Наразі ще важко сформулювати, що з ними буде в сезоні-2017/2018. І чи буде взагалі. Очевидне інше: того Дніпра, до якого ми звикли, більше немає. Клубу, заснованого в 1918 році, найстарішого поміж усіх елітних футбольних колективів України. Дворазові чемпіони СССР, володарі Кубка СССР-1989, фіналісти Ліги Європи-2014/2015, 13-разові призери чемпіонатів СССР та України – понині дніпряни залишалися однією з трьох команд, які виступали в усіх національних чемпіонатах без винятку. Однак через дивну логіку нинішнього власника ФК «синьо-біло-блакитні» вперше в незалежній історії понизилися в класі. І то як мінімум.
На даний момент взагалі не відомо, де саме Дніпро розпочне сезон-2017/2018. Якщо розпочне в принципі. Зважаючи на це, «Футбол 24» вважає доречним згадати найяскравіші матчі в дніпровській історії. Обмежуємо їх кількість десятьма й розуміємо, що чимало не менш знакових поєдинків змушені проіґнорувати. Тому не судіть суворо.
2 листопада 1971-го. 44-й тур чемпіонату СССР-1971 у першій лізі
Чорноморець (Одеса) – Дніпро – 1:3
Голи: 0:1 – Шаличев (3). 0:2 – Євсеєнко (7). 0:3 – Лябик (20). 1:3 – Шепель (45)
Вигравши заключний матч чемпіонату-1971 в Одесі, Дніпро вперше в історії здобув право виступати у вищій лізі совєцького футболу. В принципі, статися ця знаменна подія могла на два роки швидше, однак тоді в матчах перехідного турніру в Сімферополі Дніпро, в перевазі якого над рештою суперників не сумнівався ніхто, сенсаційно програв Спартаку з Орджонікідзе. Молодий тренер Валерій Лобановський у своїх спогадах трохи згодом натякне, що щось у тому матчі було нечисто й звинуватить у нечесній грі одного зі своїх підопічних, досвідченого Андрія Бібу. У 1970-му дніпряни програли боротьбу за путівку до вищої ліги Карпатам. І лише з третьої спроби свого досягли.
6 листопада 1983-го. 34-й тур чемпіонату СССР-1983
Дніпро – Спартак (Москва) – 4:2
Голи: 1:0 – Таран (16). 2:0 – Таран (22). 2:1 – Гладілін (32). 2:2 – Гладілін (51). 3:2 – Таран (59). 4:2 – О-др Лисенко (85, з пенальті)
То був поєдинок заключного туру чемпіонату СССР, в якому вирішувалася доля чемпіонства. Дніпру для того, щоб здобути перший в історії титул, потрібно було просто не програти. Спартак влаштовувала лише перемога. Те, що коїлося напередодні зустрічі в кулуарах, давно обросло неймовірними легендами. Кажуть навіть, немов директору заводу «Південьмаш» Олександрові Макарову, який підтримував дніпровський клуб, наполегливо телефонував міністр оборони СССР Дмитро Устинов. Він начебто вимагав від Олександра Леонідовича здати матч. Мовляв, у разі перемоги Дніпро змушене буде грати в Кубку чемпіонів. А тодішній Дніпропетровськ був містом закритим саме через завод стратегічного значення «Південьмаш».
Врешті Макаров, якщо вірити дніпровським бувальщинам, йти на компроміс відмовився. Дніпро, який тоді тренував Володимир Ємець, провів фантастичний поєдинок, нападник команди Олег Таран зробив хет-трик, внаслідок чого вперше в історії чемпіоном Союзу стала команда з совєцької периферії.
