- Вас пов'язували ділові і дружні стосунки з Андрієм Гусіним...
- За день до загибелі він дзвонив мені - я був в Закарпатті: у мене там маленький благодійний фонд, фазенда... Один раз віз мене на своєму «Макларені-Мерседесі» в аеропорт. Дивлюся на спідометр: 330. «Андрюша, - шепочу, - я не поспішаю. Дві години до вильоту». Він любив швидкість, кайфував від гонок. Вони з Каладзе змагалися, хто перший на базу приїде. Ця пристрасть його і згубила...
Унікальна за теперішніх часів людина була. Один приклад. Гусін був в Самарі у Гаджи Муслімовіча. Прийнявши «Сатурн», Гаджиєв запропонував Андрію місце тренера - бачив в ньому величезний потенціал. А Гусін ще не награвся: «Шандор, треба щось робити». Я до Гаджиєва: «Гаджи, давай так - він твій помічник, виконує всі розпорядження. Але якщо побачиш, що він готовий ще пограти, - повернеш в категорію футболіста». Зрозуміло, зі зміною окладу - у гравця він, образно кажучи, в 10 разів вище.
- Повернув?
- Через пару тижнів дзвонить: «Гусін буде грати - кращого немає». Проходить час - Гаджи Муслімича виганяють. Андрій збирає речі і йде слідом. У «Сатурні» його гальмують: «Почекай, ти ж наш футболіст». А він відповідає: «Ні. Я - граючий тренер. І якщо головного звільняють, теж несу за це відповідальність». Людина в кінці кар'єри від мільйона відмовляється. Доларів! Де зараз такого знайдеш? - цитує Варгу championat.com.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
