Тривала сага із продажем «Мілана» китайським інвесторам нарешті закінчилася. Ціна питання – 740 мільйонів євро. «Це було важким, болючим, проте необхідним рішенням», – зітхнув 80-річний Сільвіо Берлусконі. Уявити собі «Мілан» без цього епатажного багатія, який визначав політику клубу упродовж останніх 30 років, просто нереально. Ще одна футбольна епоха стала історією.
Хрещений батько
Сільвіо Берлусконі народився у період затишшя, поміж двох світових воєн. Його сім’я – ревні католики. Батько працював службовцем у банку, мати дбала про дім, у якому крім Сільвіо згодом з’являться ще двоє дітей. Чепурна оселя контрастувала із загальною панорамою простого робітничого кварталу Мілана, що мав лиху славу через високий рівень злочинності.
Насувалася велика катастрофа. У 6-річному віці Сільвіо пережив увесь жах від коврових бомбардувань Мілана. Його батько дотримувався рішучих антифашистських поглядів, тому у 1943-му змушений був втікати від режиму Беніто Муссоліні у сусідню Швейцарію. Разом із сім’єю, звісно. Берлусконі-молодший ще з дитинства навчився виживати у найскрутніших умовах. Він пізнав фізичну працю, трудився у полі, доїв корів. А потім війна закінчилася. Сімейство повернулося в рідні пенати.
Хлопчак відкрив у собі підприємницьку жилку дуже рано. Навчаючись у католицькому ліцеї, який розташовувався за 2 кілометри від дому, Сільвіо був настільки кмітливим, що встигав виконувати не лише своє домашнє завдання, але й «того хлопця». Не за «дякую», звісно, а за невеличкі суми на «кишенькові витрати».
Потім вступив на юридичний факультет Міланського університету, який, до речі, закінчить «на відмінно». Ставши студентом, Берлусконі заробляв, де тільки вдавалося. «Он играл на похоронах и танцах». Жартую – не грав, а фотографував. А ще торгував порохотягами, співав, освоював професію гіда. Легше, напевно, написати, ким юнак НЕ працював.
У 1960-х, назбиравши трохи грошенят, потрусивши, як слід, усіх родичів та друзів, а також банкіра, друга сім’ї, Сільвіо Берлусконі запускає свій перший бізнес-проект – будує житловий комплекс у рідному місті. Причому, щоб зекономити кошти, самотужки виконує обов’язки архітектора, декоратора, прораба і навіть садівника. У підсумку – продано близько 100 квартир. Бравісімо! Успішний стартап надихнув бізнесмена, якому не було ще й 30-ти, на нові звершення. Він продовжив розбудовувати Мілан.
Міцно ставши на ноги, Берлусконі береться за освоєння ринку телекомунікацій та ЗМІ. Там також – приголомшливий успіх. Зрештою, настає історична дата – 20 лютого 1986 року. У той день синьйор Сільвіо купив «Мілан».
Згодом олігарх пішов у політику. У 1994 році його партія «Вперед, Італіє» переможе на парламентських виборах через 60 днів (!!!) після свого створення. Берлусконі дістанеться самісінької верхівки, ставши Прем’єр-міністром Італії. Він потоваришує із Путіним, стане його адвокатом перед євроспільнотою, виправдовуючи масові вбивства у Чечні, тотальні порушення прав людини і навіть анексію Криму. Вляпається у дуже гучний секс-скандал – мільярдера звинуватять в інтимі із неповнолітніми. Причому виявиться, що Сільвіо має вельми збочені смаки. «Сивина у скроні – біс в ребро».
Без сумніву, Сільвіо Берлусконі є надзвичайно контраверсійною фігурою. А «Мілан» – це найкраще, що він дав Італії.
Диявол
«Мілан», який опинився в руках Берлусконі, переживав період занепаду. На «Сан-Сіро» вже 7 років не бачили Скудетто, а сезон 1985/86 клуб закінчив лише на 7-й сходинці, відставши від чемпіона, «Ювентуса» на 14 очок. І це при тому, що за перемогу тоді нараховувалися 2, а не 3 бали. У ході наступного сезону Нільса Лідхольма на тренерському містку замінив Фабіо Капелло, проте й це не вельми допомогло – 5-те місце.
