– Артеме, у ході сезону в «Дармштадта» змінився головний тренер і ви почали грати значно частіше. Настрій покращився?
– Звичайно, що так. У цих двох тренерів зовсім різне ставлення до футболістів. З’явилася краща комунікація, та й гра змінилася. Але, на жаль, важко буде врятувати ситуацію. “Дармштадт», скоріше за все, покине Бундеслігу.
– Ваші враження від роботи під керівництвом Торстена Фрінгса? Все-таки – легенда німецького футболу, і з Віктором Скрипником працював…
– Перш за все – це сучасний тренер, який прагне грати в атакувальний футбол. Перше, на що я звернув увагу, коли він очолив «Дармштадт», – це спілкування. При Майєрі тренування також були цікавими, але Фрінгс привніс ще й емоційну складову. Він – дуже хороша людина, спілкується зі всіма футболістами, часто жартує. Це перша команда, у якій Фрінгс працює головним тренером. Думаю, якщо продовжуватиме у такому ж стилі – в нього непогане майбутнє на тренерському поприщі.
– Чи згадує гер Фрінгс про Віктора Скрипника? А, можливо, Скрипник приїжджав до вас у гості?
– Так, згадує. Запитував у мене про значення деяких російських слів, які вживав Скрипник, коли вони працювали разом у «Вердері». Я йому пояснив англійською мовою. Але вам їх озвучити не можу – вони трішки нецензурні (Сміється).
– Нещодавно ви обіграли у чемпіонаті дортмундську «Борусію». Завдяки чому вдалося здобути сенсаційний результат проти чвертьфіналіста Ліги чемпіонів?
– У Бундеслізі є два гранди, які між собою борються. Зараз значно краще справи йдуть у «Баварії», проте «Борусія» – це частина німецької класики. Тим не менше, ми провели проти очевидного фаворита дуже хороший матч. Враховуючи перебіг поєдинку, «Дармштадт» повинен був перемагати із більшим рахунком. Команда зіграла так, як просив тренер: тактично грамотно в обороні – насамперед, а потім вибігали в контратаки. Перемогти «Борусію» було дуже приємно.
– Ваша угода із «Дармштадтом» добігає кінця. Розглядаєте варіант її продовження, чи хочете змінити команду?
– До закінчення контракту – ще більше двох місяців. Хтось може сказати, що немає часу, а я вважаю, що час ще є. Усе може змінитися в той чи інший бік. Тому це питання наразі на паузі. Ближче до закінчення сезону буде більше конкретики.
– Днями з’явилася інформація, що вами зацікавився «Торіно», а також 2 німецькі клуби. Це правда?
– Не знаю, як інформація могла так швидко просочитися. Я сам був шокований, коли це прочитав – чесно. Адже практично нікому не розголошував. Так, наразі конкретика є від «Торіно». Ну як конкретика – зверталися представники клубу.
Щодо німецьких клубів – поки лише йдуть розмови. Один нюанс – перейду в «Торіно» за умови, якщо там залишиться Джо Харт. Щоб спокійніше за ворота було (Усміхається). Звичайно, це жарт. Подивимося, як розвиватиметься ситуація.
– Як вам варіант із кальчо? Чи відчуваєте у собі сили проявити себе там?
– Проявити чи не проявити – час покаже. Адже, потрапивши в Німеччину, я відчув, що таке бути легіонером. До них тут ставлення не таке, як в Україні. Тим не менше, відчуваю у собі сили грати у футбол на хорошому рівні. Моя справа маленька – виходити на футбольне поле, працювати на тренуваннях і грати.
Вважаю, що мій перехід у «Дармштадт» не був помилкою. Я з дитинства мріяв про Бундеслігу. Тут шалена організація, починаючи від маркетингової справи і закінчуючи грою на футбольному полі. Все складається нормально, лише один вагомий мінус – «Дармштадт» не зміг зберегти шанси залишитися в першій Бундеслізі. Все у їхніх руках. Можливо, у наступному сезоні вони зможуть повернутися в еліту.
– До життя в Німеччині вже звикли? Чи впізнають вас уболівальники? Чи вивчили ви хоча б базові фрази німецькою мовою?
