– Олександре, пропоную розпочати з протокольних даних. Як правильно звучить твоє прізвище?
– Мене часто запитують з цього приводу. Тому відразу скажу – прізвище «Осман» правильно вимовляти з наголосом на перший склад. Також неодноразово цікавилися походженням мого роду. Я запитував про це у батьків, але вони відповіли, що турецького чи якогось іншого чужоземного коріння у нас немає (посміхається).
– Як виник варіант з переходом у «Карпати»?
– Протягом останніх двох років я виступав у «Динамо», але завжди настає час, коли треба рухатися вперед. Львівський клуб запропонував мені співпрацю і я вважаю, що це великий шанс для мене і крок вперед. Я маю нагоду проявити себе з кращої сторони, зіграти на високому рівні.
– Проти «Карпат» тобі доводилося грати не раз: у ДЮФЛ, юнацькій та молодіжній першостях. Які спогади залишилися про такі зустрічі?
– У Львові завжди була добре організована і бойова команда. Ніколи тут не було легко і проти «Карпат» завжди цікаво грати. Тепер я частина цього клубу і намагатимуся стати важливим елементом у побудовах тренерського штабу.
– Ти потрапив у колектив, де вже знаєш не одного футболіста...
– Справді я знайомий з кількома гравцями по збірних України різного віку: Кльоцом, Гуцуляком, Лобаєм, Чачуа... Однозначно це допоможе мені з адаптацією.
– Крім того, «Карпати» підписали Юрія Ткачука, твого екс-одноклубника. Ви навіть народилися в один день, щоправда, Ткачук старший на рік.
– З Юрієм ми тривалий час грали у «Металісті» і тісно товаришували. Проте футбольне життя таке, що може закинути у різні команди. Після харківського періоду я вирушив у «Динамо», а Ткачук поїхав у Іспанію. Зараз так сталося, що ми знову опинилися разом. Сподіваюся, що допоможемо «Карпатам» боротися за високі місця.
– У тебе цьогоріч відпустка видалася суттєво скороченою через участь з молодіжною збірною України на меморіалі Лобановського.
– Справді я небагато відпочивав, але мені цього достатньо, щоб з новими силами підійти до сезону. Кілька днів перепочив, а потім підтримував форму і наполегливо працював. Тому я перебуваю у повній бойовій готовності.
– У дублі «Динамо» ти працював з іспанськими наставниками: Вісенте Гомесом та Унаї Мельгосою. Головний тренер «Карпат» Серхіо Наварро, які і два його помічники – також іспанці.
– Як на мене, то в Іспанії є свій притаманний стиль футболу, який проповідують тамтешні тренери. Вважаю, що такий момент є однозначним позитивом і я працюватиму з іспанськими фахівцями у Львові. Я не вивчив іспанську мову у Києві, у нас такого завдання не було, адже ми спілкувалися в основному через перекладача. І все ж кілька слів знаю (посміхається).
– Твоя звична позиція на полі – лівий захисник. Однак при потребі ти можеш зіграти на протилежному фланзі?
– Так, я звик до лівого флангу оборони. Хоча справа також почуваю себе комфортно. Якщо враховувати той момент, що я є лівшею, то, звичайно, зліва почуваюся набагато краще.
– Мабуть, ти неодноразово чув, як тебе порівнювали з Олегом Лужним. Щоправда, цей уродженець Львова за амплуа був правофланговим захисником.
– Так, я знаю про таке порівняння. На жаль, я не застав тих часів, коли Лужний виходив на поле, але багато чув про його самовідданість і сильну гру. Казали, що у мене, як і у Олега Романовича два серця і здатність протягом всього матчу бігати по флангу. Звичайно, мені дуже приємні такі порівняння з великим гравцем.
– Як ми вже згадували, ти не раз грав у Львові за «Металіст» і «Динамо». Які спогади залишилися про львівських вболівальників?
– Мені запам’яталася хороша підтримка трибун. Навіть на матчах дублюючих складів пригадую, як на фанатському секторі були вболівальники «Карпат». Футболістам завжди приємно, коли їх підтримують. В таких умовах грати дуже комфортно.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