У міжсезонні Берлусконі запросив у «Мілан» Арріго Саккі – тренера, який плідно попрацював із «Пармою», і з якого синьйор Сільвіо вже давно не спускав ока. Під нового наставника «россонері» зробили два топ-трансфери, придбавши центрфорварда Марко ван Бастена, а також універсального солдата Руда Гулліта.
Саккі був прихильником тотального футболу, який запозичив у голландців. І саме такий стиль приніс команді омріяний чемпіонський титул. У травні 1988-го «Мілан» обіграв чинного чемпіона Серії А – «Наполі» – на його ж полі. Сільвіо Берлусконі відкупорив пляшку шампанського – є перший титул у кар’єрі!
«Дияволи» після тривалої перерви тріумфально повернулися у Кубок чемпіонів і пройшли турнірний шлях від початку до кінця. Для розминки – болгарський клуб «Вітоша» (2:0, 5:2). В 1/8 фіналу довелося важко проти «Црвени Звєзди» (1:1, 1:1, перемога в серії пенальті). У чвертьфіналі побито «Вердер» (0:0, 1:0), а у півфіналі чемпіон Італії вперше продемонстрував свою міць у всій красі – після нічиєї з «Реалом» (1:1) у першому матчі, команда Саккі нокаутувала мадридців на «Сан-Сіро» (5:0).
Фінал прийняв «Камп Ноу». У присутності 100 тисяч глядачів «Мілан» познущався над румунською «Стяуа» – 4:0. По дублю оформили неперевершені голландці Марко ван Бастен та Руд Гулліт. До слова, цей сезон із ними пройшов ще один топовий голландець – Франк Райкард, якого придбали одразу після тріумфального для «помаранчевих» чемпіонату Європи.
Ось «міланісти», які «запалювали» в тому сезоні: голкіпер Джованні Галлі, захисники Мауро Тассотті, Паоло Мальдіні, Філіппо Галлі, Алессандро Костакурта, Франко Барезі (капітан), півзахисники Анджело Коломбо, Роберто Донадоні, Альберіго Евані, П’єтро Вірдіс, Франк Райкард, Карло Анчелотті, форварди Руд Гулліт, Марко ван Бастен.
Тим же складом «Мілан» захистив титул найсильнішого клубу Європи і через рік. У фіналі була обіграна «Бенфіка» – вже зі значно скромнішим рахунком (1:0). Переможний гол забив Райкард. Однак у чемпіонаті Італії «Мілан» три роки поспіль пролітав повз Скудетто, програвши марафони «Інтеру», «Наполі» і навіть «Сампдорії». Стосунки між Саккі та Берлусконі зіпсувались. Більше того, тренера, що мав прізвисько «Диявол», відторгнула сама команда, яка втомилася від його вимогливості і залізної дисципліни.
«Тренування – це важка праця, – казав синьйор Арріго. – А під час важкої праці – не до сміху».
У 1991 році він покинув «Мілан» і очолив збірну Італії.
Генерал
У «Мілан» повернувся Фабіо Капелло. Молодий тренер упродовж 4 років після звільнення із «Сан-Сіро» перебував «на паузі» – поглиблював теоретичні знання і кував у собі сталевий характер. Команда стрепенулася і поперла танком. Три сезони Серії А пройшли під знаком «дияволів». У 1992 році «россонері» випередили «Ювентус» на 8 очок, у 1993-му – «Інтер» на 4 очки, 1994-му – знову «Юве» на 3 очки. Три поспіль Скудетто – це просто космос!
