Ці зустрічі вже давно стали традиційними та проводяться два рази на рік - напередодні новорічних та різдвяних свят, а також в кінці квітня, день чергової річниці трагедії або суміжний з ним.
В цьому році зустріч відбулася не 26-го квітня, в день трагедії, а 27-го, адже вчора «Динамо» проводило півфінальний матч Кубка України. І самі діти, що зібралися в залі, привітали динамівців з виходом до фіналу турніру.
А на зустріч прийшли гравці першої команди Зураб Очигава та Роман Яремчук, які ще вчора гостювали в Миколаєві та здобули право зіграти у фіналі національного Кубка, а також головний тренер команди Сергій Ребров.
Компанію їм склав легендарний і титулований динамівець, голова ГО «Ветерани ФК «Динамо» Київ» Володимир Федорович Мунтян. Саме він першим звернувся до гостей:
- Це непроста дата, скорботна, до того ж вона випала у цьому році на поминальний тиждень. 31 рік тому, коли відбулася ця подія, київське «Динамо» грало в фіналі Кубка Кубків, перемігши «Атлетіко». Знаменне досягнення, яке втім було затьмарене цією трагедією. Ми повинні пам'ятати про тих, кого з нами немає. На щастя, динамівські традиції були і залишаються, і ось уже 24-й рік ми раді зустрічам з вами. Всі ми важко переживали цю трагедію. Хочеться побажати вам міцного здоров'я, терпіння та мирного неба над головою.
Далі слово взяв Сергій Ребров:
- У той момент ніхто з нас не відчував масштабів цієї трагедії, хоч ми і розуміли, що щось погане сталося. Я щороку приходжу на зустріч з вами, і як тільки Матвій Борисович подзвонить, де би я не був, я намагаюся знайти на це час. Я прирівнюю цю трагедію до трагедії, яку несе в собі війна, тому що тут теж постраждали невинні люди. Ми повинні пам'ятати про загиблих і допомагати людям, які постраждали від цієї страшної трагедії. Я дуже радий, що президент нашого клубу ставиться до цього з розумінням, він кожен рік приходить сам або передає вам подарунки.
Також хочу відзначити і подякувати Матвія Борисовича, який постійно думає про вас. Раніше ми зустрічалися частіше, я міг приїхати і перед Новим роком. Цього року в грудні, якщо буде можливість, я з задоволенням приїду. Я радий, що клуб, у якому я працюю, в якому я прожив практично все життя, піклується про вас і допомагає вам. Добре, що сьогодні прийшли і молоді люди, які не застали цієї трагедії, але вони знають про неї, знають, що це теж частина історії нашої країни, і ми всі разом повинні шанувати і допомагати тим людям, які постраждали від цієї трагедії і сьогодні зібралися в цьому залі.
Потім ведучий зустрічі Олександр Липенко передав слово представникам нинішнього покоління футболістів «Динамо», молодим Зурабу Очигаві й Роману Яремчуку, які, до речі, вчора грали з перших хвилин в Миколаєві.
Роман Яремчук:
- Коли сталася ця трагедія, я ще не народився. Але ще в школі нам розповідали про масштаби цієї катастрофи, ми дуже серйозно ставимося до неї і як можемо намагаємося підтримати людей, постраждалих від її наслідків. Хочеться побажати тим людям, які пережили цю трагедію, терпіння, здоров'я та більше позитивних емоцій.
Зураб Очігава:
- Про Чорнобильську трагедію я вперше дізнався зі слів мами. Тоді вже всі знали про масштаби того, що сталося. Хочу подякувати всім, хто рятував нас від всіх наслідків того, що сталося і побажати здоров'я тим, хто постраждав від цієї катастрофи. Нехай у них буде все добре, і вони завжди залишаються такими ж сильними духом.
Слова підтримки постраждалим від аварії на ЧАЕС висловили й ті, хто турбується про цих людей і організовує подібні зустрічі. Першим виступила людина, завдяки ініціативи якої ці зустрічі регулярно проводяться в стінах динамівського будинку, Матвій Борисович Замеховський:
- У цьому залі сьогодні зібралося багато людей, але я згадую той час, коли у нас було не 137 гостей, а триста. Пам'ятаю, як все починалося в 1994 році, коли до Ігоря Михайловича звернулися з проханням допомогти дітям, і він до цього дуже добре поставився. На Львівській площі тоді зібралася невелика група дітей, 15 або 20. І з цього почалася традиція, утворився фонд, з того часу почалася наша з вами дружба. І дуже добре, що стільки років ми продовжуємо організовувати ці зустрічі, і сподіваюся, що ніколи не прийде той час, коли ми не будемо зустрічатися. Дай Бог вам і вашим дітям здоров'я, і щоб у нас з вами все було добре.
Роза Альбертівна Ластовенко, благодійна організація «Родина»:
- Велике спасибі клубу за те, що ми змогли зустрітися в цей день. «Динамо» в 1986 році грало так, що, незважаючи на всі ці події, його матчі дивилися в різних кінцях країни, вболівали й переживали, не знаючи про масштаби трагедії. Це стосувалося і нас, молодих людей, які не знали, що сталося, але розуміли, що сталося щось страшне. Сьогодні серед нас є люди, які зіткнулися з наслідками цієї трагедії і в той момент, і пізніше. З нами сьогодні тут Любов Олексіївна Сінькович, ініціатор і засновник організації «Квіти полину». Потім і ми створили благодійну організацію «Родина» за підтримки Матвія Борисовича та футбольного клубу «Динамо». Сьогодні кожен із нас стикається з іншою масштабною трагедією - війною, яка тягне за собою смерті людей. У цей нелегкий час ми вдячні клубу «Динамо» за ті сили, які ви нам надаєте, аби боротися з усіма негараздами. Ми навчилися боротися і справлятися з проблемами, і ми їх переможемо.
Олег Липкань, благодійна організація «Квіти полину»:
- Це катастрофа світового масштабу, в результаті якої постраждало дуже багато людей. Деякі з них присутні в цьому залі. Але ми всі, і ті, хто не постраждав, це переживали. Це трагедія для всіх, і ми всі це пам'ятаємо. Потрібно продовжувати жити й прагнути до кращого, незважаючи на всі проблеми. Ми не опускаємо руки, і в цьому питанні нам завжди допомагав футбольний клуб «Динамо» Київ. Я би сказав «золотий» клуб, у якому дійсно від щирого серця допомагають нужденним. З яких би питань до них не зверталися, у клубі завжди намагалися допомогти. Величезна вам подяка й низький уклін за все, що ви робите для нас.
Після теплих слів і спілкування всі гості отримали подарунки від ФК «Динамо».
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
