразильський талант поповнив ряди міланського «Інтера». Трансфер обійшовся «нерадзуррі» у 3,5 мільйони євро.
Рой Ходжсон, головний тренер італійського суперклубу, перевів новачка у півзахист. А той зіграв так натхненно, наче й не покидав рідного континенту. Сезон Серії А 1995/96 Роберто Карлос закінчив із показником 30 матчів, 5 голів. І байдуже, що «Інтер» фінішував лише сьомим, в останній момент кваліфікувавшись у Кубок УЄФА. Бразильським «метеором» зацікавився Фабіо Капелло, наставник «Реала», і швиденько переконав президента клубу Лоренцо Санса: треба брати! У липні 1996-го «Королівський клуб» сплатив «Інтеру» 6 мільйонів євро. За один сезон у кальчо трансферна вартість Роберто Карлоса зросла практично вдвічі.
«Коли я вперше зайшов в роздягальню «Реала», там була вся команда, а першим руку мені потиснув Кларенс Зеєдорф. З ним ми одразу потоваришували», – білозубо усміхається Роберто Карлос.
Простий, відкритий, компанійський характер невеличкого, але дуже добре складеного бразильця, дозволив йому гармонійно вписатися у товариство небожителів «Сантьяго Бернабеу». У першому ж сезоні – чемпіонський титул! 37 матчів, 5 голів – новачок просто-таки викрешував іскри на лівому фланзі! А вже у наступному сезоні «Реалу» підкориться Ліга чемпіонів – у фіналі обіграний «Ювентус». Потім – незрозуміла кадрова політика «Мадриду». Гус Хіддінк та Джон Тошак не дали команді абсолютно нічого, і лише прихід скромного вусаня – легенди клубу Вісенте дель Боске – знову повернув «Реал» на шлях до трофеїв.
Незалежно від того, хто очолював команду, Роберто Карлос грав на стабільно високому рівні. У свої найкращі часи, а вони, без сумніву, припали на «Реал», бразилець пробігав стометрівку менше, ніж за 11 секунд. До м’яча прикладався так щиро, що той летів із швидкістю 198 км /год. Абсолютний рекорд вдалося побити лише у 2010-му, коли Лукас Подольскі пришвидшив м’яч до 201 км /год. «Так нечесно! За моїх часів м'ячі були набагато важчими!» – віджартувався Роберто Карлос.
«Третій номер» практично завжди бив зовнішнім боком стопи, від чого м’яч закручувався у неймовірну траєкторію – несподівану для голкіпера і самого Роберто Карлоса. Свій найзнаменитіший гол він забив у ворота Фаб’єна Бартеза, коли Франція та Бразилія зійшлися за рік до Мундіалю – наче для репетиції майбутнього фіналу.
Постраждав і Олександр Шовковський. У березні 2000-го «Динамо» вело на «Бернабеу» з рахунком 2:1, проте – штрафний удар. До м’яча підійшов Роберто Карлос і від душі вліпив по воротах. Снаряд летів прямо у СаШо, проте в останній момент мінімально змінив напрямок і від рукавичок голкіпера, по дуже складній дузі, опустився у дальній кут. «Не намагайтеся повторити мої голи – краще запам’ятайте їх».
У 2003-му за Роберто Карлосом полювали «Інтер» та «Челсі», проте бразилець продовжив контракт із «Реалом». У Мадриді він провів ще чотири роки, довівши кількість матчів у «вершковій» футболці до 584, а забитих м’ячів до 71. Три Кубки чемпіонів, чотири чемпіонства у Прімері, безліч дрібніших трофеїв. Він покидав «Сантьяго Бернабеу» у 34 роки, і за найкращим лівим захисником сучасності вже вишикувалася черга покупців, яких не відлякував його поважний футбольний вік. Насамперед, про себе знову нагадали «Челсі» та «Інтер», але Роберто Карлос здивував своїм вибором – «Фенербахче».