Статистичний відступ. Чемпіонат 1991/92 «Мілан» пройшов без жодної поразки – вперше за всю історію італійської першості (загалом безпрограшна серія тривала 58 матчів, ще один рекорд). У тому ж сезоні Марко ван Бастен оформив найшвидший в історії кальчо хет-трик – упродовж 6 хвилин гарантував перемогу над «Аталантою» (3:1). У сезоні 1992/93 «Мілан» став першою в історії Ліги чемпіонів командою, яка закінчила груповий етап без жодного втраченого очка – 6 перемог у квартеті з «Гетеборгом», «Порту» і ПСВ. Зрештою, у чемпіонаті Італії 1993/94 підопічні Капелло вразили супернадійною обороною – лише 15 пропущених голів у 34 матчах.
Італійський монстр розігнався настільки, що за інерцією зім’яв навіть неперевершену “Барселону» Йохана Кройфа. Сталося це у фіналі Ліги чемпіонів 1993/94 на Олімпійському амфітеатрі в Афінах. Дубль Массаро, фантастичний «парашут» Савічевіча і контрольний постріл від Десайї – отримайте 4:0 і розпишіться, шановні Ромаріо, Гвардіоло, Кумане.
Чемпіонський євросезон «Мілана» провели голкіпер Себастьяно Россі, захисники Мауро Тассотті, Філіппо Галлі, Паоло Мальдіні, Крістіан Пануччі, півзахисники Звонімір Бобан, Марсель Десайї, Деметріо Альбертіні, Роберто Донадоні, Джанлуїджі Лентіні, нападники Даніеле Массаро, Деян Савічевіч, Марко Сімоне.
Як бачите, прекрасної голландської трійці у команді вже не стало. Руд Гулліт перейшов у «Сампдорію», Франк Райкард повернувся у рідний «Аякс», а Марко ван Бастен передчасно закінчив кар’єру – замучили травми.
«Мілан» видихнувся, а тому у сезоні 1994/95 настав прогнозований спад – «россонері» фінішували лише четвертими у чемпіонаті. Були близькими до захисту європейської корони, але у фіналі Ліги чемпіонів поступилися «Аяксу» (0:1). Проте дон Фабіо на прізвисько «Генерал» ще не сказав свого останнього слова. У наступному сезоні тренер знову підняв «Мілан» на вершину Серії А, після чого прийняв амбіційний виклик – очолив «Реал».
Карлетто
Відхід Капелло призвів до обвалу «Мілана». У наступному сезоні команда фінішувала за межами першої десятки. Упродовж чемпіонату змінилося два тренери – Оскар Табарес і Арріго Саккі. Повернення дона Фабіо на «Сан-Сіро» здавалося панацеєю від усіх бід, але не стало таким. Команда фінішувала лише 10-ю. Нарешті – пряме влучання: Берлусконі запросив успішного молодого наставника «Удінезе» Альберто Дзаккероні, і той з першої ж спроби зробив «Мілан» чемпіоном.
У міжсезонні Дзаку придбали Андрія Шевченка, однак попри високу результативність Шеви, «россонері» не вражали у чемпіонаті і відверто провалювалися в Лізі чемпіонів. Рік 2001-й – знову гарячковий пошук оптимального тренера. Спершу довірили порулити тандему Мауро Тассотті/Чезаре Мальдіні. Згодом естафету перехопив Фатіх Терім та Антоніо Ді Дженнаро. Усі – повз касу.
Зрештою, «Мілан» підхопив Карло Анчелотті – знаменитий хавбек «россонері», який закінчив кар’єру у 1992-му і вже встиг освоїтися на тренерському “електричному стільці». До повернення на «Сан-Сіро» Анчелотті попрацював із «Реджаною», «Пармою» і навіть «Ювентусом». Дебютний і одразу гучний успіх прийшов до Карлетто у сезоні 2002/03. «Мілан» здобув Кубок Італії – вперше за 26 років. Але найголовніше – команда тріумфувала у фіналі Ліги чемпіонів, перегравши «Ювентус» у серії пенальті. Вирішальний удар виконав Андрій Шевченко.
