29 квітня виповнюється 25 роківі з дня першого матчу національної команди України. В Ужгороді на стадіоні Авангард наша збірна програла Угорщині - 1: 3.
У кого та як склалася доля в подальшому?
Перший склад збірної України: Олег Лужний, Сергій Погодін, Сергій Беженар, Юрій Нікіфоров, Сергій Щербаков, Ігор Кутєпов Сергій Третяк, Сергій Ковалець, Ілля Цимбалар, Олег Саленко.
Ігор КУТЕПОВ (Динамо, 4 матчі)
Після першого поєдинку не виступав за збірну України більше року, у жовтні 1993-го провів ще три матчі в ході американського турне з капітанською пов'язкою, на чому і поставив крапку в кар'єрі воротаря національної команди. У 1994-му поїхав з Києва до Росії, грав в Тюмені, Москві (ЦСКА), Ростові і Щелкове. У 2000-му повісив бутси на цвях. Кілька років працював тренером воротарів у московському ЦСКА. У 2003-му повернувся до рідного Харкова, став директором школи Металіста, з 2011-го - вже академії клубу. Очолює її до сих пір, незважаючи на відсутність фінансування. Працював тренером воротарів у молодіжній збірній України (2012-2015).
Кар'єра в збірній України
Олег ЛУЖНИЙ (Динамо, 52 матчі)
З усієї обойми першого складу збірної України домігся найбільших успіхів. У 1989-1990 роках встиг провести 8 матчів за збірну СРСР, мав добрий досвідом. Згодом став капітаном синьо-жовтих, 39 разів виводив команду на поле в цьому статусі. Взяв участь в п'яти відбіркових турнірах - чемпіонатів Європи 1996-го, 2000-го і 2004 років, чемпіонатів світу 1998-го і 2002 років. У 1999-му 31-річний Лужний перебрався в лондонський Арсенал, з яким став чемпіоном Англії, дворазовим володарем Кубка Англії, фіналістом Кубка УЄФА. Тренерську кар'єру починав в Латвії, в 2006-2012 роках працював в штабі київського Динамо, кілька разів брав керівництво командою. Самостійно очолював Таврію (2012-2013), в 2016-му обіймав трохи дивну посаду головного тренера всього клубу в Карпатах.
Кар'єра в збірній України
Юрій НІКІФОРОВ (Чорноморець, 3 матчі)
У 1987-му став чемпіоном світу серед 17-річних і отримав приз найкращого бомбардира, але поступово перекваліфікувався в захисника. У 1992 році провів чотири поєдинки за збірну СНД і три - за збірну України, а у вересні 1993-го дебютував у збірній Росії, куди потрапив з московського Спартака. Побував на ЧС-1994 Євро-1996 і ЧС-2002. ІЗ Спартака в 1996-му перейшов у іспанський Спортинг, виступав в Голландії та Японії. У 2005-му пішов з великого футболу, грав за пляжну збірну Росії, займався бізнесом в Іспанії, грав за ветеранів клубу з Хіхона. У 2014-му пройшов навчання в школі тренерів, працював в Казахстані, в Кубані, зараз - асистент головного тренера московського Динамо-2.
Кар'єра в збірній України
Сергій БЕЖЕНАР (Дніпро, 23 матчі, 1 гол)
Будучи юнаком, вважався зіркою нарівні з ровесником Нікіфоровим, але спочатку грав у центрі захисту. Славився потужним ударом, хорошим довгим пасом. Три матчі у збірній провів з капітанською пов'язкою. Взимку 1995 роки перейшов з Дніпра в Динамо, будучи одним із найсильніших захисників України. До кінця 1997-го виступав в основі збірної, відіграв два циклу - Євро-1996 і ЧС-1998. З 1998-го почав їздити по світу - Ворскла, київський ЦСКА, Туреччина, Росія, Казахстан. У 2004-му завершив кар'єру в клубі другої ліги Факел (Івано-Франківськ). Працював в академії Динамо, з футболістами 1997 року народження, виграв юнацький чемпіонат України в 2013-му, але через рік покинув свій пост. Грає за збірну ветеранів.
Кар'єра в збірній України
Сергій ТРЕТЯК (Чорноморець, 2 матчі)
Уродженець Херсона був найстаршим в тому складі збірної - 28 років. У другому матчі був капітаном. Але надовго в команді не затримався, влітку 1992-го мігрувати в Ізраїль, громадянином якої зараз є. До 2000 року виступав за Бейтар з Єрусалиму, ставши одним з легендарних гравців в історії клубу. Тричі вигравав чемпіонат Ізраїлю в якості футболіста - в 1993-му, 1997-му і 1998 роках, потім двічі - будучи асистентом головного тренера Бейтара (2007, 2008). Працював і з молоддю. Але в клубі змінилося керівництво, і Третяка звільнили.
