У перші свої сезони Сергій Станіславович, як сумлінний студент, здавав практично всі свої іспити на максимальну оцінку. Здавалося, що два чемпіонства, перший після Лобановського вихід до плей-офф Ліги чемпіонів, дві перемоги в Кубку України дарували Реброву безмежний кредит довіри від вболівальників та власників клубу.
Але виявилося, що ця довіра швидко була з’їдена інфляцією викликаною деградацією гри київського «Динамо». Головному тренеру киян не вдалося зупинити цей процес регресу. Давайте спробуємо розібратися в причинах деградації та відповімо на питання чи було достатньо в Сергія Реброва ресурсів для запобігання падіння?
Причина перша. Втрата кваліфікованих виконавців. Згідно оцінки всезнаючого transfermarkt кияни за три роки зменшили потенціал свого складу більше ніж в два рази.
Оціночна вартість гравців «Динамо» та «Шахтаря» в млн. € по сезонах
- 2013/14 164,1 156,7
- 2014/15 127,2 184,5
- 2015/16 131,33 140,7
- 2016/17 74,15 107,3
Протягом років роботи Сергія Реброва в якості головного тренера кияни втратили практично всіх кваліфікованих легіонерів – команду покинули Браун Ідейє, Бенуа Тремулінас, Джермейн Ленс, Д’ємерсі Мбокані, Юнес Беланда, Мігель Велозу, Александар Драгович, Лукаш Теодорчик, Даніло Сілва, Жуніор Мораєс.
Поповнення динамівців за ці роки було дуже скромне. Лише трансфери Дерліса Гонсалеса, Віторіно Антунеша, Жуніора Мораєса та Миколи Морозюка можна вважати в якійсь мірі вдалими. Інші новачки клубу, які в переважній більшості були вільними агентами, розчарували. Апофеозом став трансферний провал киян перед початком цього сезону. Артем Громов та Олександр Гладкий виглядали просто жахливо і ще до завершення сезону покинули команду. При цьому, вивільняючи місце під Гладкого, динамівці прийняли дивні рішення відпустити в оренду Лукаша Теодорчика та Артема Кравця, через що потенціал киян в атакуючій лінії значно зменшився.
Динамівці на цьому не зупинилися і запросили до клубу захисників легіонерів Кадара та Пантича, які за своїм рівнем не відповідають мінімальним вимогам до гравців «Динамо».
Що міг зробити Сергій Ребров? Віра в те, що Сергій Ребров здатен приносити результат без трансферного підсилення підвели президента клубу Ігоря Суркіса. І справа тут не в економності, а в небажанні дивитися на кілька кроків уперед. Невдалий сезон може пренести значні втрати, як у фінансовому плані в разі непотрапляння до Ліги чемпіонів, так і в ігровому, через необхідність будувати практично нову команду.
Сергію Реброву не вистачило аргументів, щоб переконати президента клубу знайти фінансові резерви, щоб якісно підсилитися перед початком сезону. Тим більше, що ці інвестиції виглядають значно приваблівіше ніж у націоналізований Приватбанк.
Судити Сергія Станіславовича за те, що він не наважився піти шляхом Рауля Ріанчо не варто. Цей невдалий рік був не менш корисним для становлення Реброва, як тренера, ніж триумфальні попередні. Інша справа, чи буде в найуспішнішого після Лобановського тренера «Динамо» шанс завершити це становлення - питання відкрите. Приклад, Олексія Михайличенка в усіх перед очима.
