Еленіо Еррера і Нільс Лідхольм сформували мою футбольну філософіюі навчили відношення до справи.
Футбол ділиться на два основних аспекти – дії з м'ячем і без нього.Другий для мене навіть важливіший. Ігровий інтелект футболіста дуже добре помітно, коли він без м'яча.
Кріштіану Роналду володіє англійською, Мессі – володіє футболом.
За всю мою кар'єру тільки один гравець справив на мене враження з першого погляду– це був Лео Мессі.
Джордж Бест – фантастичний, як і чутки про нього.
Ібрагімовіч
– мій друг. Я його поважаю як друга і як людину. Але в мої плани входить
побачити його на трибуні.
У мене є закон: перед матчем в
роздягальні повинні бути тільки я, гравці і мої помічники. Більше
ні єдиної душі.
Моурінью чи Гвардіола? Їх
важко порівнювати: вони обидва – великі тренери. Мені дуже імпонує характер
Жозе, а Хосеп – відмінний психолог, його робота з «Барсою» заслуговує на
повагу.
У моєму сприйнятті в історії
футболу було три дуже важливі кроки. Перший зробив «Аякс» із
Кройфом на початку 70-х. Цей тотальний футбол з фантастичним пресингом. Потім
був «Мілан» часів Арріго Саккі і мене. Ми зробили дещо новеньке з точки зору
пресингу і грали дуже компактно. Ну а третій крок – це нинішня «Барселона». Це
– новий стиль, дійсно новий.
Тренувати збірну Англії завжди
було моєю блакитною мрією.
Вейну Руні не подобається моя
англійська? Мабуть, після роботи з Алексом Фергюсоном він розуміє тільки
шотландську.
У мене в
Росії теж є свої Балотеллі.
Іноді дратують думки фанатів,
гравців, медіа та інших. Чому я повинен слухати людей, які менш
розумні, ніж я?!
У моєму лексиконі немає «якщо»
чи «можливо». Я людина пряма і дуже конкретна – в хмарах не літаю, мріям не
віддаюся.
Внесок тренера в результат
команди – 15-20 відсотків.
Моурінью не має чого навчити
італійських тренерів. Ми всі добре навчені тактично і серйозно ставимося до своєї
роботи. У футболі ми найбільш просунуті, і зараз всі це знають.
Чи почерпнув я щось у вашого(«російського» – «Футбол 24») Лобановського?Безумовно,
його ідеї багато мені дали, але хіба він ваш? Лобановський – українець!
Ми, тренери, звичайно, молодці
– не дурні здебільшого хлопці. Але ми – ніщо без хороших
гравців.
Рівень вимог до гравців
постійно повинен бути високим. Футболісти мають розуміти, що
я до них прийшов не в іграшки грати.
Спека –
не перешкода для гри у футбол. Пітніти повинен м'яч, а не
футболісти.
Нерозумно говорити про дії
захисників, півзахисників, нападників окремо. Головне
в грі – баланс між лініями.
Скільки футбольних матчів на
тиждень я дивлюся? Дайте подумати. Минулого тижня я не дивився футбол тільки в
п'ятницю, оскільки в цей день не було матчів.
Чи можна побачити Фабіо
Капелло, який просто дивиться матч, як звичайний уболівальник? Ні, це
нереально. Я дивлюся футбол, намагаючись знайти якісь нові ідеї.
Я вважаю за краще їздити і
бачити футбол наживо, а не по телевізору. Тому що ТБ показує
тільки частину поля, і цього недостатньо, щоб все зрозуміти.
У житті є дні, коли все йде
твоїм планом, але є й інші – коли ти нічого не контролюєш і вдіяти з цим нічого
не можеш.
Вершина всього – це повага. Повага
до правил, до розпорядку дня, до всіх людей, з якими ти працюєш. Без поваги
нічого не добитися. Чому, скажіть, всі повинні під час сніданку чекати одну
людину, яка проспала?
Я
пам'ятаю Барезі, Мальдіні, ван Бастена, Рауля, Єрро, Бекхема. Вони
поводилися за межами поля дуже просто, були як усі. Ось стиль поведінки, який
нам потрібен. А не розбещені зірки, до яких потрібен особливий підхід.
Я – віруюча людина.
Вважаю, що будь-яку кризу можна вирішити за допомогою молитви.
У житті треба мати поменше
машин і побільше картин. Особисто у мене досить велика колекція
живопису. Мої улюблені художники – Василь Кандинський і Марк Шагал.
Улюблена книга? Це роман
Маркеса «Сто років самотності». Фантазія письменника вражає,
історія, описана там, дивовижна. Це найкраще, що я читав після «Божественної
комедії».
Моя найбільша перемога? Це моя
дружина Лаура. Вона – моє дзеркало, мій головний стимул, єдина любов у моєму
житті.
Ніколи не шкодую про те, чого
не зробив. Я оптиміст у житті.
