Ганебна поразка від аутсайдерів з Мальти поглинула в не дуже приємні спогади. На жаль, за свою 25-річну історію українська збірна засмучувала своїх прихильників не так вже й рідко. Мова не про поразки від суперників калібру Франції, Англії, Італії, Іспанії, Німеччини чи Бразилії. У цьому матеріалі згадаємо про фіаскко в тих матчах, від яких пересічний український вболівальник чекав багато. А на виході отримував смачного ляпаса.
7 вересня 1994-го. Україна – Литва – 0:2
Першого в історії національної команди матчу очікували з нетерпінням. Права брати участь у відборі до мундіалю-1994 Україну позбавила північно-східна «сестра». Узурпувавши за собою статус правонаступниці совєцької імперії, Росія заодно висмикнула у нас найталановитіших футболістів – Канчельскіса, Юрана, Цимбаларя, Никифорова, Онопка, Ледяхова, Помазуна, Мамчура. Але навіть попри те зі стартом відбірної кампанії Євро-1996 пов’язувалися величезні сподівання. І суперники – а ними стали італійці, хорвати, литовці, словенці та естонці – непрохідними тоді не здавалися.
З небес на грішну землю українців у стартовому ж матчі відбору опустили литовці. Точніше, хлопці Альґімантаса Любінскаса зробили те, що й мали зробити з командою, яку поглинули внутрішні чвари. Через конфлікт між головним тренером збірної Олегом Базилевичем і провідним клубом країни Динамо в заявці на матч проти литовців був лише один представник чинного чемпіона. Більше того, Сергій Ковалець вийшов на заміну, замінивши травмованого одесита Юрія Сака. Литва виграла той матч вчисту, а українська збірна змогла отямитися після того нокдауну лише навесні, коли команду очолив Анатолій Коньков.
15 листопада 1997-го. Україна – Хорватія – 1:1
То був період, коли після повернення додому Валерія Лобановського почало розривати всіх і вся на євроарені Динамо. Найбільше від киян натерпілася Барселона Луї ван Ґаля. У двох зустрічах каталонці отримали від «біло-синіх» сім м’ячів без відповіді.
Власне, збірна, яку очолював Йожеф Сабо, теж грала непогано. У відбірній групі до мундіалю-1998 Україна поступилася двома очками німцям і на очко випередила португальців. У матчах плей-оф проти хорватів наша команда аутсайдером не виглядала. І то як мінімум. Втім, замість очікуваного тріумфу отримали трагедію. В Заґребі наша збірна поступилася 0:2 і ще й втратила Сергія Нагорняка, допінг-проба якого виявилася позитивною.
А долю другої зустрічі вирішила норвезька суддівська бригада на чолі з Руне Педерсеном. Андрій Шевченко швидко відкрив рахунок, а ще до десятої хвилини Віталій Косовський встиг забити вдруге. Однак судді чистого голу нашого півоборонця не зарахували. Хорвати поступово отямилися, а на 28-й хвилині голом Алена Бокшіча вгамували порив господарів остаточно.
17 листопада 1999-го. Україна – Словенія – 1:1
«КРАХ» - з таким заголовком прописними білими літерами на чорному тлі вийшла після цієї зустрічі найпопулярніша вітчизняна футбольна газета того часу «Український футбол». Велике покоління динамівців, які два роки поспіль добиралися до вирішальних стадій Ліги чемпіонів, втратило нагоду зіграти на крупному форумі на рівні збірних остаточно. Частина тих людей (Шовковський, Ващук, Гусін, Ребров, Шевченко) зіграє на мундіалі-2006. Мрію решти закреслила Словенія, команда, яку після жеребкування раунду плей-оф відбору до Євро-2000 вважали відвертим аутсайдером пари.
Найцікавіше, що перший матч у Любляні розпочинався для нашої команди добре. Українці володіли помітною перевагою і матереалізували її у гол Шевченка. Але після перерви стався злам. Швидкий м’яч Златко Заговіча, вилучення Дмитра Парфьонова і гол від Міленко Ачімовіча після помилки Олександра Шовковського з середини поля наостанок. Точніше, наостанок було ще й друге попередження Гусіну.