Причина друга. Втрата мотивації провідними виконавцями. Цю причину Рауль Ріанчо озвучив президенту клубу Ігорю Суркісу ще влітку минулого року. Саме тоді ЗМІ намагалися визначити прізвища чотирьох невідомих, яких іспанець запропонував виставити на трансфер. Ігор Михайлович вирішив розпрощатися з самим Раулем. У результаті динамівці провалили сезон, а список тих хто допустив деградацію в своїй майстерності нараховує вже більше чотирьох прізвищ: Євген Хачеріді, Сергій Рибалка, Євген Макаренко, Дерліс Гонсалес, Віталій Буяльський, Микита Бурда, Вітаріно Антунеш. Тай інші виконавці особливо не прогресували. Сергію Реброву не вдалося зберегти творчу робочу атмосферу, яка панувала в команді в перші сезоні роботи на чолі команди. Причин цього достатньо. Загальна демотиваційна ситуація в українському футболі. Втрата гравців та тренера, що були здатні підтримувати дану атмосферу в команді: Ленс, Велозу, Драгович, Гусєв, Шовковський, Теодорчик та Рауль Ріанчо. Недостатня повага тренерської роботи з боку президента клубу.
Самому Сергію Станіславовичу ще не вистачає харизми, щоб самотужки виправити такий стан справ. Критикувати його за це можно, але необхідно розуміти, що тренерів, які можуть перемагати такі обставини не так багато в світі.
Причина третя. Неповага президента клубу до тренерської роботи. Незважаючи на слова про повну довіру до Сергія Реброва, справи президента клубу стверджували про інше. Небажання втрачати кошти на підсилення, при цьому очікування максимальних результатів. Звільнення Рауля Ріанчо. Не вирішення питання продовження контракту Реброва та не узгодження з головним тренером стратегії розвитку клубу.
Справу повинні роботи професіонали, а обов’язки власника клубу знайти таких людей. Приклади, Ахметова та Ярославського чомусь не надихають Ігоря Михайловича.
У перші два роки роботи Ігор Суркіс довзолив Реброву та Ріанчо будувати свою команду, чому на третій рік президент відмовився від політики, що приносила переможний результат є загадкою. Мабуть, успіхи вдалих двох років запаморочили голову. У підсумку Ігор Михайлович протягом року позбавився двох головних творців тих переможних сезонів. Не важко зробити висновок, що дві перші причини витікають з третьої.
Висновки. Сергій Ребров чесно виконував свою справу. Йому вдалося повернути систимний підхід до побудови гри команди. Звісно, це не була настільки новаторська система, як в Лобановського-Базилевича, яка випереджала час років на 20-30. Разом з Раулем Ріанчо Ребров намагався впровадити систему гри, яку презентувала світу каталонська «Барселона» біля десяти років тому.
Повернення «Динамо» на рейки сучасного футболу миттєво принесло результат: кияни перервали гегемонію «Шахтаря» на внутрішній арені, показували конкурентноздатний футбол у європейських кубках. Іспанський підхід торкнувся академії та молодіжних команд. Здавалося, що дотримання цього напрямку руху дозволить «Динамо» з часом знову стати гідною силою в європейському футболі.
Але Ігор Михайлович вирішив, що системний підхід не для киян. «Динамо» повертається в часи інтуїтивного футболу. В світі вони завершилися десь в 50-х роках минулого століття. Ребров і Рауль Ріанчо пішли. Йдуть іспанські фахівці з молодіжних команд та академії. Сподіваємося, що не все впровадженне ними буде демонтовано.
На уболівальників «Динамо» чекають чергові не легкі часи. Ми всі стаємо свідками чергової серії серіалу «Динамівські серця на марші». Олександр Хацкевич та Олег Лужний були непоганими футболістами, але на сьогодні це не ті фахівці, які здатні досягти прогресу з такою командою, як «Динамо» Київ. У найближчий час про футбол тої якості, яку демонстрували кияни під керівництваом Сергія Реброва можна буде тільки мріяти.
Побажаю Сергію Станіславовичу продовжити йти шляхом становлення в тренерській професії. Впевнений, що він ще повернеться до «Динамо». А прихильникам киян залишається чекати чергового осяяння президента клубу Ігоря Суркіса, який запросить до клубу гідного тренера. Думаю, що події найближчого часу будуть його до цього підштовхувати.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
