Спочатку були 120 хвилин і серія пенальті в матчі проти «Інгульця». Один з ударів витягнув Роман Чумак, а ще раз – поперечина зіграла за «Миколаїв». Вінницьку «Ниву» вже вдалося пройти без 11-метрових, а у протистоянні з «Оболонню» знову довелося зійтися в умінні бити з точки. Як і в Петровому, «Миколаїв» за традицією врятували воротар і каркас. Нарешті, «Іллічівець», і пенальті. Чумак знову зумів парирувати один з ударів, а маріуполець Мишньов у ворота не влучив. Поки сусіди по дивізіону залишали другий за престижністю турнір країни після матчів з «Ворсклою», «Дніпром», а також на ходу вигаданих рішень заради сміху КДК, муніципальний клуб на півдні країни скористався прихильністю долі і дійшов до півфіналу кубка. UA-Футбол поспілкувався з головним тренером «Миколаєва» Русланом Забранським, зачепивши тему найближчого матчу з «Динамо» і нинішнього стану справ у команді.
- Перед початком кубкового турніру які були очікування?
- Я не приховував, що ми ставимо максимальні завдання в кубку. Різниці, займемо ми восьме або дванадцяте місце в чемпіонаті, особливо ніякої. Є перший-другий рядки, які дають право вийти до Прем'єр-ліги, та всі інші. Тому вирішили спробувати проявити себе в кубку. Тим більше, побачили, що пішов певний фарт, тому налаштовувалися по-особливому.
Думаю, близько дев'яти очок ми втратили через кубковиі ігри: десь не встигали відновлюватися, пішло «роздвоєння» на два турніри, тому і оступалися. Але приємно, що ми у півфіналі. Миколаїв за останні п'ятдесят років вперше дійшов до такої стадії.
- Яка з трьох серій пенальті була для вас найбільш нервовою?
- Зрозуміло, чим вище, тим більше нервів. Думаю, з «Іллічівцем». Ми розуміли, що важко боротися з такою командою. Я перед грою сказав: якщо дійдемо до серії пенальті, то пройдемо далі. Так і вийшло.
Перед матчем з маріупольцями було хвилювання, а напередодні серії пенальті я вже був спокійним. Не знаю, чому, але була впевненість. Наші хлопці непогано б'ють пенальті. Ми не так сильно і готувалися до неї, але намагалися після кожного тренування зробити серію навиліт серед футболістів. Потім вже ми не визначали і не змушували когось бити. Гравці бачили, наскільки у них це виходить, і самі пішли бити. Вже приблизно знали, хто піде. Радувало, що не боялися.
- «Миколаїв» досить важко входить у весну: в останніх п'яти матчах лише одна перемога і чотири поразки. З чим це пов'язано?
- Проблема у завершальній стадії атаки: остання передача, останній удар. Немає у нас стабільних забивного нападника або результативних атакуючих футболістів. З цим у нас проблеми. Ну, а якщо ти не забиваєш, то, зрозуміло, не зможеш завжди грати «на нуль».
Плюс навесні є момент в психологічному плані. Коли ми пропускаємо, не можемо відігратися. Ось це мене найбільше турбує. Не вистачає волі до перемоги, переломити хід матчу або спробувати відігратися. У цьому плані у нас щось не так. Думаю, немає лідера серед футболістів.
У нас раніше був Чучман, який міг усіх завести своїм прикладом, побігти вперед і повести за собою всіх інших хлопців. Пам'ятаю, в минулому році, граючи центрального захисника, він забив шість голів. У моменти стандартів Станіслав із групою захисників біг до чужого штрафного. І дуже навіть непогано виходило: зрівнювали рахунок, забивали переможні м'ячі, в тому числі, в кінці гри. Цього не вистачає.
Але це буде постійна проблема. До нас взимку прийшли футболісти з другої ліги: Кулішенко з «Реалу Фарми», Алексанов, якого з «Інгульця-2» відпустили, інші. Ми намагаємося хлопців повернути у футбол, вселити в них віру, що вони можуть грати. І з часом гравці розкриваються, але вже закінчуються контракти, і вони йдуть. І ми з нового чемпіонату починаємо з того ж: збираємо футболістів, які на якомусь етапі не потрібні в інших клубах або відновлювалися після травм. Якесь замкнуте коло.
Цієї зими ми вже трохи по-іншому вчинили, підписавши з новими гравцями контракти більше, ніж на рік. Будемо сподіватися, що в цьому плані стане трохи легше.
- Місце в нижній частині таблиці першої ліги вас не турбує? Є впевненість, що вдасться вибратися?
