Десяте в історії чемпіонство і першу зірку над клубною емблемою в Шахтарі святкували так гучно, що понагороджували жетонами переможців навіть техпрацівників. Загалом медалі на червневих урочистостях вручили 150-ти (!) робітникам донецького клубу, мабуть, усім бажаючим. Зрештою, нічого дивного в тому немає. Якщо титул дістається аж настільки легко, то чом би не відсалютувати його роздаровуванням регалій направо й наліво?
Інша річ, що ці так звані «медалісти» залишаться в історії. Якщо наставник перших чемпіонів Анатолій Заяєв, бажаючи віддячити владоможцям, дарував їм свою особисту чесно здобуту нагороду, то жетони зразка-2016/2017 невдовзі вочевидь продаватимуться за безцінь десь на столичних «барахолках» на Петрівці чи Куренівці.
Як грали у сезоні-2016/2017
У червні 2016-го в Шахтарі завершилася епоха. Після 12-ти років тренерської діяльності на чолі донецького клубу вирішив змінити місце роботи Мірча Луческу. Зміни в тактиці і структурі гри, які почав вносити наступник румунського містера Паулу Фонсека, коштували команді місця в Лізі чемпіонів. У кваліфікації турніру «гірники» сенсаційно поступилися швейцарському Янґ Бойз. Той результат виглядав трагедією.
Зрештою, подальші події продемонстрували, що причини невдачі приховувалися не стільки в системних прорахунках, скільки в надмірній самовпевненості тренера, який після домашньої перемоги 2:0 вирішив виставити в Берні експериментальну пару стопперів Іван Ордець – Сергій Кривцов.
Надалі свої дії Фонсека зважував значно ретельніше і грубих промахів уникав. Восени 2016-го донеччани виглядали бездоганно і на внутрішній арені, забезпечивши собі чемпіонство ще до зимового антракту, і в груповому турнірі Ліги Європи, де команда виграла шість матчів з шести. Близькими «гірники» були й до того, щоб пройти в лютому в 1/16 фіналу іспанську Сельту. Але після перемоги 0:1 на виїзді Шахтар на промерзлому полі харківського Металіста вирішив зіграти надто обережно. І не встояв: у компенсований арбітром час гості відігралися, а в екстра-таймі забили переможний м’яч.
Власне, якби не два непереконливих євроматчі, дебют Фонсеки можна було б вважати ідеальним. Бо на внутрішній арені Шахтар шансів суперникам не залишив, додавши у травні до давно здобутого де-факто чемпіонства звитягу в національному Кубку.
Тенденції
Такої великої переваги над рештою конкурентів «гірники» не мали навіть у пріснопам’ятні часи президентства невдахи-диктатора Януковича. Тоді Шахтар відчутно домінував над Динамо, але підпирали Дніпро з Металістом. Приглушувати їхні турнірні апетити доводилося з допомогою усіх адміністративних важелів і не без сприяння сумлінної групи «однокласників».
Нині дисциплінований «однокласник» один, але одинадцяте в історії чемпіонство донеччани здатні оформити і без його участі. Динамо з його фінансовими труднощами і ортодоксальними підходами керівництва реальним конкурентом для «помаранчево-чорних» не виглядає.
Пішли: Антон Каніболоцький (Карабах, Азербайджан), Олександр Кучер, Василь Кобін, Андрій Борячук (Маріуполь)
Прийшли: Давид Хочолава (Чорноморець), Андрій Тотовицький (Кортрейк, Бельгія), Олександр Караваєв (Фенербахче, Туреччина), Іван Петряк (Зоря), Едуард Соболь (Зоря)
Принципів селекційної роботи Шахтар у порівнянні з трьома попередніми сезонами не змінив. Вимушено залишивши рідне місто, «гірники» продовжують шукати кадрові підсилення виключно з числа вихованців власної школи чи шляхом повернення з інших клубів орендованих футболістів. Винятки поодинокі. Цьогоріч таким став рекордсмен минулого чемпіонату за числом попереджень і вилучень Давид Хочолава з Чорноморця. У Шахтарі Давид має замінити досвідченого Олександра Кучера, з яким після 12-ти років виступів клуб угоди не продовжив.
Тотовицький, Петряк, Караваєв і Соболь, що повернулись з оренди, натомість отримають нагоду заграти в основному складі за однієї умови: якщо вдасться до закінчення трансферного вікна вигідно продати Марлоса, Тайсона, Бернарда чи Фреда. Якщо ні – не виключено, що ці гравці знову влаштуються на правах орендованих в одному з українських чи європейських клубів.
Без видимих причин Фонсека з футболістами, на яких розраховує, не прощається. Із тих, хто в міжсезоння змінив прописку, до цієї когорти належить лише молодий Андрій Борячук. Але його тренер у Маріуполь саме для того й відпустив, щоб хлопець набрався ігрової практики і взимку міг претендувати на місце в основі серйозніше.
Орієнтовний склад: Пятов – Срна, Ордець, Ракицький, Ісмаїлі – Фред, Степаненко – Марлос, Тайсон, Бернард – Факундо Феррейра
Основна одинадцятка у «гірників» простежується доволі чітко. Втім, то не означає, що Фонсека має проблеми з глибиною складу. Якраз навпаки. Запасний воротар Микита Шевченко, опорний хав Максим Малишев, креативний хавбек Віктор Коваленко, правий бек Богдан Бутко, стоппер Сергій Кривцов – кандидати чи повноцінні гравці основи збірної України. Сильно додав впродовж останніх двох сезонів атакувальний хав Дентіньо. Принаймні на рівні внутрішнього чемпіонату грізною силою є нападник Ґуставо Бланко Лещук.
Чого бракує
З огляду на перспективи виступів у Лізі чемпіонів не завадив би донеччанам додатковий, відповідного класу нападник. Однак з гравцями цього амплуа Шахтар у новітній історії мав проблеми завжди. Адже ні Брандао, ні Луїса Адріано, ні тим паче Олександра Гладкого з Євгеном Селезньовим форвардами високого європейського класу не назвеш.
На що претендують
Стосовно внутрішньої арени двох думок бути не може. А ось наскільки конкурентним Шахтар Фонсеки буде в груповому турнірі Ліги чемпіонів – загадка. Вочевидь перспективи «помаранчево-чорних» пробитися у весну залежатимуть від жеребу. З ґрандами калібру Реалу та Барселони Шахтар не потягається, зате з Порту, Бенфікою чи Аяксом здатен битися на рівних.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