20 березня 1985-го. 1/4 фіналу Кубка чемпіонів-1984/1985. Матч-відповідь
Дніпро – Бордо (Франція) – 1:1, по пенальті 3:5
(перший матч – 1:1)
Голи: 1:0 – О-др Лисенко (12). 1:1 – Тюссо (75)
То був сезон єврокубкового дебюту Дніпра. І з першої ж спроби команда Володимира Ємця і Геннадія Жиздика ледь не вийшла до півфіналу найпрестижнішого з клубних турнірів Старого Світу. Долю чвертьфінального протистояння вирішила серія пенальті. Після нічиєї у Франції дніпряни на рідному «Метеорі» вважалися фаворитами. Навіть за умови, що в складі очолюваної майбутнім наставником чемпіонів світу-1998 Еме Жаке команди виступало п'ять діючих чемпіонів Європи – Жан Тіґана, Бернар Лякомб, Ален Жиресс, Патрік Баттістон і Тьєррі Тюссо. Власне, перший тайм матчу пройшов під знаком переваги господарів, які відкрили рахунок на 11-й хвилині матчу: м'яч після подачі кутового, зігравши на випередження на ближній стійці, в високому стрибку ударом головою забив оборонець Олександр Лисенко. Відігралися гості на 75-й хвилині завдяки штрафному удару майже з правого кута штрафного майданчика: Жиресс пробіг повз м'яча, а Тюссо спрямував кулю в ближню «дев'ятку». Не врятував свою команду в цьому епізоді воротар Сергій Краковський.
На початку додаткового часу, отримавши друге попередження, покинув поле оборонець дніпрян Іван Вишневський. Майже 30 хвилин господарі грали в меншості і тепер уже встояли не в останню чергу завдяки майстерності Краковського.
Серія пенальті. Першими били жирондинці, які забили чотири удари з чотирьох (Тюссо, Жиресс, Лякомб і Баттістон). У Дніпра три перших одинадцятиметрових забили Лисенко, Кузнєцов і Пучков. Настала черга капітана команди Геннадія Литовченка. Він розбігся і пробив точно в кут. Не дивлячись. Але воротар Домінік Дропсі вгадав напрямок польоту м'яча і, зачепивши кулю кінчиками пальців, перевів її в стійку. Вирішальний удар виконував Фернандо Шалана. Нічого не вигадуючи, він пробив по центру воріт, на силу, під поперечину, тоді як Краковський кинувся в лівий від себе кут. Усе. «Дніпро» втратив можливість стати другим в історії совєцького футболу клубом, котрий пробився в півфінал Кубка чемпіонів.
11 листопада 1988-го. 28-й тур чемпіонату СССР-1988
Дніпро – Жальґіріс (Вільнюс) – 3:1
Голи: 1:0 – Володимир Лютий (33). 2:0 – Євген Шахов (35). 3:0 – Євген Шахов (48). 3:1 – Балтушнікас (60)
У цьому поєдинку дніпряни під керівництвом Євгена Кучеревського оформили друге в історії чемпіонство. Спершу Володимир Лютий вдало зіграв на добиванні, а потім двічі за рахунок індивідуальних дій відзначився Євген Шахов.
Цей титул був цінний подвійно, адже в міжсезоння команда втратила двох лідерів команди Геннадія Литовченка і Олега Протасова, котрі перейшли в київське Динамо. Крім того, через травми значну частину сезону пропустили два інших провідних гравці – Олег Таран та Вадим Тищенко. Тим не менш, Дніпро в тому сезоні видав серію з 20-ти матчів без поразок, а Шахов, автор дублю в матчі, який приніс команді золото, став з 16-ма голами разом із Олександром Бородюком з московського Динамо найкращим бомбардиром турніру.
25 червня 1989-го. Фінал Кубка СССР-1989
Торпедо (Москва) – Дніпро – 0:1
Гол: 0:1 – Шох (34)
У відрізку з 1983-го по 1989 роки Дніпро випадав з трійки призерів чемпіонату СССР лише раз – у 1986-му. Бракувало лише перемоги в Кубку Союзу. Власне, напередодні фіналу проти Торпедо в Лужниках саме дніпряни фаворитами й вважалися. Аванси підопічні Кучеревського виправдали, але той матч запам’ятався не стільки голом капітана команди Антона Шоха пострілом з 25-метрової відстані, скільки м’ячем, який білоруський арбітр Вадим Жук не зарахував у ворота нашого Сергія Краковського. Уже через роки мав змогу розпитати про той ляп самого Вадима Дмитровича.