- Трохи напружує, звичайно, місце нижче дванадцятого. Я просив хлопців перед першою грою з весни «Інгульцем», коли ми виграли, вже дивитися вгору. Для цього треба вигравати, набрати шість-дев'ять очок, щоб на нас нічого не тиснуло, ми не переживали і спокійно грали чемпіонат. Але програли дві необов'язкові гри. У зустрічі з «Полтавою», коли не реалізували кілька моментів, ми виглядали не гірше, на виїзді з «Арсеналом» аналогічно. Ці шість очок, думаю, нам зараз не вистачає.
І осінніх теж. У нас виходило між кубковими іграми, які були з овертаймами, через два дні на третій матчі йшли. Вони забирали багато сил фізичних і психологічних. Але зараз будемо максимально в кожній грі намагатися взяти очки і постаратися гідно завершити чемпіонат.
В кубку, зрозуміло, свою справу ми вже зробили. Незалежно від того, як ми зіграємо з «Динамо», гра буде психологічно легкою для футболістів. Так, вони можуть створити диво, але лаяти їх ніхто не буде. Завдання в цьому плані вже практично виконане. Я розумію, що гра буде дуже важка. «Динамо» зараз набрало хід і показує непогану гру.Дуже складно щось їм протиставити. Постараємося добре зіграти.
Дрібниця, але приємно, як вчинили в «Динамо» в плані нашої гри. Вони не стали, хоча мали на це право, шукати в нашому газоні якісь проблеми і змусити перенести гру, створити купу додаткових проблем. Наше поле не краще, ніж у Полтаві. Зрозуміло, якщо хотіли, могли б зробити перенесення або відмовитися грати у нас, знайти ще сто причин. Вони вчинили дуже гідно, запропонувавши допомогу від агрономів «Динамо», які будуть наше поле приводити в належний стан. За це їм велике спасибі.
- Що скажете за Моріса? Період акліматизації у нього вже пройшов?
- Я жартував, коли говорив з тренерами днями, що Моріс заграє, коли буде його погода - прийде спека. На зборах він дуже пристойно виглядав. Я розумів, якщо ми його зможемо заявити, то проблем в атакуючій лінії не буде ніяких. Він забивав, і загострював, і тримав у напрузі оборону суперників. Я спілкувався з Володею Мазяром [головним тренером «Вереса»], з яким ми дружимо. Він сказав, що Моріс навесні повинен забити сім-вісім голів.
Думаю, це психологічна проблема. Він не грав на рівні професійних клубів. Може, десь перегорів. Плюс він отруївся перед грою з «Оболонню», погано себе почував. В цьому плані йому не щастить.
У нас була домашня гра з «Іллічівцем». Теж начебто гідно виглядав непогано грали. Але забити – це наша проблема. Вже і молодого Морозова випустили. За великим рахунком, в тому матчі на лавці сиділа одна місцева молодь. Всі перспективні, але, щоб вони заграли, потрібен час.
- Останнім часом багато розмов ходить навколо Центрального стадіону міста і двох полів на ньому. Які плани щодо їх реконструкції?
- Наш опікун Сергій Кантор займається цим з ранку і до вечора. Він каже, що вже забув, коли востаннє був на заводі [«Екватор», головний спонсор клубу, головою наглядової ради якого Кантор і є]. Він постійно на стадіоні, спілкується з депутатами, переконує, просить, щоб нам виділили кошти на стадіон. Все-таки арена міська, і ми з собою це все не заберемо. Минулого тижня пішов дощ – ніде тренуватися. Тільки на піщаному майданчику. Так і готуємося до ігор і чемпіонату і кубка.
Вже почали планувати ґрунт за штучним полем, щоб зробити футбольне тренувально-ігрове поле. Там буде близько двох тисяч місць для глядачів. Це щоб ми могли цього року (влітку або в кінці літа), якщо все буде нормально, перейти грати туди, а на центральному газоні, де ми зараз граємо, повинна бути серйозна реконструкція. Це і заміна дренажної системи, і підігрів, і заміна трав'яного покриву. Полю вже п'ятдесят років, воно вже не витримує жодних навантажень. Там вже немає кореневої системи. Після будь-якого підкату вилітає шматок трави. Плюс ще додався «Суднобудівник», який теж буде проводити свої ігри на Центральному стадіоні. Це поле просто не витримає таких навантажень.
Терміни? Вони є, але завжди є складнощі. Начебто виділяються кошти, однак це має пройти через наші бюрократичні моменти, що стримує установку поля.
