Про фінал Кубку України
На мій погляд, у фіналі Кубку України зустрічаються дві найсильніші команди. «Шахтар» вже виходить на цей матч в статусі чемпіона України, і, звичайно, хоче довести, що він отримає золоті невипадково, тому буде націлений тільки на перемогу. Зрештою, ми чудово знаємо, якими загалом є амбіції донецького «Шахтаря», його президента та гравців.
З іншого боку в цьому протистоянні – наша найтитулованіша команда київське «Динамо». І тут важливо, щоб в цьому матчі ми побачили змістовну гру, від обох команд, а вболівальники побачили яскравий футбол.
Звичайно, донецький Шахтар провів цей сезон стабільніше. В клубі працює добротний тренер, а в основному складі залишились всі кваліфіковані гравці.
І навпаки, у «Динамо» в останні роки пішов відтік кращих виконавців. Столична команда, можна сказати, «заїхала на капремонт», омолоджує свій склад, і, до того ж, в неї зараз непростий період. З’явилось багато молодих гравців, і, можливо тому, в грі київського «Динамо» немає такої стабільності, як у «Шахтаря».
Але це нормальне явище. І в цілому Сергій Ребров достатньо добре дає раду в цій ситуації. Сам знаю, як це непросто, адже свого часу працював одним з помічників у дніпровському «Дніпрі», коли після виходу до фіналу Ліги Європи відбувся відтік основних гравців. Пізніше прийшли нові гравці, і було непросто зберегти на тому ж рівні налагоджену раніше гру. В «Динамо» були підйоми та падіння і раніше. Якщо довіряти гравцям і дати можливість Сергію Реброву продовжити, то, рано чи пізно, це принесе свої плоди.
В «Динамо» є шалена мотивація – це 90-та річниця клубу. І це той випадок, коли команда повинна зробити подарунок своїм вболівальникам. Якщо взяти, наприклад, останню гру в чемпіонаті між «Шахтарем» та «Динамо», то це був доволі тьмяний поєдинок - не було високих швидкостей, не було боротьби. Крім того, гравці київського «Динамо» не проявили характер.
Фінал - чудова нагода для команди, щоб реабілітуватися перед своїми прихильниками. Думаю, гра буде цікавою, напруженою і важливо, щоб було багато голів. Вболівальникам завжди це подобається.
Про поточний формат чемпіонату України
Давайте будемо відштовхуватись від тих реалій, які є. Багато хто говорить, що треба розширювати чемпіонат. Але подумаймо, чи можемо ми це зробити!? Чи всі команди доживуть до кінця чемпіонату? Мені здається, навіть, такі клуби як «Дніпро» чи «Волинь», які були раніше достатньо стабільними, сьогодні, на жаль, мають великі проблеми.
Якщо говорити про лідерів Першої ліги… Мені здається тільки один маріупольський «Іллічівець» має все необхідне – і базу, і розвинену адміністративну складову, і інфраструктуру, - які відповідають рівню Прем’єр-ліги. Всі інші команди, на жаль, не дотягують до цієї планки. Тому, для чого ці експерименти? Щоб команди отримали відмітку про участь у Прем’єр-лізі?Потрібно створювати достойну конкуренцію ТОП-командам, які представляють Україну у єврокубках.
Тому поточний формат чемпіонату, на мій погляд, є оптимальним. Потрібно удосконалювати і розвивати його. Плюс поточної ситуації в тому, що велика група молодих гравців, через відтік кращих виконавців, отримає можливість ігрової практики в Прем’єр-лізі. Наскільки вони будуть прогресувати залежить від умов і кваліфікації тренерів і можливостей керівництва клубів. 4 роки тому, наприклад, 80-85% тих гравців, які є зараз основними виконавцями, можливо, і не потрапили б заявку на матчі Прем’єр-ліги. Сподіваюсь, це сприятиме тому, що через рік-два в нас з’явиться плеяда добротних гравців для збірної України.
Про нову футбольну вертикаль інституту збірних команд
На сьогоднішній день є чудова комунікація між Федерацією і футбольними командами. ФФУ прислухається до потреб і вимог клубів. І останні наради за участі представників команд є гарним об’єднуючим фактором.
Звичайно, найважливіша наша ціль - формування сильної національної збірної. І через юнацькі, через молодіжні клуби ми повинні підготувати гравців до першої команди країни – це пріоритет. І я, як тренер, підтримую нову систему роботи зі збірною, яку запропонував Андрій Шевченко та його штаб.
