Я з дитинства захоплювався ліпленням, малювати дуже любив, використовував для цього кожну вільну хвилину. Пізніше, коли став вже професійно займатися футболом, часу на це практично не залишалося.
Ми з сестрою намагалися не пропускати жодного балетного спектаклю, жодної опери. Нам пощастило: по-перше, ми жили в ста метрах від Оперного театру, а по-друге, там працювала мамина подруга. І зв'язок мій із театром ніколи не переривався.
Ми з мамою все життя були дуже близькими, відчували один одного. У той момент, коли її не стало, – я це відчув, хоча не міг знати напевно. Приблизно через місяць після того, як мама пішла з життя, виліпив барельєф, це було велінням душі, допомагало мені впоратися з горем.
Тандем із Лобановським? Та не було навіть такого поняття – за ким має залишатися останнє слово. Всі рішення приймалися колегіально. Навіть по ходу матчів ми спочатку радилися один з одним, а потім вносилися корективи в гру.
Ми з Лобановським багато зробили, досягли високого рівня, але щоб не постраждала справа, один з нас повинен був залишитися, а інший – піти. Нічого не вдієш – так вийшло.
Мені дуже боляче, коли команду 1975 року називають командою Лобановського. Йдучи в Динамо з поста головного тренера Шахтаря, – команди, з якою ми за перший рік вийшли у Вищу лігу, а наступного увійшли в число кращих команд СРСР, – я ніколи не пішов би на роль другого тренера . А Валерій ніколи б мені цього не запропонував. Наші відносини і рівень нашого професіоналізму це виключали. Я дуже сподіваюся, що історія розставить все на свої місця.
Іноді ми навіть сперечалися, але це були творчі суперечки, і в них народжувалася істина.На мій погляд, у нас дійсно був унікальний історичний експеримент.
У нас із Лобановським бували застілля, але перебрати ми собі не дозволяли.
Казати, що навантаження в Динамо були убивчими, не варто – ніхто не загинув. Блохін узагалі в 36 років закінчив грати.
Це зараз починаєш замислюватися, що у нас, по суті, була створена найкраща футбольна команда у світі. Тоді ж все сприймалося як належне, більш того, ми не мали права програвати.
Маючи простір, не використовувати його – гріх.
Квінтесенція тренувального процесу – збільшити швидкість роботи з м'ячем. Дуже важлива також швидкість мислення гравців.
Гравця нинішньої епохи найкраще характеризує саме вміння корисно зіграти на будь-якій позиції, на будь-якій ділянці поля, іншими словами – бути універсалом.
Будь-які ігрові схеми трансформуються під час матчу. Ви пам'ятаєте крилату фразу німецького футболіста і тренера Гельмута Шона: «На футбольному полі всі роблять все»? Хто продовжує працювати в цьому напрямку, може сподіватися на успіх.
Все вирішує не талант, все вирішує праця. У футболі, щоб навчитися якогось елемента, необхідно його багато разів повторювати, відшліфовувати. Пам'ятаю, у Бразилії ми були на базі Сантоса. Так ось, Пеле тренувався 35-40 хвилин із загальною групою, а потім ще дві години самостійно!
Особливого сенсу називати наш футбол футболом майбутнього немає. Адже це майбутнє настало ще 36 років тому. Футбол Динамо у 1975 році називали футболом XXI століття. У тотальний футбол тоді вже грали найкращі команди в Голландії, Німеччині, Франції, Італії, Англії, у нас в Радянському Союзі так грало київське Динамо.
Єдиної помилки наставники припустилися, коли на заміну був випущений Мілевський. У цього гравця швидкості немає від природи.
Форвард за визначенням – це гравець, який йде вперед. Мілевський натомість чекає м'яча і сподівається на картинні падіння.
Блохін, Онищенко, Бєланов. Ці гравці, завдяки своїй швидкості, могли розірвати будь-яку оборону. Чому в усьому світі провідну роль відіграють швидкісні форварди калібру Анрі, Ібрагімовіча, Фреда, а в Динамо продовжують сподіватися на Мілевського? Артем за своїми якостями з самого початку не підходить під концепцію динамівської гри! Якщо я помиляюся, то нехай доведе це і продемонструє швидкість не за кермом автомобіля, а на футбольному полі.
Хто-хто, а Йожеф Йожефович (Сабо – «Футбол 24») суперника покусати міг – у це я вірю.
70 років для тренера – не критичний вік.
Хочеться, щоб у хлопців була не тільки фінансова мотивація. Футбол вимагає цілковитої самовіддачі.
Жоден приїжджий принц не здатний прийти і відразу дати результат. У нас є своя, відпрацьована роками система і її не варто міняти. Керівництву потрібно почекати, і лише тоді, якщо ми, представники динамівської тренерської школи, справді не виправдаємо надій, тоді висновки повинні бути радикальними.
У суперечливих ситуаціях повинен використовуватися об'єктивний підхід. Мається на увазі впровадження для допомоги в роботі арбітрів сучасних технологій.
Кожен матч знімають більше 20-ти камер. Отже, за допомогою комп'ютера будь-яку ситуацію можна оцінити зі 100-відсотковою точністю за секунду.
Серед моїх друзів завжди було багато акторів. Наприклад, із Давидом Бабаєвим ми дружимо понад 40 років, він – уболівальник київського Динамо з великим стажем. Адже футбол – також свого роду театр – театр гри.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
