– Нас називали львівською трійцею, – бере слово Олег Дмитрович. – Почалося все з того, що спершу Левко Броварський взяв покровительство наді мною. Потім, коли в Карпати з львівського спортінтернату взяли Баля, Андрійком опікувався я. Так ми втрьох постійно купи й трималися. Ходили одне до одного в гості, Андрій часто бував на квартирі у Броварського, де також жив і я, ми гостювали у Балевих батьків.
Як футболіст, Андрій був видатним універсалом. Недарма Валерій Лобановський використовував його на різних позиціях.
Знаю, що ще в часи навчання у спортінтернаті перший тренер Баля Федір Бушанський, намагаючись показати підопічним якийсь елемент, прохав свого найталановитішого учня: «Андрійку, продемонструй». І Баль робив усе, що просив тренер. Ще в ті роки він вирізнявся поміж однолітків надзвичайною технікою.
Хоча думаю, що Лобановський покликав Баля в Динамо, враховуючи не лише футбольні таланти. З почутого від самого Андрія і тих, хто поряд з ним у Києві грав, роблю висновок, що Валерій Васильович врахував також Андрієве вміння згуртовувати колектив навколо себе. Душею команди Баль був ще у нас, у Карпатах. Думаю, Безсонов чи Дем’яненко підтвердять вам, що так само було й у Києві.
Життєрадісний, Андрій постійно жартував. Складалося враження, що поганого настрою в нього не було ніколи.
Там, де Баль, завжди був сміх і радощі. Взагалі, не знаю людини, яка б із Балем ворогувала чи бодай сварилася. Навіть з Левком Броварським, який для мене був більше, ніж братом, на тренуваннях іноді траплялися сутички. З Балем – ніколи. Так, він славився жорсткістю. Але між жорсткістю і жорстокістю велика різниця. Андрій цієї межі не переходив ніколи.
На полі Баль виконував великий об’єм роботи. Спершу Борис Рассихін у карпатівському дублі, а потім і Ернест Юст в основі нашої команди постійно ставили Андрія в півзахисті. У нас тоді була прекрасна середня лінія. Досвідчений Броварський, як правило, діяв праворуч, а Баль, Юрко Дубровний, Юрій Суслопаров та Славко Думанський грали в центрі або зліва. Зрозуміло, що за такої конкуренції хтось залишався й у резерві, однак усі ці гравці були всесторонньо обдарованими. На них гра Карпат тих часів трималася.
Пригадую, якось ми поїхали відпочивати у Піцунду. Здається, був рік 1978-й. Поїхали увісьмох, за путівкою на десять днів. Броварський, Баль, я, Степан Юрчишин, Грицько Батич, Дубровний, Суслопаров і ще хтось. У дорозі повеселилися. Точніше, спершу хтось сказав, мовляв, їхати трохи нудно. «Зараз вам буде весело», – сказав Баль і затягнув «Червону руту». За ним співати почали всі, навіть я, корінний москвич.
А в самій Піцунді думали, що будемо ніжитися на сонці. То поки не знайшли футбольного майданчика і не спробували пограти чотири на чотири. У нас щодня були такі заруби, що аж іскри літали. Люди з характером, ніхто з нас не хотів програвати навіть там, на відпочинку.
Удар, яким Баль забив на чемпіонаті світу-1982 Бразилії, назвав радіокерованим. Гарматою Андрій славився ще у нас, у Львові. Баль завжди мріяв лише про Динамо, хотів грати у Лобановського і безмежно радів, коли його мрія здійснилася.
Востаннє ми розмовляли незадовго до тієї трагедії, на турнірі, який брати Балі організовували в рідному Роздолі. Говорили про життя, традиційно жартували. І ніхто тоді уявити не міг, що та зустріч буде останньою…
26 червня у Львові відбудуться одразу 4 футбольні події на честь відомого львівського футболіста та тренера Андрія Баля, якого не стало 9 серпня 2014-го. Матчі пройдуть на головній спортивній локації міста – «Арені Львів».
Зокрема, на поле «Арени Львів» вийдуть друзі Баля – зіркові ветерани футболу, учасники чемпіонатів світу, які виступали під прапорами київського Динамо, львівських Карпат і низки інших відомих клубів. У числі гравців і тренерів можна буде побачити Олексія Михайличенка, Анатолія Дем'яненка, Володимира Безсонова, Василя Раца, Олега Лужного, Олександра Шовковського, Володимира Єзерського, Віктора Рафальчука, Анатолія Саулевича та інших.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