Турецька одіссея не принесла суперзірці очікуваних дивідендів. «Канарки» двічі пролетіли повз чемпіонський титул і вдовольнилися лише двома Суперкубками Туреччини. Наприкінці 2009-го блудний син звернувся до «Реала»: «Візьміть мене назад. Я готовий грати за вас навіть безкоштовно». Та поїзд вже поїхав.
Тоді Роберто Карлос знайшов для себе нову мотивацію – повернувся на батьківщину, ставши гравцем легендарного «Корінтіанса», і заявив: «Хочу виграти Копа Лібертадорес – трофей, якого у мене ще немає. А після цього завершу кар’єру”. У стартових 8 матчах – одразу два вилучення. «Корінтіанс» впевнено виграв свою групу Копа Лібертадорес-2010, але вже в 1/8 турніру склав зброю перед «Фламенгу». Імпульсивна торсида «Тімау» звинуватила в усіх проблемах саме ветерана. Життя Роберто Карлоса перетворилося на кошмар – він отримував погрози і навіть обіцянки фізичної розправи. У лютому 2011-го контракт із клубом довелося розірвати: «У Бразилії я змушений пересуватися із великою кількістю бодігардів. Мені погрожують. Хочу, щоб увесь цей жах закінчився».
Ситуацією скористався російський олігарх Сулейман Керімов. Власник «Анжи» вкладав у клуб космічні суми, але для розкрутки бренду йому потрібен був хтось, кого знає вся планета. Чемпіон світу-2002 під ці критерії вписувався ідеально. Сторони підмахнули контракт на 2,5 роки, а Роберто Карлос став найдорожчим гравцем російської Прем’єр-ліги. “Сулейман Керімов – мій другий батько», – запевняв бразилець, приміряючи капітанську пов’язку.
Проте й у Росії Роберто Карлос не зміг почуватися максимально комфортно. Гроші – грошима, але коли виходиш на поле у Пітері чи Самарі, а у тебе з трибун летять банани, на футболі зосередитися важко. «Расизм – явище, на яке не можна реагувати спокійно», – кинула у відчаї 38-річна легенда.
Йому відповів відомий у вузьких колах російський спортивний оглядач: «Почти сорокалетний мужик, перевидевший на своём футбольном веку всё и вся, ведёт себя как красная девица: „Всё, собираю манатки и вон из России!“. Но ему бы не слёзы лить, а взять тот злосчастный банан и прилюдно, с улыбкой – съесть!»
Гидко. Але не дивно.
Були й хороші моменти. З нагоди Дня народження капітана «Анжи» Керімов подарував йому… спорткар Bugatti Veyron. «Насправді я думав, що він мені годинник подарує, – виправдовувався Роберто Карлос. – А вийшло ось так от. Взагалі-то, ніколи не ставлю вартість подарунка на чільне місце».
До честі футболіста, він ніколи не забуває, ким був і звідки походить. Вже давно взяв собі за звичку ділитися розкішними статками із тими, хто живе у злиднях. Починаючи ще з «Реала», певний відсоток своєї зарплати і преміальних Роберто Карлос перераховував у благодійні фонди. Плюс – збудував кілька футбольних шкіл у Бразилії, де діти навчаються безкоштовно. А ще опікується клінікою у Сан-Паулу. Там за життя борються немовлята, в яких дуже серйозні проблеми зі здоров’ям. У нього самого – восьмеро синів та доньок. Серце Роберто Карлоса не може бути черствим.
Багато років опісля він таки повернувся у «Реал». Щоправда – не гравцем. Бразилець став послом Королівського клубу в Азії та Океанії. «Я щасливий працювати для «Реала», – каже Роберто Карлос. – Але сумую за щоденною роботою на полі. Тому зараз я вивчаю, як проходить робота у «Реалі», а потім знову хочу бути тренером».
Йому, в принципі, непогано вдавалося це ремесло. Упродовж нетривалого періоду очолював «Сівасспор» і «Акхісар Беледієспор», навіть визнавався тренером року у Туреччині. «У кожної людини повинна бути мрія», – вважає Роберто Карлос. Свої мрії він звик втілювати в реальність.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