Зрештою, цю поразку в Україні вважали випадковою. Напередодні матчу-відповіді сумнівів у тому, що команда Йожефа Сабо поставить суперників на місце, не мав ніхто. Втім, напередодні матчу випав сніг. На важкому газоні «Олімпійського» диктувати умови нашій команді було складно. Врешті, з великими потугами, але гол гол після реалізованого Ребровим пенальті Україна вимучила. Залишалося витримати півтайму. Однак на 78-й хвилині після одного з небагатьох ударів у напрямку воріт Шовковського трапився рикошет і м’яч упротихід воротарю залетів у сітку. Все.
2 вересня 2000-го. Україна – Польща – 1:3
У відбірному циклі до мундіалю-2002 збірну нарешті погодився очолити Валерій Лобановський. Наївні вболівальники були переконані, що та дещиця, якої команді бракувало у попередніх відборах, пов’язана з персоною тренера. Якби ж то… Поєдинок проти поляків відкривав кампанію. Дощ, слабка гра в обороні і нехай і невеликий, але жахливий натуралізований ніґерієць Еммануель Олісадебе. То він забив В’ячеславу Кернозенку двічі і фактично визначив подальший перебіг відбірного раунду, в якому Польща була фаворитом, а Україна з великими труднощами дійшла до звичного для себе раунду плей-оф. Де знову програла. На цей раз прогнозовано, бо суперниками були німці.
21 серпня 2002-го. Україна – Іран – 0:1
Після цього матчу у вболівальницькому середовищі народився злий жарт: «Тепер цій команді залишилося програти тільки збірній Афганістану». Зрештою, так говорили ті, хто ще не знав, що через 15 років синьо-жовта команда примудриться поступитися Мальті. Тоді ж ми, тричі учасники плей-оф, учасника чемпіонату світу-1998 Іран у розрахунок не брали. І лідера персів Алі Даєї, який був на хорошому рахунку в німецькій Бундеслізі, теж. А іранці виграли у Києві цілком по ділу. Збірна, яку незадовго до того очолив Леонаді Буряк, виявилася безпомічною. Як і у майбутньому відбірному циклі до чемпіонату Європи-2004 теж.
18 листопада 2009-го. Україна – Греція – 0:1
Черговий програний плей-оф, на цей раз – під керівництвом тренера Олексія Михайличенка. То вже дійсно походило на якесь прокляття, адже в груповому турнірі українці двічі зіграли внічию з хорватами, а у вирішальному матчі, який давав право зіграти у плей-оф відбору до мундіалю-2010, перемогли у Дніпрі Англію. З греками попервах теж усе було добре. Виїзні 0:0 робили Україну фаворитом пари.
Однак потім був матч у Донецьку. Чому в Донецьку? Не розумів ніхто, зокрема й тренерський штаб збірної, про що трохи згодом сказав асистент Михайличенка Вадим Євтушенко. Така тоді була «політична доцільність». Так чи інакше, «Донбас-Арена» вкотре виявилася для нашої національної команди нефартовою. Впродовж матчу гра в атаці українцям відверто не клеїлася. Греки організовано оборонялися, а на 31-й хвилині Дімітріс Салпінґідіс реалізував контратаку, яка виявилася вирішальною. Після фінального свистка були сльози розпачу Шевченка.
19 червня 2012-го. Англія – Україна – 1:0
Цей матч прийнято асоціювати з угорським суддею Віктором Кашшаєм, який не зарахував за рахунку 0:0 «чистого» голу Марко Девіча. М’яч, мовляв, пересік лінію воріт ще до того, як його встиг вибити у падінні через себе Джон Террі. Про те ж, що до удару Девіча лайнсмен не помітив офсайду в автора «результативної» передачі Артема Мілевського, вибіркові українці схильні не згадувати.
Насправді та поразка була логічним підсумком беззубого футболу, який Україна під керівництвом Олега Блохіна демонструвала впродовж усього домашнього Євро. До заключного туру надія зберігалася лише завдяки генієві Шевченка, який забив двічі у дебютному матчі шведам. І трибунам київського «Олімпійського», які гнали свою команду в матчі зі скандинавами вперед. Дві наступних зустрічі наша збірна проводила в Донецьку. Такою тоді була «політична доцільність»...