Кар'єра в збірній України
Сергій Ковалець (Динамо, 10 матчів)
Парадокс, але один з найяскравіших плеймейкерів України 1990-х років у збірній країни провів не так вже й багато матчів (10) і взяв участь лише в одному відбірковому турнірі - Євро-1996. Одного разу виводив команду з капітанською пов'язкою. У своїй клубній кар'єрі не раз міняв прописку, в чемпіонаті України виступав в Києві, Дніпропетровську, Львові, Запоріжжі, Луцьку та Борисполі. У Борисполі в 2005-му перейшов на тренерську посаду, в тому ж році став асистентом Мирона Маркевича в Металісті. З 2008-го працює самостійно. Очолював Львів, Олександрію, Оболонь, словацький Татран, запорізький Металург, молодіжну збірну України. З серпня 2016 року по січень 2017 го тренував литовський Тракай.
Кар'єра в збірній України
Ілля Цимбалар (Чорноморець, 3 матчі)
Унікальний по своїй обдарованості гравець. На початку 1993 року перейшов в московський Спартак і вирішив виступати за збірну Росії, з якою побував на ЧС-1994 і Євро-1996 (забив гол Італії). Кращого футболіста Росії 1995 року сватали в топ-клуби Європи, але в Спартаку він дограв до 30-ти років, в 2000-му пішов в Локомотив, а в 2002-му завершив кар'єру в Анжи. З 2003-го по 2011-й працював тренером в російських клубах, самостійно очолював команди з Рязані і Нижнього Новгорода. Потім грав за ветеранів. Помер 28 грудня 2013 року в Одесі.
Кар'єра в збірній України
Олег САЛЕНКО (Динамо, 1 матч)
Народжений в Ленінграді футболіст провів за збірну України один матч, а в 1993-му, вже перебравшись з київського Динамо в іспанська Логроньєс, дебютував у збірній Росії. Пік його кар'єри припав на ЧС-1994 де 25-річний форвард забив п'ять м'ячів у матчі з Камеруном (рекорд ЧС). Всього на тому турнірі він оформив шість голів і отримав Золоту бутсу, а потім перейшов до Валенсії. Але після цього у нього почався спад. У 1995-му Саленко перебрався в Шотландію, грав в Туреччині і Польщі, мав проблеми з колінами, через що достроково повісив бутси на цвях. Живе в Києві. Тренував збірну України з пляжного футболу, аматорський клуб Тайгер з Броварського району Київської області, зараз виступає в якості експерта.
Кар'єра в збірній України
Сергій Погодін (Шахтар, 1 матч)
У день матчу з Угорщиною йому виповнилося 24 роки, але такий символізм не допоміг йому затриматися в збірній України. Після Шахтаря перспективний футболіст (в кінці 1980-х його забрали з Зорі в дубль київського Динамо) пограв у Голландії, Росії, Іспанії, Ізраїлі. Провів 3 матчі в Примері за Меріда, забив 1 гол. У 1998-му приїхав на батьківщину закінчувати кар'єру. У 2002-му пішов в аматори, в 2007-му на два сезони став граючим тренером команди другої ліги Титан (Донецьк). Потім знову виступав у чемпіонатах Донецької і Луганської областей. Влітку 2016- го вручав призи учасникам проекту Давай, грай в якості ветерана Шахтаря.
Кар'єра в збірній України
Сергій ЩЕРБАКОВ (Шахтар, 2 матчі)
Наймолодший футболіст в тому складі збірної і кар'єру закінчив раніше всіх. Хоча кращому бомбардирові молодіжного ЧС-тисяча дев'ятсот дев'яносто одна пророкували дуже яскраве майбутнє. До нього проявляв інтерес ПСВ, але 21-річний форвард Шахтаря виявився в португальському Спортингу, де грав поруч з Фігу та Балаково. 14 грудня 1993 року, після прощального бенкету англійського тренера Боббі Робсона, трапилася трагедія. Щербаков після вживання алкоголю сів за кермо і потрапив в серйозну аварію, в якій заробив перелом хребта і параліч обох ніг. Пересів на інвалідний візок, переніс безліч операцій. Тричі був одружений. У 1998-му його взяли на роботу в селекційний відділ московського Локомотива.
Кар'єра в збірній України
Вийшли на заміну
Юрій САК (Чорноморець, 10 матчів, 1 гол)
На відміну від Никифорова і Цимбалар, після переходу в московський Спартак в 1994 році не зрадив Україну і продовжував виступати за нашу збірну. Єдиний гол забив у червні 1994-го команді Болгарії (1: 1) в заключному спарингу майбутнього півфіналіста чемпіонату світу в США перед фінальним турніром. За болгар грали Стоїчков, Лечков, Балак, Іванов, Сираков і інші зірки. У 2002-му завершив ігрову кар'єру, за 15 років працював тренером в 10-ти клубах (вісім - професійних, два - аматорських). Остання команда - першоліговий Гірник-Спорт (Горішні Плавні).
