«В матчі «Шахтар» - «Динамо» було два суперечливі моменти. Хоча, якщо брати в цілому, то Костянтин Труханов являється досить хорошим арбітром і не випадково йому довірили вперше судити фінал Кубка України. Він є суддею який не формально підходить до трактовки епізодів боротьби, прекрасно розуміє футбол, бо сам в минулому був гравцем. Але, будемо відверті, хороші арбітри теж помиляються.
Призначення 11-метрового на восьмій хвилині, вважаю, було помилкою. Ситуація, на перший погляд, була простою. Срна виконав штрафний удар, Ракицький пробив головою і м’яч потрапив в руку Пантічу, яка була виставлена в сторону, і знаходилась не в природньому положенні. Але футболіст, якщо він знаходиться в безопорній фазі, не може прибрати свою руку. В такому випадку рука завжди буде направлена в сторону, тому що гравець знаходиться в польоті. В нашому епізоді, після того як м’яч потрапив у руку сербському захиснику «Динамо», футболісти «Шахтаря» дали сигнал Труханову, а він їх підтримав. Чим він керувався? Якими ознаками порушення правил? Я, чесно кажучи, не розумію. Можливо він би пояснив. Але є правила, де чітко сказано, що означає гра рукою: «це навмисні дії гравця, який створює контакт із м’ячем за допомогою руки». А де була ця допомога? Де були навмисні дії у епізоді з Пантічем? Їх взагалі не було. Які критерії та ознаки цього порушення?
Перше. Чи був рух рукою до м’яча? Очевидно, що ні. Тому що м’яч летів у руку. До того ж, Пантіч не бачив м’яч, тому що знаходився до нього спиною.
Друге. Відстань між рукою і м’ячем була дуже малою, приблизно метр, не більше. Є такий термін – «несподіваний м’яч». Це якраз той випадок. Виходячи з цього, це не було підставою для того, щоб рахувати, що була гра рукою.
Третє. Положення руки. Ми говорили, що вона була направлена в сторону. Але положення руки не завжди обов’язково означає, що відбулося порушення. Пантіч знаходився в безопорній фазі, опускався на землю, і зрозуміло, що його рука була виставлена в сторону. І говорити про те, що вона збільшувала об’єм тіла, а м’яч летів в ворота – не має підстав.
Є ще один критерій. Чи міг гравець уникнути контакту з рукою? Пантіч аж ніяк не міг, тому що він, знову ж таки, не бачив цього м’яча. В дитинстві, якщо м’яч потрапляв у руку, то ніхто нічого не говорив і завжди ставили м’яч на 11-метрову позначку. В професійному футболі діють інші критерії та інші оцінки даної ситуації. Отже, Труханов помилився, але його помилкою не скористався Марлос, який пробив у поперечину.
Хочу зупинитися на епізоді, який стався 75-й хвилині. Даріо Срна до того моменту вже мав жовту картку. Боротьба розгорнулася біля кутового прапорця. Капітан «гірників» знаходився спиною до Гармаша і контролював м’яч, а динамівець хоч і не сильно, але штовхнув його у спину. Труханов не зафіксував цей фол, але в емоціях Срна, вже лежачи на землі, вдарив по ногам Гармаша. Труханов повинен був дати жовту картку Даріо Срні і епізод закінчився б вилученням. Але він призначив фол і більше нічого. Але ж призначив його не в ту сторону! Порушення правил слід було назначати в сторону воріт «Динамо», тому що Гармаш перший сфолив.
Фол хорвата був вже потім… Треба було призначити штрафний за фол на Гармаші, а Срні – пред’явити другу жовту картку, яка автоматично перетворилася б на червону. Звичайно, легко говорити про це сидячи біля телевізора. А коли ти знаходишся в гущі подій, то ситуацію сприймаєш по іншому. Все ж таки це був Срна, а не гравець «Олександрії», або «Зірки». Тобто, якщо б на полі був не такий зірковий футболіст, то він отримав би другу жовту картку. Авторитет Срни, Ярмоленка та інших відомих гравців впливають на рішення арбітрів. Як може «Шахтар» залишитися в меншості? Це ж неподобство. Тому епізод з не вилученням Срни вплинув на гру. Граючи вдесятьох проти одинадцяти – рахунок міг би бути зовсім іншим.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
