17 головних тренерів працювали в елітному дивізіоні національного чемпіонату за минулий сезон. 9 клубів не змінювали «кермових». «Карпати» змінили один раз. «Зірка» та «Сталь» — двічі. Для того, щоб охарактеризувати кожного із 17-х тренерів, прес-служба УПЛ звернулася до нашого експерта Олега Венглинського. Йому й слово:
«ЗОРЯ»: Юрій Вернидуб
— Пам’ятаю Юрія Миколайовича три-чотирирічної давнини. Мені здається, відтоді він змінився, й на багато речей у футболі дивиться інакше. Тоді він був наставником, який подавав надії, тепер — один із найсильніших українських фахівців. Причому фахівець, якого характеризують дві дуже цінні особливості: футболісти під його керівництвом зростають і він уміє працювати з молоддю. Зверніть увагу, скільки його підопічних пішли з команди за останні роки, кожного міжсезоння Вернидуб втрачає дві-три бойові одиниці, але при цьому, по-перше, ніколи не скаржиться на проблеми, по-друге, завжди знаходить заміну тим, хто пішов. Мені суто по-людськи цікаво було би зрозуміти, що відчуває наставник, який так часто розлучається з гравцями, котрих він, власне, відкрив для великого футболу? Наступного сезону «Зоря» знову почне Лігу Європи з групового етапу, вже сьогодні команда добре підсилилась, і я з особливим інтересом спостерігатиму за роботою Юрія Миколайовича.
«ДИНАМО»: Сергій Ребров
— Аби не висловлювати свою оцінку, наведу основні тези, що їх постійно повторював Сергій Станіславович. Отже: команда зазнала омолодження; чимало виконавців основи втратили мотивацію після двох чемпіонств; не всі гравці відповідали рівню команди. Це, наголошую, зі слів самого Реброва. Вважаю, загалом він пояснив, чому кияни так відстали від «Шахтаря». До позитиву роботи Сергія Станіславовича віднесу весняний перехід на іншу тактичну схему, що було сміливо й виправдано.
«ШАХТАР»: Паулу Фонсека
— Коли завершується перший рік роботи нового наставника, неодмінно виникає спокуса порівняти його з попередником. На мій погляд, ситуація така. З одного боку, Фонсека гнучкіший, бо вміє використовувати різні тактики. З другого, «Шахтар» епохи Луческу мав, як мені здається, солідніший вигляд: румун тримав підопічних у суворій дисципліні, за будь-якого рахунку вони грали агресивно, з високим пресингом, мобільно, натомість сьогодні в діях «гірників» іноді можна помітити певну вальяжність. Менше з тим: «золотий дубль» у дебютному ж сезоні — досягнення. Побачимо «Шахтар» Фонсеки в Лізі чемпіонів.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
