10 років тому футбольні журналісти-дотепники нагородили Кирлика прізвиськом Містер Стандарт. А воротарі команд-суперниць заклинали своїх захисників ні в якому разі не порушувати правил на підступах до штрафного майданчика. Тому що подібні стандарти у виконанні капітана моряків фактично прирівнювалися до пенальті.
А ще Андрій роздавав чудові паси своїм партнерам і за підсумками одного з сезонів справедливо став найкращим асистентом чемпіонату.
Минуло кілька років, пішов з «Чорноморця» тренер Семен Альтман, і відразу слідом за ним покинув команду її капітан, завершивши кар'єру в 33 роки. На відміну від багатьох популярних в недалекому минулому гравців, зараз Кирлика не можна побачити на телебаченні в ролі футбольного експерта, він не коментує значущі події на сторінках газет, і взагалі відомо про нього небагато.
У ЗМІ тільки прослизнула коротеньке інформаційне зведення: «Митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел звершив Божественну літургію в храмі Одеського Спасо-Преображенського собору, під час якої висвятив у диякона випускника Одеської духовної семінарії Андрія Кирлика». Так наш герой прийняв духовний сан, ставши священиком.
«Господь закликає до себе людину все його життя. Граючи у футбол, я в один прекрасний момент відгукнувся на його заклик, став християнином, почав відвідувати Божий храм. Мабуть, так стало завгодно для Господа це що я просунувся далі, пішов шляхом священнослужителя. Це не відбулося раптово. Рішення назрівало довгий час.
Викладачі у духовній семінарії знали - хто я і чим займаюся. Деякі з них виявилися футбольними вболівальниками. У чомусь мені йшли на поступки, тому що займатися спортом і вчитися в семінарії було дуже складно.
У «Чорноморці» були постійні заїзди. У Семена Йосиповича Альтмана прийнято бути з командою на базі, оскільки футболіст перед тренуванням повинен бути відпочив, а після нього - пройти відновлення. Звичайно, духовну літературу теж читав. Зізнаюся, заздрив тим семінаристам, які жили в семінарії, ходили на богослужіння і брали участь в них.
Практично з усіма, з ким грав в одному складі в Одесі, підтримую постійні відносини. Найбільше - з Валентином Полтавцем, Олександром Косиріним. З деякими спілкуюся рідше, але все ж спілкуюся - з Женею Луценком, Русланом Гілазевим, Сергієм Ткаченком.
На стадіон не ходжу. Можу хіба що в випусках новин подивитися голи, моменти якоїсь гри... В основному, знову ж таки, черпаю інформацію зі спілкування з колишніми партнерами.
Мабуть, на пальцях двох рук можна порахувати випадки, коли виходив на поле з товаришами. Насправді, хлопці звуть, але у нас не збігається час. Увечері часто йдуть богослужіння, а, значить, я зайнятий. Ось ФК «Одеса» мене запрошував якось на відновлювальні заходи, на тренування. І я з ними бігав», - згадує Андрій Кирлик в інтерв'ю zbirna.com.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
