- Чи було для вас несподіванкою те, що, прийшовши до нової команди, відразу ж стали основним гравцем та взяли участь практично в усіх матчах весняної стадії чемпіонату?
- Я змінив Іспанію на Україну заради того, щоб грати у футбол, оскільки в моєму останньому клубі, «Алавесі», не мав ігрової практики взагалі. Пройшовши взимку збори з «Динамо», я відчув довіру з боку тренерського штабу. До того ж усю весняну частину сезону через травму пропустив інший центральний захисник Євген Хачеріді, що також у певній мірі спростило мені завдання потрапляння до стартового складу.
- Переходячи до «Динамо», ви не побоювалися, що, подібно до «Алавеса», не дуже часто гратимете в складі?
- Ні. На кожному тренуванні, у кожному матчі – причому це було в кожному клубі, у якому мені довелося виступати, – я намагаюся показувати свої найкращі якості, а остаточне рішення – уже за тренером. Якщо він довіряє мені місце в основному складі, значить, рівень моєї гри його задовольняє.
- До переходу в «Динамо» знали когось із футболістів, хто виступає чи виступав у чемпіонаті України?
- Знав Мілоша Нінковича та Радосава Петровича, з якими спілкувався перед тим, як прийняти пропозицію від «Динамо». А з Ігорем Дуляєм, що тривалий час виступав у вашій країні (у «Шахтарі» та в «Севастополі», зараз – асистент тренера «Шахтаря»), ми взагалі жили на одній вулиці в місті Тополі.
- Уже взимку було відомо, що «Динамо» має небагато шансів поборотися з «Шахтарем» за чемпіонство, із єврокубків наша команда на той момент вилетіла. Це вас не бентежило?
- «Динамо» – амбітний клуб із вимогливими вболівальниками, що чекають перемоги в кожному матчі незалежно від суперника та турніру, у якому команда бере участь. Дуже хотілося якщо не наздогнати «Шахтар» у чемпіонаті, то хоча б перемогти його в кубковому фіналі. На жаль, не вдалося. Ми втратили занадто багато очок як восени, так і навесні, у той час як «Шахтар» показував стабільність у досягненні результату, тому, напевно, їхня перевага є закономірною. Але в наступному сезоні все буде інакше, легкого життя «Шахтарю» я не обіцяю.
- Яка поразка стала найбільш прикрою у весняній частині сезону?
- Напевно, у фіналі Кубка України. Ми були позитивно заряджені на перемогу, мали хороші шанси в першому таймі, аби забити, тоді й гра складалася б по-іншому. Натомість пропустили у власні ворота наприкінці поєдинку й у підсумку поступилися. Я вже казав, що безнадійно відставши від «Шахтаря» в турнірній таблиці, ми розглядали кубковий турнір як можливість реабілітуватися в очах власних уболівальників. Але не склалося…
- Чого не вистачило?
- У «Шахтарі» зібрані індивідуально сильні футболісти, до того ж у них стабільний склад протягом кількох останніх років. Команда грає в компактний та дисциплінований футбол, через що протидіяти їм дуже важко. У нас же в ході сезону до складу влилося багато молоді, плюс, прийшло кілька гравців, у тому числі й я, що, звичайно ж, не могло не позначитися на зіграності.
- Нещодавно «Динамо» перейшло на схему гри з трьома центральними захисниками. Чи швидко вдалося адаптуватися до неї?
- Ніяких проблем з адаптацією до нової схеми не виникло, хоча при веденні гри з трьома центральними захисниками в гравців мого амплуа набагато більше роботи, ніж було раніше, частіше зустрічаюся з м’ячем та перебуваю в грі. Але я в хорошій фізичній формі, тому ніякого ігрового дискомфорту не відчуваю.
- Як має діяти центральний захисник, коли суперник грає в закритий футбол на власній половині поля?
- Оскільки за такої гри в центральних захисників з’являється більше простору, треба намагатися швидше грати з м’ячем та розганяти атаки, не затримуючи м’яча на своїй половині поля.
- Чи можна сказати, що ці перші півроку в «Динамо» є найстабільнішим періодом у вашій кар’єрі?
- Насправді я незадоволений лише першою половиною нинішнього сезону. В іншому ж скаржитися не можу: стабільно грав у «Кордобі», коли виступав там в оренді, вдалося проявити себе і в «Ейбарі», керівництво клубу навіть пропонувало залишитися в них.
- Яку мету ставите перед собою, перейшовши до «Динамо»?
- Якихось конкретних цілей ставити не буду. Але, бачачи те, як у команді ставляться до Домагоя Віди, хотілося б своєю грою заслужити на такий же авторитет серед партнерів та вболівальників.
Повну версію інтерв’ю читайте у свіжому номері журналу «Динамо Київ» (№2, 2017)
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