Вадим Жук, арбітр фіналу Кубка СССР-1989:
- Понині згадую той ажіотаж із жахом. Ажіотаж, який розвернувся не з моєї, а помічника Вальдемара Медведцького з Волзького, вини. За рахунку 1:0 в одному з моментів дніпропетровці втратили м'яч на половині поля суперника і Олег Ширинбеков виконав довгу передачу в напрямку одного з братів Савичевих – Юрія. Природно, що бачити – було положення поза грою чи ні – я не міг. Ситуація була складною. Медвецький відразу прапорця не підняв, а зважився зафіксувати офсайд, лише зробивши якийсь складний рух, кроків п'ять. І лише коли Савичев замахнувся і пробив по воротах, асистент прапорець підняв. Довелося взяття воріт скасовувати. Потім виявилося, що гол був чистий. Мене серйозно, перший і єдиний раз в кар'єрі, покарали. І не стали розбиратися, що головний арбітр в тому моменті був ні при чому. Такі тоді були футбольні закони – за будь-яку помилку, бачив ти її чи ні, не дивлячись на те, як розвивалася ситуація, відповідав суддя в полі. Якщо не помиляюся, не судив цілий місяць, страшно через це переживав. Навіть хотів завершити кар'єру судді. Але час лікує.
7 червня 1993-го. 28-й тур чемпіонату України-1992/1993
Дніпро – Динамо (Київ) – 1:0
Гол: 1:0 – Ю. Максимов (14)
У тому чемпіонаті молодь Миколи Павлова зробила все, щоб здобути чемпіонство. Дніпряни лідирували майже весь чемпіонат і на тлі Динамо, яке осінню частину завершило четвертим, виглядали явно привабливіше. Правда, кияни суттєво додали після того, як команду навесні очолив Михайло Фоменко. Втім, головне не те. Головне, що в ході того чемпіонату тричі змінювався регламент змагань. У тому розділі, де йшлося про переваги при визначенні підсумкових місць за умови рівної кількості очок. Спершу пріоритет отримувала команда, яка вигравала за сумою очних зустрічей. Потім цей пункт прибрали і вирішили акцентувати увагу на кількості перемог. За умови рівноваги команди повинні були зіграти «золотий матч». Але в підсумку наші чиновники зійшлися на тому, що чемпіоном стає команда, яка має ліпшу різницю м’ячів.
Дніпро, поступившись Динамо 1:2 в першому колі в Києві, за два тури до фінішу реваншувався. Юрій Максимов забив Ігорю Кутепову в своєму фірмовому стилі, замкнувши передачу з флангу ударом головою. Дніпряни мали величезну перевагу і надалі могли забивати іще. Але врешті зустріч так і завершилася результатом 1:0. Тим самим, команда Миколи Павлова зрівнялася з киянами за кількістю очок. У наступних двох турах паритету порушити не вдалося. Перемог у підсумковій таблиці в претендентів на чемпіонство було по 18, в очних зустрічах команди обмінялися мінімальними звитягами. І лише різниця м’ячів у киян була трохи ліпшою.
25 вересня 2003-го. Перший раунд Кубка УЄФА-2003/2004. Матч-відповідь
Дніпро – Гамбург (Німеччина) – 3:0 (перший матч – 1:2)
Голи: 1:0 – Д. Михайленко (5). 2:0 – Рикун (68). 3:0 – Олег Венглинський (79)
У те Дніпро була закохана вся країна. Команда, яку Євген Кучеревський зібрав з місцевих вихованців у купі зі списаними з Динамо та Шахтаря українцями, без жодного легіонера у складі достойно виступала і вдома, і на євроарені. Восени 2003-го, з приходом до керма збірної Олега Блохіна, саме Дніпро став базовою командою національної збірної.
