Збірна України на турнірі не представлена, оскільки в минулому році не пробилась у фінальну частину юнацького Євро, який є відбірковим турніром для Мундіалю. В Еліт-раунді команда Олега Кузнєцова програла Нідерландам, зіграла унічию з Польщею та перемогла Північну Ірландію, що в підсумку дозволило зайняти лише третє місце в групі.
Молодіжний футбол – ще більш нестабільний, ніж політична ситуація на Близькому Сході. Ті, кого вважали потенційними зірками, за рік можуть розгубити весь свій авторитет, тоді як на перший план виходять гравці, які перебували в тіні, але продовжували наполегливо працювати. Надзвичайно важливу роль в ньому відіграє шанс, який обов’язково випадає, але яким треба вміти скористатись. В контексті цього ми вирішили проаналізувати, наскільки б за рік змінилась збірна України, якби її все ж вдалося б пробитись на Мундіаль.
Для початку нагадаємо склад синьо-жовтих U-19. На перший і вирішальний матч проти голландців вийшли: Кучер – Кравець, Фурсов, Чоботенко, Тимчик – Піхальонок, Коробенко – Циганков, Швед – Щебетун, Гуцуляк. В запасі залишились: Марчук, Мельник, Шаповалов, Тарануха, Шепелєв, Вакулко, Грачов. На той момент лише карпатівці Швед, Кравець та Гуцуляк мали досвід виступів на найвищому рівні.
Зараз багато в чому завдяки системній кризі в українському футболі команду можна було б сформувати майже виключно з гравців, які відіграли повноцінний сезон на найвищому клубному рівні. Одразу зазначимо, що основним критерієм потрапляння в нашу орієнтовну збірну є заграність у матчах вищого дивізіону. Ну і не забуваємо, що футболісти мають бути 1997-го або пізнішого року народження.
Отже, беззаперечним першим номером був би Андрій Лунін, який ще має можливість зіграти на молодіжному Мундіалі, адже йому лишень 18. Дев‘ять матчів на нуль в УПЛ та Кубку – результат дуже переконливий. Жоден з молодих українських воротарів не може похвалитись аналогічною статистикою.
Справа в захисті міг би залишитись Олександр Тимчик, якби йому більше довіряв Сергій Ребров. Однак зігравши один матч в УПЛ, захисник знову повернувся до дубля. На його фоні Юрій Романюк з «Волині» виглядає вже над досвідченим гравцем, адже протягом сезону протистояв і Бернарду з Ісмаїлі, і Петряку з Соболем, і Антунешу з Гонсалесом.
На протилежному краю залишається Василь Кравець. Львів‘янин був основним в «Карпатах» у першій частині сезону, а потім зважився на переїзд до Іспанії. Звісно, в Сегунді у нього було менше практики, але адаптація до абсолютно іншої культури як гри, так і життя – це величезний досвід для 20-річного гравця. Без сумніву, у цій збірній він був би одним з лідерів.
З центральними захисникам – проблема. Занадто серйозні наслідки можуть мати помилки, які обов’язково допускатимуть 20-річні футболісти цього амплуа. Кузнєцов в минулому році використовував зв’язку Фурсов – Чоботенко. Однак Ярослав себе дискредитував непрофесійною поведінкою (хоча намагається реабілітуватись в «Зорі»). Залишається лідер захисту дубля «Динамо». В партнери йому визначимо Володимира Сеницю з «Карпат», які в молодіжній першості завоювали бронзу. Сениця матчів майже не пропускав та навіть потрапляв у заявку першої команди.
Значно ширший вибір в опорній зоні. Юрій Вакулко та Євген Чеберко непогано себе зарекомендували у «Дніпрі». Назар Вербний «під основою» в «Карпатах», Юрій Тетеренко – майже незамінний у Віталія Кварцяного, Володимир Шепелєв зумів витиснути з основи «Динамо» Сергія Рибалку. Проблемою усіх цих виконавців є те, що вони належать до категорії творчих опорних півзахисників (хіба за виключенням Тетеренка), як наслідок їм не вистачає жорсткості.
Переходимо до атаки. Віктор Циганков встиг не тільки в Прем‘єр-лізі пограти, але й в Лізі Чемпіонів дебютувати (та ще й з забитим голом). Протилежний фланг можна було б довірити Максиму Луньову, який виглядає стабільнішим за Артема Дудіка. Мар‘ян Швед, який був головною зіркою синьо-жовтих цього випуску, нажаль, випав з обойми через важку травму.
Досить широкий вибір у тренера був би серед нападників. Сергій Петров з «Волині» стабільно забиває в складі аутсайдера, однак Артем Довбик володіє більш різноманітним технічним арсеналом. Трохи нижче можуть зіграти як Олексій Гуцуляк, який поступово відходить від невдалого вояжу до Іспанії, так і Денис Баланюк.
В підсумку маємо:
Резерв: Кучер, Тимчик, Тетеренко, Чеберко, Дудік, Баланюк, Петров
Яких би результатів змогла досягнути ця команда – це гадання на кавовій гущі. Висновок напрошується інший – український футбол переживає непростий процес омолодження. Ще якихось 3-4 роки тому ми могли лишень мріяти про те, щоб збірну віком до 20 років формували гравці з основи клубів Прем‘єр-ліги. Нині – це реальність, яка вимагає тонкої тренерської роботи, що дозволить вивести талановиту молодь на новий рівень. Головне, щоб хоча б кілька гравців з цього покоління по завершенні своєї кар’єри змогли похвалитись участю у дорослому Мундіалі.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
