В 27 років Андрій Богданов змінив в Україні шість команд і встиг навіть пограти за кордоном. Крім середняків та аутсайдерів, він числився в складі гранду і має в активі один матч в футболці збірної України. Гравець – цікавий, але часті зміни робочих місць змушують кожного разу розпочинати все з нуля.
В «Олімпік» Богданов прийшов влітку 2016-го року з неблагополучної «Волині» і майже відразу став основним. В складі донецької команди Богданов відіграв 24-и поєдинки, заробив п'ять балів за системою «гол+пас» і увійшов до двадцятки найкорисніших опорних півзахисників останнього чемпіонату України. Богданов став найліпшим футболістом першості за показником навісів зі штрафних та кутових до штрафного майданчика (в середньому – шість за матч), а також увійшов до шестірки найліпших за загальним показником передач до штрафного майданчика.
Одним словом, зайвим в «Оліміпку» Богданов точно не був. Свій вклад в історичний прорив команди Андрій зробив і міг би допомогти донеччанам у Лізі Європи. Але не судилося.
Знову – переміни. Поки що невідомо, де Богднов продовжить кар'єру, але те, що його не буде в «Олімпіку» – уже точно. Перед стартом донеччан у Лізі Європи цей факт вселяти оптимізму не може. Тим паче, що розставання з Богдановим – це лише одна ланка з ланцюжка втрат. Пішли з команди також Іван Матяж, Ярослав Олійник, Дмитро Гришко, який був стовпом оборони і одним з найпродуктивніших гравців чемпіонату за рівнем гри у відборі та на руйнування.
Романові Санжару не позаздриш у такій ситуації. З іншого боку, труднощі повинні загартовувати. Тим паче, коли до цих труднощів готовий. Втрати «Олімпіка» – не на порожньому місці. Очевидно, тренерський штаб, знаючи про ситуацію в клубі (стабільне, але доволі низьке для елітного дивізіону фінансове забезпечення футболістів), очікував подібного. А, отже, повинен був розробити план Б.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