А почалося все саме з дивовижної перемоги в протистоянні з Гамбургом. Виїзні 1:2 дніпряни на рідному «Метеорі» нівелювали дуже швидко. 22-річний Руслан Ротань подав кутовий, Володимир Єзерський головою скинув м’яч у межі воротарської зони, а Дмитро Михайленко широким замахом пробив повз Мартіна Пікенгаґена. Критичним становище німців стало у середині другого тайму. То коли Олег Шелаєв віддав вправо на Рикуна, а той сильно пробив під поперечину. Остаточно ж добив представників Бундесліги, завершивши контратаку, Олег Венглинський.
Дніпро в тому розіграші Кубка УЄФА вийшов у весняну частину змагань, але там в 1/16 фіналу поступився марсельському Олімпіку з Дідьє Дроґбою у складі.
30 березня 2014-го. 23-й тур чемпіонату України-2013/2014
Дніпро – Динамо (Київ) – 2:0
Голи: 1:0 – Матеус (45+2). 2:0 – Матеус (58)
Якби не певні реалії, Дніпро в тому сезоні мав здобувати перше в історії чемпіонство. Презентуючи на посаді наставника влітку 2010-го іспанця Хуанде Рамоса, який виграв два Кубки УЄФА разом з іспанською Севільєю, власник клубу Ігор Коломойський сказав: «Якщо з цим красенем нічого не вийде, то треба кидати цю справу».
З «красенем» таки вийшло. Не відразу. І не до кінця. І, мабуть, не з вини «красеня». Рамос готував цю команду ретельно, впродовж трьох сезонів. За цей час дніпряни встигли зазнати багатьох дошкульних поразок як на внутрішній, так і на міжнародній арені. Терпінню пана Коломойського у ставленні до іспанського спеціаліста не дивувався лише лінивий. Але, мабуть, то і був такий непритаманний Ігореві Валерійовичу в футбольних аспектах професійний підхід. У сезоні-2013/2014 Дніпро в чемпіонаті двічі переміг Шахтар, а Динамо в двох очних матчах дав заробити лише очко.
Власне, ось цей матч з киянами на «Дніпро-Арені» з точки зору боротьби за путівку в Лізі чемпіонів виявився переломним. Дніпряни переграли команду Олега Блохіна вчисту. Дивовижно в обороні тоді відіграв Дуґлас, два голи Олександрові Рибці забив інший бразилець Матеус. Але головними героями зустрічі все ж стали не вони, а інший гравець Дніпра Джаба Канкава, котрий, своєчасно надавши першу допомогу, фактично врятував життя Олегові Гусєву після зіткнення з воротарем Денисом Бойком.
Власне, тоді й відбувалося народження футбольних «Воїнів світла». То був період, коли після Революції Гідності минув місяць з невеликим. Росія встигла вторгнутися в Крим, а ситуація в більшості східних областей нашої держави залишалася невизначеною. Чітку позицію під час футбольних матчів тоді побоювалися висловлювати навіть у київському клубі. Поєдинки ж Дніпра вже тоді супроводжували повстанські пісні. І «Воїни світла» з відеорядом з трагічних подій на столичному Майдані на великому екрані.
14 травня 2015-го. 1/2 фіналу Ліги Європи-2014/2015. Матч-відповідь
Дніпро – Наполі (Неаполь, Італія) – 1:0
Гол: 1:0 – Є. Селезньов (58)
Все те, що Дніпро під керівництвом Мирона Маркевича виробляв у сезоні-2014/2015, виглядало якось неймовірно. Власне, Мирон Богданович замість Хуанде Рамоса в команді саме тому й з’явився, що власник клубу підрізав бюджет і більше задовольняти апетитів іспанського спеціаліста не схотів. Комплектувати команду за своєю уявою новий тренер не міг, а до всього ще й на старті кваліфікації Ліги чемпіонів не зміг розраховувати на капітана Руслана Ротаня, котрий не виходив на поле на знак протесту через заборгованість, яку керівництво клубу мало перед гравцями за підсумками попереднього сезону.