Історію писали голкіпери Діда та Крістіан Абб’яті, захисники Алессандро Костакурта, Алессандро Неста, Паоло Мальдіні (капітан), Каха Каладзе, Мартін Лаурсен, Роке Жуніор, півзахисники Дженнаро Гаттузо, Андреа Пірло, Кларенс Зеєдорф, Руй Кошта, Крістіан Броккі, Массімо Амброзіні, Сержинью, форварди Андрій Шевченко, Філіппо Індзагі, Рівалдо.
У наступному сезоні «Мілан» – №1 у чемпіонаті Італії. Скудетто дісталося «россонері» достроково, позаяк «Рома», головний конкурент, відстала аж на 11 очок. Андрій Шевченко взяв нагороду найкращому снайперу чемпіонату – 24 голи.
Ця команда знову рватиме усіх на шляху до фіналу Ліги чемпіонів, проте у вирішальному матчі зазнає однієї з найдраматичніших поразок в історії спорту. Після першого тайму перемагали «Ліверпуль» (3:0), але після перерви дозволили зрівняти рахунок і програли по пенальті. У деталях розписувати не варто – ви самі чудово пам’ятаєте той стамбульський матч.
«Мілан» візьме переконливий реванш через два роки – вже без Андрія Шевченка, який перейшов у «Челсі». Два «сухі» голи «Ліверпулю» засунув Філіппо Індзагі. Епоха Карлетто на «Сан-Сіро» наближалася до завершення – зіркова команда за інерцією ще здобула Суперкубок УЄФА-2007, а також перемогла на клубному чемпіонаті світу. І – все.
Перед стартом сезону 2009/10 Сільвіо Берлусконі взяв курс на будівництво нової команди. Володаря «Золотого м’яча” Кака продали у «Реал» за майже 70 мільйонів євро. Великий капітан Паоло Мальдіні закінчив кар’єру, а Шева поїхав догравати у “Динамо». Пішов і головний ідеолог цієї команди – Карло Анчелотті.
Важкі часи
Новим наставником «Мілана» призначили Леонардо, який ще буквально вчора сам одягав футболку у чорно-червону смужку. У сезоні 2009/10 команда під керівництвом бразильця посіла лише третє місце – без особливих шансів на Скудетто. Висновки зроблені! Для нового тренера – Массіміліано Аллегрі, який гарно проявив себе зі скромним «Кальярі» – придбали трьох топових гравців. На «Сан-Сіро» переїхали Кевін-Прінс Боатенг, Робінью і сам Златан Ібрагімовіч. Упродовж сезону «Мілан» зазнав лише 4 поразки і здобув чемпіонський титул – 18-й і поки що останній у своїй історії.
У наступних двох сезонах сили команди Аллегрі помітно танули. Натомість чемпіоном двічі поспіль став «Ювентус». Зрештою, починаючи із сезону 2013/14, почався стрімкий і повний обвал великого клубу. Аллегрі пішов у відставку, замість нього завершувати чемпіонат випало необстріляному тренеру Кларенсу Зеєдорфу. Легенді клубу забракло досвіду, щоб зачепитися за топ-шістку. «Мілан» вперше за 16 років залишився без єврокубків.
Проте американські гірки тільки набирали швидкість. «Мілану» не зуміли зарадити ані Філіппо Індзагі, ані Сініша Міхайловіч, ані Крістіано Броккі. Існування без єврокубків вже стало звичкою для «россонері».
Зараз ситуацію намагається виправити ще один «молодий» – Вінченцо Монтелла. Шанси на Скудетто вже давно втрачені, однак за єврокубки ця команда ще побореться. А влітку, гляди, китайці підкинуть грошенят на серйозні трансфери. Це вже буде нова сторінка в історії «Мілана».
А підсумок епохи Берлусконі такий: 29 трофеїв. Із них 8 Скудетто, 7 Суперкубків Італії, по 5 Кубків чемпіонів і Суперкубків УЄФА, 2 Міжконтинентальних кубки, по 1 Кубку Італії і Кубку світу серед клубів.
Grazie, signor Silvio!
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
