«Майже вся основа Динамо була в збірній»
- Як вам взагалі виступ збірної України у відбірковому турнірі ЧС-2018?
- Скажу так - команда поки виступає рівно, без провалів і без злетів. Можна було, звичайно, зіграти трохи краще, враховуючи, як розвивалися події в деяких матчах і як вони закінчувалися.
Так, Україна програла один з ключових поєдинків хорватам, проте попереду ще половина дистанції, тому надолужити згаяне цілком можливо. Головне - вірити в свої сили. Але якщо навіть щось зараз не буде виходити, не варто сильно критикувати команду, яка вчиться грати по-іншому. Потрібно запастися терпінням. Що вселяє оптимізм - це віддача футболістів на поле. Немає байдужих, а це хороший знак.
- Свого часу ви в складі збірної Узбекистану двічі протистояли українцям. Пам'ятаєте ці зустрічі?
- Звичайно. У Києві грали, на стадіоні Динамо ім.В.Лобановського. У серпні 2007-го синьо-жовті перемогли - 2:1, а в червні 2011-го - 2:0. Завжди цікаво грати проти сильного суперника, яким, поза всяких сумнівів, вважаю збірну України. І якби у Узбекистану було більше таких поєдинків, то і в офіційних матчах наша команда добилася б великих результатів.
- У цих поєдинках у вас не вийшло забити. Це тому, що українці знали вашу манеру гри?
- Важко сказати. Я ж не міг забивати в кожному матчі (посміхається). До речі, в 2007-му в воротах синьо-жовтих стояв Андрій Пятов, якому в складі Динамо я так і не забив, зате пару раз розмочив кіпера, виступаючи за столичний Арсенал.
- За свою тривалу кар'єру в збірній Узбекистану (61 матч) вам так і не вдалося пробитися на чемпіонат світу. Є жаль із цього приводу?
- Ще й який. Ми двічі мали реальний шанс потрапити на мундіаль, але обидва рази на нашому шляху ставав Бахрейн, причому в одному з поєдинків начудив арбітр...
- У складі Динамо ви грали з багатьма українськими збірниками. Кого з них вважаєте найкращим?
- У нас була рівна команда, тому нікого виділяти не буду. Свого часу мало не весь динамівський основний склад, за винятком білорусів Саші Хацкевича і Валі Белькевича, а також грузина Кахи Каладзе, представляв збірну України. А раз гравці викликаються в головну команду країни, значить, всі вони гідні найкращих слів.
«Довго буду пам'ятати осінь 2003-го і 2004 років»
- Вам не раз доводилося бачити засмучених партнерів, які в складі збірної не потрапляли на світові та європейські форуми. Важко оговтатися після таких ударів?
- Морально, звичайно, з такого стану вийти складно. В душі повне спустошення. Тому потрібно якомога швидше заповнювати себе позитивними емоціями і намагатися шукати мотивацію, а це наступні матчі, в яких ти перемагаєш.
- А після яких поєдинків Динамо важко на душі було у вас?
- У сезоні-2003/2004 в останньому турі групового турніру Ліги чемпіонів ми вдома повинні були обігравати міланський Інтер (або він нас), щоб вийти в наступний раунд, але завершили матч - 1:1.
До сих пір перед очима стоїть момент на 89-й хвилині, коли Флорін Чернат не забив із забійної позиції... Таким чином і ми, і італійці дозволили стати другою командою квартету московському Локомотиву.
А ще один випадок стався в наступному році. Знову ж за тур до закінчення групового раунду ЛЧ Динамо йшло на першому місці, але програш в Леверкузені Байєру і перемога Реала над Ромою перегородили нам шлях в 1/8 фіналу.
- Максим Шацьких - тренер. Ще пару років тому можна було таке уявити?
- Будучи гравцем, я не раз говорив, що навіть після завершення активної кар'єри буду пов'язаний з футболом. В якій іпостасі? Зараз виходить, що тренера.
У моїй ситуації дуже важливим є те, що завдяки Ігорю Михайловичу Суркісу і Сергію Станіславовичу Реброву у мене, по суті, не було тривалого простою в часі між ролями футболіста і наставника. Але ж буває, люди зависають в цих паузах, і потім їм важко знайти себе не тільки у футболі, але і в житті.
- У вас є тренерський диплом А+В. Чи не час вивчитися на PRO-диплом?
- Я вчуся. У нас уже була одна сесія, в кінці травня пройде наступна, а в грудні має відбутися випуск. У моїй групі займаються такі відомі в українському футболі люди, як Володимир Єзерський, Сергій Нагорняк...
«Я завжди вболівав за Барселону»
- Концепція роботи яких наставників імпонує вам найбільше?
- Я намагався брати найцікавіше у всіх тренерів, з якими доводилося попрацювати.
- А гра якої європейської команди вам подобається?
- Я завжди вболівав за Барселону. Мені подобається, що гранатово-сині зберігають м'яч у себе до останнього. У них чудовий контроль м'яча, часом, правда, перебір виходить. Але все одно - каталонці змушують суперника весь час бігати. Зрозуміло, що багато що залежить від Мессі, Неймара і Суареса, але і в інших класних європейських командах не обходиться без заводили.
- Яка тренерська мрія Максима Шацьких?
- Напевно, кожен молодий наставник мріє очолити великий клуб. Для мене це - Динамо, якому в якості гравця я віддав 10 років. Втім, думаю, на все свій час, - цитує Шацьких zbirna.com.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