Зараз в U-15 чи U-19 приїжджають гравці з різних команд. І, зокрема, в тактичному плані не всі гравці вишколені так, як цього вимагає рівень Прем’єр-ліги чи збірної. І якраз через юнацькі й молодіжні збірні плавно потрібно давати їм необхідні знання та навички.
Було б добре організувати відповідні семінари і це можна зробити під егідою Федерації футболу України. Якщо, наприклад, їх проводитиме Андрій Шевченко чи його помічники, які будуть зустрічатись з гравцями, навчати їх, то це було б чудово. Ми бачимо, з приходом на посаду головного тренера збірної, Шевченко відштовхується від двох наших провідних команд – «Шахтаря» та київського «Динамо» та продовжує розвивати свою тактичну схему.
І позитивні зміни вже є. Наприклад, коли U-17 потрапила на чемпіонат Європи, гравці команди базувалися поблизу національної збірної і Андрій Шевченко приходив на їх тренування. Можна сказати, він надихнув хлопців, вони вийшли з групи й попали на чемпіонат Європи. Перед від’їздом у Голландію його помічник Рауль також приходив, і в нас було 2 тренування. Ми старались через тренувальний процес запровадити ті основні принципи, які діють в національній збірній, і передати їх на рівень U-15.
Я вважаю, все повинно відбуватись в комплексі. На клубному рівні тренери повинні мати максимальну і єдину інформацію про вимоги збірних. Адже зараз кожна клубна система по різному дає юним гравцям інформацію в тактичному плані. Замість того щоб, коли гравець приїздить в молодіжну, чи національну збірну, і в нас є мінімальний період, буквально декілька днів, щоб розвивати атакуючі дії, я і інші тренери, і в тому числі Андрій Шевченко, - витрачаємо час, щоб збалансувати і дати ті знання і напрямок, який хлопці повинні виконувати на футбольному полі.
Про нові майданчики зі штучним покриттям
Потрібно робити, перш за все, інфраструктуру, умови для дітей, для гравців. Ми бачимо, на яких жахливих полях грають команди Першої ліги. Є певні проблеми й в команд Прем’єр-ліги. Я вже не говорю про Другу лігу, КФК і інші рівні. От з цього й потрібно починати. Перш за все, необхідно створити умови для праці. І щоб були кваліфіковані тренери, починаючи з рівня дитячо-юнацького футболу.
Все залежить від полів, від умов, на яких працюють дитячо-юнацькі тренери і тренери команд, які представляють Першу та Вищі ліги. В мене була нагода поїздити по Іспанії і інших країнах. На сьогоднішній день вони випереджають нас в плані якісних полів. В кожної команди є не один десяток таких. І дітки, починаючи з юного віку, тренуються на хороших якісних полях. Це фундамент дитячо-юнацьких шкіл, де гравці отримують технічні навички, яких бракує нам.
Коли ти тренуєшся на незрозуміло якому полі – звичайно, в плані майстерності ти будеш не в тих умовах, коли граєш проти суперників, які тренуються в значно кращих умовах. Невдовзі Федерація футболу України на чолі з Андрієм Павелком планує відкрити завод із вироблення високоякісного штучного покриття. І це дасть серйозний поштовх для вирішення проблеми. Якщо будуть умови, буде й результат.
Ми, знову ж таки, можемо порівняти умови з Іспанією. Перш за все, беремо погодні умови. Звичайно, в нас 3-4 місяці – це зима, холод. Тут потрібно, - як це зробили в деяких інших країнах, - в КФК, Другій лізі, дитячо-юнацькому футболі давати можливість, щоб вони грали на штучних полях. Тому що ми втрачаємо декілька місяців повноцінних тренувань й підготовки юних футболістів.
Приємно, що останнім часом керівництво ФФУ і деякі президенти клубів почали розуміти, що основне – це зробити умови для молодого покоління. Шалені часи вже пройшли, коли з’являлись кошти і відразу запрошувались гравці із-за кордону або переманювались з інших українських команд. Як показує досвід, це було великою помилкою. Клуби, які перебудувались раніше, як дніпропетровський «Дніпро», як донецький «Шахтар», як київське «Динамо», як львівські «Карпати» - вони вже мають кадровий запас молодих гравців.
На превеликий жаль, в нас завжди спортивна частина випереджала адміністративну й інфраструктуру, тому команди розвивались неправильно.
А все починається з футбольного майданчика в дворі будинку. Чим більше майданчиків, тим більша конкуренція в дорослому футболі. За часів мого дитинства майданчики були практично на кожній вулиці й у кожному дворі. І тоді було й менше аптек. Зараз, ми бачимо, стало менше майданчиків, і значно більше аптек.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
