Переломним у цьому процесі моментом варто вважати фінал Кубка-2015/2016. То коли п’ятеро гравців, які належать Шахтареві, на матч проти «гірників» з великої милості румунського містера Луческу вийшли, але вище голови стрибати не стали. Мабуть, саме тоді наставник Зорі Юрій Вернидуб переконався остаточно, що опиратися на донецьку молодь з контрактами Шахтаря – то дорога в нікуди.
Як грали у сезоні-2017/2018
Звісно, відмовитися від гравців рівня Олександра Караваєва, Івана Петряка, Едуарда Соболя, Владислава Кулача одразу, та ще й напередодні першого в клубній історії виступу в груповому турнірі Ліги Європи було б невірно. Не відмовилися й луганці. У суперництві з англійським Манчестер Юнайтед, голландським Феєноордом, турецьким Фенербахче «чорно-білі» виглядали достойно, отримали похвалу від наставника манкуніанців Жозе Моурінью, але вище голови не стрибнули – два очки у шести матчах.
Гра на два фронти, звісно, виснажувала, але в нинішніх умовах українського чемпіонату ризику втрати перших у клубній історії медалей не несла. Радше варто вести мову в трохи іншому руслі. Розпорошені сили в купі з кадровими втратами у міжсезоння-2016 і зимовому антракті-2017 не дозволили Зорі вперше в історії стати другою і обійти в турнірній таблиці Динамо. Однак з системним підходом Вернидуба, котрого повністю підтримує керівництво клубу, здобуття путівки в Лігу чемпіонів у найближчому майбутньому, якщо не в цьому сезоні, то в наступному явищем фантастичним не виглядає.
Тенденції
З зими 2012-го, коли луганців очолив Юрій Вернидуб, точніше, з того часу, відколи Зоря, зігравши внічию 0:0 з Динамо, позбавила киян чемпіонства, сама зберегла прописку в Прем’єр-лізі, а Юрій Миколайович позбавився приставки «в.о.», команда стає лише кращою і сильнішою. В сезоні-2013/2014 тренер викристалізував основну обойму гравців і припинив той кадровий хаос, який спостерігався в Зорі в попередні роки. Питання про виліт тоді вже не стояло – впевнене десяте місце.
У 2013/2014-му «чорно-білі» почали готувати гравців рівня національної збірної України і фінішували сьомими. В 2014/2015-му команда зробила черговий крок угору й, завершивши сезон четвертою, здобула право вперше з 1972 року стартувати в єврокубках. Там луганці теж роллю статистів не обмежилися, подарувавши два фантастичних трилери – переможний з норвезьким Мьольде і програшний з голландським Феєнордом.
Також у 2015/2016-му, не дивлячись на неможливість грати на власному полі і обмеженіші фінансові можливості, через які довелося відпустити майже всіх якісних легіонерів, Зоря зробила черговий крок угору – четверте місце і перший за часи незалежності вихід до фіналу національного Кубка. Правда, той матч із Шахтарем проявив одну вагому ваду: маючи в обоймі півскладу орендованих «гірників», реально розраховувати на перемогу в цьому двобої Вернидуб не міг. Навіть за умови, що напередодні фіналу тренер суперників Мірча Луческу зробив широкий жест і дозволив гравцям, які належать Шахтарю, зіграти проти себе, реальної конкуренції на полі «Арени Львів» не відчувалося. Так чи інакше, перший в історії клубу прямий вихід у груповий турнір Ліги Європи той фінал дарував.
Відмовитися від вихованців донецького клубу відразу Вернидуб не міг, але вже у минулому чемпіонаті цей намір виглядав помітним. У нинішнє міжсезоння очищення виглядає ще відвертішим. Позбуваючись яремних пут, Зоря стає щораз незалежнішою. А відповідно – небезпечнішою для конкурентів.
Пішли: Джаба Ліпартія (Анжи, Росія), Іван Петряк (Шахтар), Едуард Соболь (Шахтар), Ігор Чайковський (Анжи, Росія), Ґеґам Кадимян (Ворскла), Владислав Кулач (Ворскла), Денніс Бонавентуре (Брюґґе, Бельгія), Григорій Ярмаш (завершив кар’єру)
Прийшли: Андрій Лунін (Дніпро), Олександр Сваток (Дніпро), Максим Луньов (Дніпро), Владислав Кочергін (Дніпро), Євген Чеберко (Дніпро), Василь Прийма (Фрозіноне, Італія), Владислав Кабаєв (Чорноморець), Леонідас (Віла-Нова, Бразилія), Сілас (Інтернасьонал, Бразилія), Юрі Фрейтас (Аваї, Бразилія)*
* - курсивом виділені ті трансфери, які ще офіційно не відбулися
Із тих гравців, які покинули розташування Зорі в міжсезоння, найболючішими виглядають втрати лівофлангових гравців – вінґера Івана Петряка і оборонця Едуарда Соболя. Однак якщо ці втрати розглядати крізь призму процесу звільнення від шахтарської залежності, то виглядатимуть вони радше як позитив.
Григорія Ярмаша команда провела з футболу після закінчення сезону-2016/2017
Нігерійського нападника Денніса Бонавентуре луганці вигідно, за півтора мільйона євро продали в бельгійськуий Брюґґе. Джаба Ліпартія та Ігор Чайковський свій футбольний пік вже минули, від Ґеґама Кадимяна та Владислава Кулача великої користі команда не мала. Досвідчений Григорій Ярмаш у минулому сезоні майже не грав.
За невеликими винятками, Зоря позбулася баласту і освіжила склад гравцями, запрошеними у більшості своїй не стільки для вирішення поточних завдань як на виріст.
Орієнтовний склад: Олексій Шевченко (Лунін) – Є. Опанасенко (Каменюка), Рафаель Форстер, Чечер (Пилявський, Прийма, Сваток), Сухоцький – Гречишкін (Харатін, Прийма) – В. Калитвинцев (Кочергін), Артем Гордієнко, Леонідас (Любеновіч), Пауліньо (Кабаєв) – Сілас (Юрі Фрейтас)
Інформація про появу в таборі команди бразильського нападника Юрі Фрейтаса офіційний сайт Зорі розповсюдив буквально вчора. Не виключено, що до старту чемпіонату луганці підсиляться ще кількома виконавцями. Але навіть якщо Вернидуб матиме цю обойму, яка в нього є зараз, цього буде достатньо навіть для того, щоб в окремо взятих матчах створювати проблеми Шахтарю та Динамо.
Юрій Вернидуб продовжує розраховувати на бразильця Пауліньо
Чого бракує
На тлі інших позицій надто комфортно на лівому фланзі оборони почувається Артем Сухоцький. Мабуть, пошуками достойного конкурента Артемові селекційна служба клубу зараз зайнята.
На що претендуватимуть
Зоря виглядає відвертим фаворитом у суперництві з Олександрією та Ворсклою за третє місце. А ось чи зможуть луганці дати бій за путівку в Лігу чемпіонів Динамо, покаже час і стан, у якому знаходитимуться «біло-сині» після зміни тренера. Виглядає, що Зоря до боротьби готова.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
