«Що стосується нашої національної команди, то ми з самого початку розуміли, що їй потрібно якомога швидше заявити про себе. Саме тому ми провели поєдинок з Угорщиною, потім на запрошення української діаспори відправилися в США. Чому Угорщина? По-моєму, ця країна однією з перших визнала незалежність України (третьою, слідом за Польщею та Канадою. - Прим. авт.). І на якомусь етапі переговорів про матч ініціативу на себе взяли політики. Але в той момент ми не надавали цьому особливого значення.
Ці перші матчі нічого не значили зі спортивної точки зору, але нам треба було показати, що є така команда - збірна України, з тим, щоб нас якомога швидше визнали рівними серед інших членів міжнародної футбольної сім'ї. І коли ми отримали право стартувати в офіційному турнірі - кваліфікації до Євро-1996, - ми були дуже горді.
Ще в серпні 1991-го до нас у відділ футболу Спорткомітету, де тоді працював і я, і майбутній перший президент ФФУ Віктор Банніков, звернулися представники дуже впливового в ті роки «Руху» і в ультимативній формі зажадали виходу зі складу союзної федерації. Особливо наполягав на цьому Ярослав Кендзьор, який потім був народним депутатом. Ми спробували пояснити, що в серпні це зробити неможливо, адже в розпалі чемпіонат СРСР і першість України, що проводилася в одній із зон другої ліги. Ми запропонували інший варіант: дограти сезон до кінця, а потім вже піднімати питання про вихід.
«Рухівці» були налаштовані агресивно, до того ж Кендзьор - в минулому боксер (посміхається)... Аргументи, що футболісти і тренери залишаться на перших порах в буквальному сенсі слова на вулиці, до уваги не бралися. Ми запитали, чому, мовляв, ми повинні це робити в такому терміновому порядку, адже федерації інших видів спорту навіть не думають про вихід із союзних структур.
Контраргумент був в дусі того часу: «Футбол - це партійний і найпопулярніший вид спорту, і саме федерація футболу повинна показати не лише іншим видам спорту, але і галузям економіки, як потрібно розривати відносини з комуністичним минулим».
Так як наші доводи не були почуті, нам довелося в вересні збирати футбольний актив країни - представників клубів, ветеранів, відомих функціонерів, - і на цьому зібранні було прийнято рішення про те, щоб дограти чемпіонат, а по його закінченні, в грудні, повернутися до питання про створення Федерації футболу України. Ох, і наслухалися ми звинувачень в непатріотизмі від Кендзьора, який теж був присутній на зустрічі! Але рішення це залишилося без змін. 13 грудня 1991 відбулося нове зібрання, і на ньому було оголошено про створення громадської організації «Федерація футболу України» та вихід його зі складу союзної федерації. Від нас тут же відмовився Спорткомітет, де ми отримували зарплату, і ми вирушили в самостійне плавання, ставши першою незалежною федерацією України.
Ми підготували документи для вступу в УЄФА, знайшли фінанси і відправили делегацію до Швейцарії. До неї увійшли Віктор Банніков, Віктор Медведчук і Григорій Суркіс. Грамотно оформлений пакет документів багато в чому посприяв тому, що нас без особливих зволікань взяли в УЄФА», - цитує Котельнікова zbirna.com.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