Кар'єра в збірній України
Іван Гецко (Чорноморець, 4 матчі, 1 гол)
Автор першого гола в історії національної команди України. Парадоксально, але в збірній СРСР за один тільки 1990 рік Гецко провів більше матчів (5), ніж в збірної України за кілька років (4). Хоча завжди котирувався на дуже високому рівні. Набив 150 голів за клуби України, Ізраїлю та Росії. Більше - тільки у шести форвардів в історії вітчизняного футболу (Пономарьова, Блохіна, Протасова, Шевченко, Реброва і Воробея). Але м'яч в Ужгороді залишився для нього єдиним за збірну. Можливо, вплинув від'їзд за кордон, а й після повернення він зіграв лише два матчі в 1997-му. У 2001-му потрапив в автомобільну аварію, після якої не зміг вийти на колишній рівень. Тренерська кар'єра на професійному рівні не задалася. Зате хороший в ролі експерта, тренує дітей в одеській школі Атлетик.
Кар'єра в збірній України
Сергій ГУСЄВ (Чорноморець, 5 матчів)
У 1992 році повернувся в рідну Одесу з оренди в Тирасполі, де за сезон забив 25 голів за Тилигул, і закріпився в основі Чорноморця. По 1993 рік включно притягувався до збірної України, але свої бомбардирські якості проявити не зміг. Хоч і став кращим снайпером другого чемпіонату України (17 голів в сезоні-1992/1993). Починаючи з 1993-го побував в Туреччині, Ізраїлі, Росії, повернувся в Україну. З 2006-го - тренер в СДЮШОР Чорноморець.
Кар'єра в збірній України
Залишилися в запасі
Віктор ГРИШКО (Чорноморець)
У збірної України так і не зіграв. Найдосвідченіший в заявці тієї команди - 30 років на момент матчу. Літом 1992-го виїхав до Трабзонспор, в 1996-му повернувся. Виступав за Миколаїв, потім - за команди Одеської області. У 1999-му навіть повернувся до складу Чорноморця, який пробивався назад у вищу лігу. У 2001-му почав тренерську кар'єру в Овідіопольському Дністрі, де закінчував ігрову. Потім повернувся в Чорноморець, де займав багато різних посад - в тому числі директора СДЮШОР, тренера. У 2014-му був переобраний на третій термін главою Федерації футболу Одеси.
Євген Драгунов (Шахтар, 2 матчі)
Досвідчений захисник, капітан Шахтаря, в основному складі якого виступав з 1985 року. У збірної України дебютував 27 червня 1992 року. У 1993-му перейшов в Таврію, в 1994-му залишив Україну - грав в Росії (Лада, Кубань, Шинник) і Німеччини (Рот-Вайсс Ерфурт, Шпандауер, Людвігсфельдер). У 2000 році повернувся в Україну, зіграв 1 матч за Зорю в другій лізі. Помер 10 вересня 2001 року - інсульт. Йому було тільки 37 ...
Кар'єра в збірній України
Андрій Анненков (Динамо, 1 матч)
Дебютував у збірній України 26 серпня 1992, більше в її складі не виступав. У 1990-му встиг стати чемпіоном СРСР, після від'їзду динамівських зірок за кордон до 1992 року був одним з найдосвідченіших в рядах киян. У 1996-му пішов з Динамо, змінив багато клубів в Україні (Дніпро, Кривбас, ЦСКА, Борисфен), грав у Росії (Уралан) і Казахстані (Іртиш). Працював асистентом головного тренера в Борисфені, Металурзі Д, Княжій. У київському Арсеналі тренував юнаків, а коли клуб був реанімовано в 2014-му, очолив першу команду. Восени 2016- го перейшов в ДЮФШ Динамо імені Валерія Лобановського, тренує футболістів 2001 року народження - U-16.
Кар'єра в збірній України
Сергій ЗАЄЦЬ (Динамо)
У збірної України так і не зіграв. Вважався дуже перспективним футболістом, грав у молодіжній збірній СРСР, ще в 1989 році 20-річним впевнено зайшов в основу Динамо, в якому ще виступали легенди середини 1980-х, але швидко зійшов з орбіти. У 1993 році опинився в вінницької Ниві, в 1994-му - в Уралмаші. У 26 років закінчив кар'єру через травми. Про нього мало інформації - відомо, що до недавнього часу працював дитячим тренером в Києві.
Юрій МОРОЗ (Динамо, 1 матч)
У збірної України дебютував 27 червня 1992 року. У 1993-му вже грав за Верес, звідти незабаром виїхав до Ізраїлю. У 1997-му виявився в Росії, в 2001-му повернувся в Україну, де і завершив кар'єру у Ворсклі. З 2004 року працював з різними юнацькими збірними України. Допомагав Юрію Калитвинцеву з командою 1990 року народження, яка в 2009-му стала чемпіоном Європи в категорії U-19. З 2014 року -
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