16 жовтня 2012-го. Україна – Чорногорія – 0:1
На старті відбірного циклу до чемпіонату світу-2014 українська збірна опинилася без тренера. Олег Блохін несподівано вирішив очолити Динамо, а допрацювати зі збірною в решті матчів осені не зміг, бо потрапив до лікарні. Тренерський дует Баль – Заваров спершу не зумів налаштувати команду на матч у Молдові (0:0), а потім провалив поєдинок у Києві проти чорногорців. Навесні новий наставник Михайло Фоменко приймав команду з двома очками в активі після трьох зіграних матчів. Україну вважали приреченою.
19 листопада 2013-го. Франція – Україна – 3:0
Михайло Іванович зробив майже неможливе. З семи поєдинків відбору в 2013-му Україна виграла шість і не змогла в Києві переграти лише Англію (0:0). За обережну тактику в поєдинку, в якому нашій команді потрібна була перемога, Фоменка безжально критикували. А він взяв і в першому матчі раунду плей-оф сенсаційно переміг 2:0 Францію. Причому результат міг бути й більшим, реалізуй Роман Безус перед самим фінальним свистком чистий вихід сам на сам з Уґо Льорісом.
Однак дива не сталося. На матч-відповідь на «Стад-де-Франс» Дідьє Дешам виставив шістьох нових виконавців, тоді як Фоменку було ніким достойно замінити дискваліфікованих Артема Федецького і Олександра Кучера. З перших секунд зустрічі в Сен-Дені було зрозуміло, що Україна не встоїть, а Франція заб’є стільки, скільки буде потрібно. Двічі Маммаду Сако та Карім Бензема забили ще до перерви, а на самому початку другого тайму Хачеріді отримав друге попередження. Третій гол був питанням часу. І забив його Сако на 72-й хвилині. 3:0 – п’ятий програний плей-оф поспіль. Розпач.
16 червня 2016-го. Україна – Північна Ірландія – 0:2
Наступний відбірний цикл до Євро-2016 Україна теж провела під керівництвом Фоменка. У груповому турнірі зіграла не так впевнено, але подолавши нарешті прокляття плей-оф, на континентальну першість до Франції вийшла. Жереб виглядав прийнятним. У суперники нашій команді попалися один із фаворитів турніру Німеччина, а також цілком прохідні Північна Ірландія та Польща.
Стартову зустріч проти німців у Ліллі підопічні Фоменка провели більш ніж достойно. Поразка 0:2 при великій кількості моментів поруч із ворітьми Мануеля Нойєра обнадіювали. Тепер, мовляв, треба брати своє у двох наступних поєдинках і виходити до наступної стадії. Шкода, але виглядало, що так само подумали й наші футболісти.
На зустріч проти ольстерців у Ліоні вони виходили з доволі помітним відчуттям власної зверхності, тоді як їхні суперники налаштовувалися на бій. Власне, то був саме бій. Коли на початку другої половини стіною вдарила підсилена градом злива, ірландці відчули себе у своїй стихії. Божевільно заспівали вболівальники, які заповнили практично дві третини стадіону, То було свято їхнього футболу, на якому Україна в якусь мить стала чужою. Підопічні Мартіна О’Ніла перебігали, перебороли, перебили суперника, який чомусь вирішив, що він технічніший і майстерніший. Другий м’яч Наялл Макґінн забивав на контратаці, коли дощу вже не було, а над ліонським передмістям красувалася веселка. Вона була немов символом нашого краху. Чергового краху.
Через дві години Польща з Німеччиною зіграють у сприятливу для обох нічию й Україна втратить навіть теоретичні шанси на продовження боротьби. В заключному ж турі наша збірна програє 0:1 полякам і встановить відразу два антирекорди, ставши першою в історії фінальних частин чемпіонатів Європи командою, яка програла п’ять матчів поспіль і першим коллективом, який за п’ять зустрічей не відзначився жодного разу.
6 червня 2017-го. Україна – Мальта – 0:1
В австрійському Ґраці українська збірна, яку після провального Євро очолив Андрій Шевченко, вперше в історії програла супернику, який не входить до першої сотні рейтингу ФІФА. Програла справедливо, практично нічого поруч із ворітьми одного з головних європейських аутсайдерів не створивши.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