- Яка зараз ситуація з колишніми боргами?
- На даний момент перед командою є борги, але незначні. По Федорчуку і Смагіну [колишнім тренерам] принципове рішення керівництва клубу: вони роздуті, нечесні, тому їх не закривають. Щодо футболістів, які грали навіть три-чотири роки тому – Голенков, Товт, Гудзикевич – борги закриті. З футболістами розрахувалися, тому що там були реальні контракти. Тут ніяких питань немає. А тренерам – це все було задумано, збільшено спеціально на папері. Так, ми нічого не зможемо довести, тому що є контракти, в яких проставлено ці суми. Але ми розуміємо, що це було зроблено навмисне: якщо раптом їх попросять піти, щоб вони могли потім якийсь час вибивати з клубу гроші і постаратися нечесним шляхом забрати їх. Як сказав Кантор, він сплачувати ці борги не збирається. Складно буде боротися. Є КДК, який прийме рішення, і нас можуть покарати. А довести ми нічого не можемо: у нас немає ніяких паперів, їх просто немає.
Були люди, які обурювалися вартістю квитків на гру з «Динамо». Але ми приблизно порахували, у скільки нам обійдеться гра, додаткові заходи безпеки, стюарди, наші штрафи, борги, все інше – і приблизно вивели суму, щоб після цієї гри ми могли позакривати всі наші проблеми на даний момент і як закінчити чемпіонат. А потім вже думати, як і що робити далі. Я пояснював уболівальникам, що це не вартість квитка, це допомога вболівальників нашого клубу. Щоб вони розуміли, що це одноразова підтримка, тому що багато хто ходить тільки на матчі з «Металістом», «Волинню» і «Динамо». Тому це їхній внесок у команду. Практично всі до цього нормально поставилися, вже ніде не чути збурень. Тих, хто обурювався, переконали, що нічого не буде страшного, якщо раз на рік витратити якусь певну суму грошей. Зараз навіть надсилають фотографії, на яких уболівальники купують по десять, двадцять, тридцять квитків. Думаю, вільних місць на стадіоні не буде.
- Крім «Екватора» є спонсори у клубу?
- «Кривоозерська» допомагає. Невелика допомога, але приємно. А більше нікого немає. Якось складно в Миколаєві з цим. Я вже спілкувався з багатьма. Кажуть, що поки не можуть або не хочуть. В цьому плані є проблеми.
- Дуже багато розмов ходить щодо гри «Динамо» цього сезону. Комусь вона подобається, хтось, м'яко кажучи, не в захваті. Як ви оцінюєте нинішні результати команди?
- «Динамо» – це мій улюблений клуб з дитинства. Я не пропускав жодного матчу і досі в будь-яких турнірах вболіваю за «Динамо». Коли Ребров прийняв команду, одразу вдалося стати чемпіонами. Після цього з'явилися молоді футболісти, пішли легіонери, і настав складний робочий період. Через це були якісь проблеми. Ми не бачили, що хотіли б. Але мені подобається робота Реброва. Так, його критикують. Але критикує той, хто нічого не робить або, можливо, не розуміють чогось.
Вважаю, у нього дуже хороша команда, у якої є майбутнє. Просто треба трохи часу. Мені в цьому плані подобається Суркіс, який міг би не мучитися і поміняти тренера, взяти легіонерів і швидко зробити команду. Але він чекає. Думаю, це дасть свої плоди, і ми це побачимо в наступному розіграші єврокубків. Думаю, повинні встигнути до того часу зробити ту команду, яка складе конкуренцію «Шахтарю» і на міжнародній арені. У чемпіонаті, зрозуміло, що кияни будуть вигравати. Хотілося, щоб ще додали в єврокубках і ми дивилися за командою хоча б до весни.
- Які очікування у вас від матчу з «Динамо»? Чи є віра у диво?
- У нашому випадку треба тільки на диво і сподіватися. Ми намагаємося перетерпіти цей час і все-таки дочекатися того моменту, коли у нас з'явиться тренувальне поле, ігрове. Ну, а в плані Кубка. Зрозуміло, що «Динамо» навіть не на одну голову сильніше за нас. Але ми футбол і любимо, що він непередбачуваний і завжди є шанс, що може статися диво, що більш слабка команда може виграти. На цей шанс треба сподіватися, намагатися не здаватися до останнього. Хоча я реально розумію, що це зробити практично неможливо. Але будемо намагатися грати, зробити свято місту. А щодо перемоги, будемо сподіватися, як ви кажете, на диво.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
