Віктор Григорович одним з перших протягнув руку допомоги товаришу під час початкового періоду Баля у Києві. Каплун знав Андрія Михайловича ще з часів виступів за збірну, згодом вони тісніше потоваришували вже у Динамо.
– Андрія можна назвати добрим і чуйним другом. Мені дуже шкода, що його немає з нами, – каже Віктор Каплун.
– Коли Баль став гравцем Динамо і переїхав зі Львова до Києва, то ви фактично допомогли йому з першим житлом у столиці.
– На той момент я вже був гравцем Динамо. Мені знайома ситуація, коли приїжджаєш в чуже місто і нікого не знаєш. Я народився у Запоріжжі, потім грав у Харкові, а вже тоді переїхав до Києва. У мене була вільна квартира і я запропонував Андрію: «Для чого тобі жити по всяких гуртожитках і готелях? Приїжджай до мене».
– То було холостяцьке життя...
– Так, ми ще не були одруженими. Більшість часу проводили на базі. Лише на вихідних приїжджали на квартиру. Це тепер можна замовити їсти, а тоді були труднощі. Часто ходили голодними. Їжу купували на Бесарабці, періодично готували вдома щось. То Андрій, то я... Це вже зараз я краще готую, а тоді лише вчився (посміхається).
– Кажуть, Баль дуже любив музику.
– Мені достеменно не відомо, чи він закінчував музичне училище, але точно знаю, що навчався музиці, зокрема грі на баяні. Незадовго до його смерті ми зустрічалися сім’ями. Поїхали до Андрія за місто, а я кажу: «Ми стільки всього пройшли, але ти мені так на баяні і не зіграв». Він відповів: «Обов’язково зіграю». Бачиш, як життя складається. Андрій для мене так і не зіграв...
– Чимало розповідають про веселу вдачу Андрія Михайловича...
– Це душа компанії, веселун. Завжди пожартує, підтримає, настрій підніме. Полюбляв розмовляти з росіянами українською – з Вагізом Хідіятулліним та іншими друзями. Співати також любив. Ми на розминках перед матчами часто у парі були. Так ледве не танцювали, постійно сміялися. На гру виходили з хорошим настроєм. Головна його риса – відсутність суму.
– Ви гостювали у нього у Львові?
– Аякже. Після Андрієвого весілля завітали в гості: Безсонов, Дем’яненко і я. Всі з дружинами. Напевно, тиждень у Львові гуляли – нас чудово там приймали. Мали відпустку і добре провели час. Саме весілля Андрія відбувалося в готелі «Либідь», а продовжували святкувати вже у Львові.
– Коли ви востаннє бачилися?
– Якраз ця зустріч за містом, про яку я розповідав. Ще телефоном спілкувалися. А тоді сиділи допізна, згадували багато. Я у нього заночував навіть. У нас такі відносини склалися, що завжди виручали один одного. Тоді якось Андрій сказав мені: «Знаєш, я всього у житті досягнув. Провів хороші роки у футболі, маю чудову сім’ю. Так хочеться тепер пожити!» І це ж треба такому статися... Ніколи не скаржився на здоров’я. Яке там серце? Нічого не турбувало. Життя футболіста – складне. Все дитинство і юність пройшли на тренуваннях. На старості Андрій хотів для себе пожити, але сталося інакше.
26 червня у Львові відбудуться одразу 4 футбольні події на честь відомого львівського футболіста та тренера Андрія Баля, якого не стало 9 серпня 2014-го. Матчі пройдуть на головній спортивній локації міста – «Арені Львів».
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