Без Ротаня пробитися до групового турніру Ліги чемпіонів дніпряни не змогли і продовжили виступи в єврокубках, «понизившись» до Ліги Європи. Мало того, що грати вдома «біло-синьо-блакитні» не могли через те, що УЄФА не допустив місто Дніпро до проведення матчів як прифронтову зону, так ще й поєдинки групового турніру команда проводила на тлі творчих мук. Маркевич намагався перебудувати гру команди під притаманний собі комбінаційний стиль, а гравці, які звикли діяти інакше, дресируванню не піддавалися.
В підсумку з групи Дніпро вийшов лише дивом і не без елементарної вдачі. Після трьох стартових турів команда Маркевича мала в активі лише очко. Потім були перемога в Баку над Карабахом, 1:2 в Мілані з Інтером і переможний гол Артема Федецького в заключній зустрічі проти Сент-Етьєна. Той м’яч не дав би Дніпру рівно нічого, зарахуй арбітр паралельного матчу Карабах – Інтер на п’ятій доданій хвилині чистий гол господарів. Він виводив в 1/16-ту азербайджанців. Але рефері помилився, фактично подарувавши українському клубу місце в плей-оф.
А навесні послаблений втратою Івана Стрініча, якого мав замінити бразильський новачок Ежідіо, Дніпро виглядав бездоганно. Навіть після того, як Ежідіо, не витримавши першого випробовування затримками зарплати, достроково угоду з клубом розірвав. Маркевич вимушено поставив на лівий фланг оборони номінально атакувального гравця Лео Матоса. Й майже одним складом дніпряни одного за одним пройшли Олімпіакос, Аякс і Брюґґе й добралися до півфіналу.
А там на команду очікував фаворит турніру – Наполі. Головними творцями сенсації можна назвати двох особистостей – воротаря Дениса Бойка, який в обох матчах виробляв у рамці щось неймовірне, піймавши добрий десяток вбивчих ударів від одного лишень Ґуставо Іґуаїна, і нападника Євгена Селезньова. В першій зустрічі Євген на 81-й хвилині відіграв гол Давіда Лопеса, ледь вийшовши на заміну. В київському ж матчі забив Маріано Андухару головою м’яч, який вивів команду до фіналу.
27 травня 2015-го. Фінал Ліги Європи-2014/2015
Дніпро – Севілья (Іспанія) – 2:3
Голи: 1:0 – Н. Калініч (7). 1:1 – Криховяк (28). 1:2 – Бакка (31). 2:2 – Ротань (44). 2:3 – Бакка (73)
Щоб створити цю команду і досягти цього результату, Миронові Маркевичу довелося наступити на горло власній пісні. В цьому досвідчений тренер зізнається потім, коли все уже відбудеться. Зрозумівши восени 2014-го, що створити аналог свого Металіста в Дніпрі не вдасться, Мирон Богданович почав будувати тактику, відштовхуючись від можливостей гравців. І витис із них максимум. Дніпро став лише третім українським клубом в історії, якому вдалося вийти до фіналу єврокубків.
Після варшавського фіналу Маркевич був засмученим. Він хотів увійти в історію, але при цьому визнав, що Севілья була сильнішою. Власне, на тому казка й завершилася. Влітку 2015-го в Дніпрі почалися незворотні процеси, котрі призвели до нинішньої ситуації.
Де ще знайти таку красу? 11 гравців, яких відкрила Україні Волинь
Матчу проти Волині 31 травня 2017-го, який мав стати для дніпрян у Прем’єр-лізі останнім, команді не дали завершити рідні фатати. Їхнє пірошоу було своєрідною акцією протесту у відповідь на бездіяльність клубного керівництва. «Не Дніпро вилетів, а президент клубу» - сказав на емоціях трохи згодом капітан команди Руслан Ротань.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