– Щодо мови – важкувато. Базові фрази вивчив, і те, що пояснює тренер, у глобальному плані розумію. Але якщо хтось розмовляє швидко – то мені доводиться непросто. Продовжую працювати над вивченням німецької, бо усвідомлюю – це важливий елемент, коли перебуваєш у чужій країні. На щастя, добре володію англійською, тому непорозумінь немає. Щодо життя в Німеччині, то воно не таке жваве, як в Україні. Все більш спокійне, розмірене. Як би не було – сумую за Україною.
– Ви фактично повторили те, що свого часу розповідав Михайло Кополовець. До речі, чи консультувалися з Михайлом щодо нюансів життя у Німеччині?
– А що з Михайлом консультуватися? (Усміхається). Наскільки я знаю, він своєму репетитору коньяк привозив – начебто вивчав німецьку мову. Знаю й про інший випадок. У Німеччину приїжджав Сергій Політило на кілька днів і жив у мене. Він проходив перегляд у команді «Гройтер» (Фюрт). Ним були задоволені і хотіли підписати, але ключову роль відіграло незнання мови. Зрозуміло, що Політило не володів німецькою. Проте практично не міг спілкуватися навіть англійською. Тому й не залишився у цій команді другої Бундесліги.
А от як Місько потрапив у Німеччину, і як там спілкувався – я не знаю (Сміється). Прямо йому казав: «Мішаня, як тобі це вдалося?» Напевно, наливали собі з вчителем по пару крапель українського коньяку і знаходили спільну мову. Жарти жартами, але звісно, що ми з Кополовцем продовжуємо спілкуватися, часто зідзвонюємося. Починаючи ще з «Карпат», наш зв’язок не переривається.
– У березні вас викликали в табір національної збірної, проте в остаточну заявку на матч проти Хорватії ви не потрапили. Чи пояснив вам Андрій Шевченко причини свого рішення?
– Ви знаєте, відбулася розмова, але я про неї не хочу говорити. Коли їхав у збірну, то був переконаний, що гратиму в основному складі. Адже на той час Україна лише поверталася після зимової паузи, а я перебував у хорошому тонусі. Плюс – розумів наші проблеми на фланзі: у Бутка була травма, Соболь пропускав. Я був впевнений, що зліва або справа, проте гратиму. Коли не потрапив у стартовий склад – був шокований, але коли не потрапив навіть у заявку на гру – був шокований вдвічі більше. Неприємно, але що вдієш? Це рішення головного тренера, він відповідає за результат.
– Ви неодноразово підкреслювали свою позицію щодо виступів у чемпіонаті Росії. А от як бути збірній України, якщо вона кваліфікується на Мундіаль-2018?
– Час ще є. Давайте ми спершу посядемо місце, яке нам дасть змогу потрапити на чемпіонат світу, а там вже будемо вирішувати. У мене своя думка є, але озвучу її ближче до того часу. Всі мої родичі і друзі про неї знають.
– Читав, що перед переходом у «Дармштадт» ви отримали пропозицію від одного з московських клубів. Ціна питання – майже 2 мільйони євро за один сезон…
– Мені сказали, що це московський клуб, але який конкретно – не уточнили. Намагалися зіграти на тому, що пропонували зарплату, але ви знаєте, що тут справа не в грошах. Я якраз відпочивав у себе вдома, на Шацьких озерах – із сім’єю, друзями. Мені зателефонували і запитали про перехід в Росію. Я відповів, що це – неприпустимо. Спробували здивувати фінансовим аргументом, але як би там не було, для мене це питання грошима не вимірюється.
– І ще про гроші… У лютому мало бути прийняте рішення щодо боргів «Дніпра» перед вами. Чи вирішилося це питання?
– Яке може бути вирішення, якщо клуб розсипається буквально на очах? З клубу, який два роки тому грав у фіналі Ліги Європи, практично щомісяця знімають очки в чемпіонаті. Все йде до того, що «Дніпро» просто припинить своє існування. У мене немає великої надії, що ті борги, які є переді мною, іншими гравцями, Мироном Маркевичем, будуть виплачені. Шкода, що такий бренд зникне із футбольної карти України.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
