В цьому тисячолітті не знайти у футболі команди, яка приємно дивує частіше, ніж “Лестер”. Колектив з Іст Мідленда в сезоні 2008/09 ще грав у Лізі Один, а зараз готується до чвертьфіналу Ліги чемпіонів. Тоді, у 2009-му, “лисиці” перемогли в третьому за силою англійському дивізіоні і повернулись у Чемпіоншип. Через п’ять років вони тріумфували й там і піднялись в Прем’єр-лігу. І почалось.
Ніколи не знаєш чого чекати від “лисиць”. Сезон 2014/15 – перший для команди в АПЛ після десятирічної перерви. Половину чемпіонату “Лестер” йде в зоні вильоту і взагалі має ті ж позиції, що зараз “Сандерленд”. Все прямує до закономірного вильоту в перший же сезон після повернення в еліту. Зненацька на фініші сезону підопічні Найджела Пірсона виграють сім матчів із дев’яти – програють лише єдиному гранду, який трапився їм на шляху в цей період, “Челсі” (1:3). На фініш приходять 14-ми.
Незважаючи на підсумковий успіх, влітку клуб через конфлікт із керівництвом покидає Пірсон. На заміну йому приходить Клаудіо Раньєрі, який перед цим облажався по повній зі збірною Греції. Сумнівне призначення, такі ж перспективи на сезон, пророцтво боротьби за виживання. Ні з того, ні з сього, з перших турів “лисиці” осідають у топ-четвірці, яку покидають лише на кілька турів восени. Потім повертаються, тричі пробують втриматись на першому місці і з 23-го ігрового дня таки закріплюються в статусі лідера до кінця чемпіонату.
Сезон теперішній. Провальна трансферна кампанія влітку і затяжна серія невдалих результатів у АПЛ спричиняють провал сенсаційного чемпіона в турнірній таблиці і ситуацію, схожу на конфлікт тренера із гравцями. За цей час команд плаває між 11-м і 17-м місцями - лише на один тур на початку сезону їй вдається вибратись у першу половину таблиці. Але й тут “Лестер” знаходить чим здивувати – на якомусь внутрішньокомандному настрої “лисиці” виграють посередню групу в Лізі чемпіонів і виходять в плей-офф. Вперше в своїй історії. Як їм, в дідька, це вдається щоразу?!
Теперішню драму ми всі чудово пам’ятаємо: звільнення Клаудіо Раньєрі, за яке хотілося задушити босів клубу, магічне і чергове перевтілення: героїчний прохід “Севільї” в 1/8-й фіналу ЛЧ після поразки на виїзді 1:2 і шестиматчева переможна серії в АПЛ - вона в останній момент не дала команді опуститись в зону вильоту, а навпаки відвела на безпечну відстань. І зверніть увагу, в складі команди всі ці роки були і Каспер Шмейхель, і Роберт Хут, і Вес Морган, і Марк Олбрайтон, і Денні Дрінквотер, і Ріяд Марез, і Джеймі Варді. Змінювався не колектив – змінювався його настрій.
Якщо потрібно стрибнути вище голови, краще за “Лестер” цього не зробить ніхто. Тільки відштовхуючись від цього, можна розглядати “лисиць” як претендентів на перемогу в Лізі чемпіонів. Звучить божевільно? Не менш божевільно як прогнози на чемпіонство команди півтора роки тому. Ні, серйозно. Вам недостатньо описаних вище причин чому команда Крейга Шекспіра може ще раз підняти планку очікувань?
Тоді згадаємо про “Челсі” в сезоні 2011/12. Тоді “сині” всупереч усім прогнозам виграли Лігу чемпіонів, хоча після поразки на виїзді від “Наполі” (1:3) у 1/8 фіналу (паралель до ситуації “Лестера” із “Севільєю”), перед півфіналом з “Барселоною” і фіналом із “Баварією” мало хто серйозно говорив про успіх лондонців. Тоді підопічні Роберто Ді Маттео тріумфували завдяки двом речам – настрою команди і фарту. Скажіть, “Лестеру” чогось цього бракує?
Команда Крейга Шекспіра – аутсайдер Ліги чемпіонів 2016/17. Це факт. Чергове протистояння із “Атлетіком” легко може знову стати останнім для “лисиць” у єврокубках на довгий період. До цього сезону вони виходили на міжнародну арену в 2000 році, коли вилетіли від “Црвени Звєзди” у першому кваліфай-раунді Кубка УЄФА. Але тоді це не був той казковий “Лестер”. Футбольна історія багата на приклади дивовижного успіху. Чому б “лисицям” не створити ще один?
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
