До старту турніру пам’яті Андрія Баля у Львові залишилося трохи більше двох тижнів. Напередодні цих заходів наше видання згадує Андрія Михайловича, надаючи слово людям, які були поряд із ним у різні періоди життя й футбольної кар’єри. Нині вашій увазі – спогади Бориса Рассихіна, колишнього футболіста Шахтаря і Карпат, під керівництвом якого Баль починав виступати за карпатівський дубль.
– Андрійка висмикнув до нас у команду 16-річним, – розповідає Борис Андрійович. – Хлопчина унікальний – нестандартний, з хорошою технікою. Єдиний недолік – за нас юний Баль у 1974-му був незаявлений. Нічого не поробиш, довелося виставляти хлопчика під іншим прізвищем. Впродовж усього сезону. Андрій потім постійно сміявся, згадуючи ту історію. Зрештою, в першості дублерів у ті роки на такі «дрібниці» особливої уваги не звертали – бігає собі дитина та й бігає. Бувало, коли за тренера Анатолія Полосіна, в якого працював помічником, нам під час виїзних матчів бракувало людей, на поле доводилося виходити мені чи іншим асистентам.
Чорноморець – Карпати. Андрій Баль проти одесита Юрія Горячева
Не дивлячись на юний вік, Баль, який закривав у мене позицію опорного півоборонця, грав дуже надійно. Він грав жорстко, але коректно. Якщо не помиляюся, за весь час виступів за Карпати Баль не отримав жодної картки. Коли у Москві збирали команду на юніорський чемпіонат Європи 1976 року, то Андрія разом із Батичем, Суслопаровим і Саулевичем Сергієві Мосягіну мій брат Анатолій порекомендував.
Зі шкільних років Баль був вельми самостійним. І хоч в команді Андрій був наймолодшим, він швидко знайшов спільну мову зі старшими хлопцями – Вітею Никитюком, Юрком Дубровним. З часом, коли Баля вже почали залучати до тренувань з основним складом, він здружився з Левком Броварським і Олегом Родіним.
Наприкінці 1980-го, коли Баль збирався переходити в Динамо, я повернувся в Карпати з Буковини. Тоді мене керівництво й ангажувало. Піди, мовляв, порозмовляй з Андрієм, з його мамою. «Бо йти хоче». Поїхав до них у Підзамче. «Пане Рассихін, як же негарно вони з вами вчинили!» – то було перше, що мені сказала Андрієва мама, пані Катерина, при зустрічі. Жінка пам’ятала, як зі мною у Львові попрощалися і через що я змушений був переїжджати в Чернівці. «Дарма ви прийшли, – відвівши мене в сторону, шепнув тоді Андрій. – Я одначе піду». Зрештою, я й не сумнівався, що Баль це скаже. Радше для галочки відвідав хлопця.
Зрозуміло, що таким людям засиджуватися у командах, які не вирішували серйозних турнірних завдань, смислу немає. Андрій пішов і влився у команду Валерія Лобановського відразу. Радів, коли дивився за його грою по телевізору. А не бачилися ми довго, понад десять років. Пізніше зустрічалися трохи частіше завдяки тому, що брати Балі почали проводити турнір на власні призи у рідному Роздолі. Їздив туди на Андрієве запрошення. «Андрійовичу, нате вам трохи грошенят на пігулки» – пропонував Баль. «Дякую, Андрійку, біди ще, на щастя, не має» – відповідав.
Старі знайомі Анатолій Саулевич і Андрій Баль напередодні товариського матчу Карпати – Динамо в 1989-му
Баль завжди був щедрим і уважним. Золота людина. В лютому 2014-го, під час Революції, коли в Києві стріляли, а дружина (вона у мене суддя міжнародної категорії зі спортивної гімнастики) на змагання мала з Борисполя вилітати, зателефонував Андрієві і попрохав влаштувати Любу на ніч, перед відльотом. Зранку Баль відзвонюється: «Борисе Андрійовичу, завдання виконане». Сміявся, задоволений був. Поселив Андрій дружину в Конча-Заспі, на динамівській базі. «Любове Володимирівно, я зараз наче на світ заново народився, – казав тоді Баль. – Робота не нервова, усе добре».
Зустрічався з Андрюхою незадовго до смерті. Тоді Вітя Хлус ветеранів у Києві вшановував. Баль трохи спізнився, приїхав пізніше. Але посиділи, випили по 50 грамів. Все ж гаразд було. Ніколи б не подумав, що то буде остання наша зустріч. Дивуюся, чому він не перевірився. Спілкувався з Анатолієм Карташем, який колись у нас в Карпатах працював, а нині в Міністерстві охорони здоров’я трудиться. Каже, що у Баля рубець на серці був. Проведи він своєчасно діагностику, цієї біди не сталося б.
26 червня у Львові відбудуться одразу 4 футбольні події на честь відомого львівського футболіста та тренера Андрія Баля, якого не стало 9 серпня 2014-го. Матчі пройдуть на головній спортивній локації міста – «Арені Львів».
Зокрема, на поле «Арени Львів» вийдуть друзі Баля – зіркові ветерани футболу, учасники чемпіонатів світу, які виступали під прапорами київського Динамо, львівських Карпат і низки інших відомих клубів. У числі гравців і тренерів можна буде побачити Олексія Михайличенка, Анатолія Дем'яненка, Володимира Безсонова, Василя Раца, Олега Лужного, Олександра Шовковського, Володимира Єзерського, Віктора Рафальчука, Анатолія Саулевича та інших.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
