Таке може собі дозволити тільки Реал
Італійський футбол відбудовується на очах завдяки іноземному капіталу. Хай це дратує деяких заслужених легенд Кальчо. Хай цей капітал подекуди, як у нашій нинішній історії, є сумнівного походження. Але спершу Серія А починає прокидатись, а потім, словами одного італійського агента, почнуть будуватись заводи і уже й країна піде вгору. У країні, де футбол – релігія, а неділя – святий день через матчі о традиційних 16:00 і 21:45 (а для китайського ринку – ще й о 13:30), просто не може бути по-іншому. Ювентус пішов уперед значно раніше, Інтер, Мілан та Рома намагаються ривками наздогнати, Наполі біжить у своєму переконливому темпі.
Усі не шкодують грошей і намагаються переманювати найкращих, не забуваючи про власну філософію. Але саме Мілан готовий показувати найсміливіший напрямок розвитку. Такою агресивною трансферною політикою не міг похвалитись ані Абрамовіч на старті своєї ери в Челсі, ані Аль-Хелаїфі з ПСЖ, ані шейх Мансур у Манчестер Сіті. Так-так, Мілан Йонхонга Лі проводить не лише рекордне за витратами в історії Італії трансферне вікно. Це ще й друге у світі. Лише Реал одного літа накупував гравців на понад 250 млн євро, тобто більше за нинішній Мілан, який уже досягнув межі 209 мільйонів. Надто довго гігант Кальчо спав і продавав найкращих, купуючи посередніх. Настав час виправляти ситуацію. Трансфер Леонардо Бонуччі з Ювентуса не лише кардинально змінює умови гри і уявлення про італійський футбол, а й став поворотним пунктом нинішнього Мілана.
Визначальні трансфери епохи
Геніальні трансфери з ноткою божевілля. Коли топ-менеджери твого клубу роблять трансфери, над якими інші можуть тільки сміятись або мріяти. Андрій Шевченко у 1999 році переходив з посереднього чемпіонату України (не особливо він і відрізнявся якістю від нинішнього, просто завдяки одній чудовій команді Лобановського, яка шокувала топ-клуби в ЛЧ могла створюватись ілюзія якоїсь неймовірної якості) за 25 мільйонів доларів у Мілан. Наслідки? Команда виграла Лігу чемпіонів вперше за 9 років і тріумфально здобула Скудетто, де українець став найкращим бомбардиром, а потім ще й підняв над головою Золотий м'яч. Мілан у підсумку продав Андрія, але не втратив на грошах.
Легендарні захисники та нападники – це фірмовий знак італійських «дияволів». Трансфер Бонуччі, звісно, трохи відрізняється від Шевченка. Лео грає у якому-не-якому топ-чемпіонаті, його з радістю забрав би кожен гранд. Але це такий же знаковий і сміливий перехід, який дає право тіфозі кричати: «Ми повернулись, і це надовго!». Ніхто б при здоровому глузді в житті б не подумав, що Бонуччі може покинути Ювентус і залишитись при цьому в Італії. Навіть нинішній тренер команди Вінченцо Монтелла не особливо вірив у цю божевільну затію. Експерти, агенти, легендарний Дель П'єро, навіть самі гравці Мілана – в Італії багато хто здивовано роззявив рота, коли почув офіційне підтвердження. Найкращий захисник Італії прямо зараз покидає чемпіонів заради нової великої ідеї! Символічно, що сталось це рівно через 5 років після того, як Мілан продав останнього лідера захисту Тьягу Сілву в ПСЖ. Ще й сума така ж – 42 млн євро.
Це дійсно більше було схоже на жарт чи вигадку, але саме зв'язка менеджерів «россонері» Фассоне-Мірабеллі провернула топовий трансфер. Провернула з такою легкістю, яка усіляким Челсі з Манчестер Сіті і не снилась! Буквально за 2-3 дні. Так-так, у Бонуччі особлива ситуація в сім'ї, хвороба, видужування і реабілітація сина, але вигризти такого гравця, Лідера (не даремно Леонардо ледь не з перших хвилин у клубів почали висувати на нового капітана) у топових клубів АПЛ... Шостій команді Серії А, яка навіть Аталанті та Лаціо поступилась! Це дорогого коштує. Значно більше, ніж ті 42 млн євро, які задовольнили обидві сторони. Значно менше, ніж ті божевільні 50 млн фунтів, які Манчестер Сіті цього літа сплатив Тоттенхему за Вокера.
Дуже смішно, але після трансферу Бонуччі навіть зажерливий Доннарумма з його агентом Райолою пішли на поступки і раптово заспівали старі пісні про ніколи незгасаючу любов до клубу. А зірки топових клубів самі почали проситись у Мілан, хоча ще на старті трансферного вікна переходи молодих і суперталановитих Кессьє чи Андре Сілви вважалися мегахітовими. трансфером. Бонуччі ще не зіграв жодного матчу, а вже грає роль прапора. Прапора нової епохи, де про лузерство у вигляді виступів у Лізі Європи має бути забуто. Це може бути своєрідний реванш за продаж Пірло. Тим паче, що Бонуччі – не лише практично ідеальний центрбек, який з роками тільки кращає, а й цілком собі реджиста, що за мистецтвом пасу міг би згодитись і на позиції розігруючого.
Чому це все і привабливо, і ризиковано водночас
Схема, за якою Йонхонг Лі викупив Мілан, є неоднозначною. Китаєць взяв величенький кредит в американського хедж-фонду під заставу своїх 500-мільйонних статків. Повертати доведеться уже в найближчі роки. Хороша новина: УЄФА дає відтермінування клубам з новими інвесторами щодо звітності з фінансового фейр-плей. Погано новина: показувати свій скоригований фінансовий план і звітувати про чистоту трансферної діяльності доведеться вже у жовтні. Хоча до 3-х років клуб може витворяти що завгодно. Мілан сподівається завоювати китайський ринок у рекордні терміни і значно збільшити свої доходи звідти. Інтрига нового проекту і потенційні успіхи в чемпіонаті Італії та Лізі Європи мають привернути більше людей на стадіон. Участь у Лізі чемпіонів уже із сезону 2018/19 – ця ціль навіть не обговорюються, адже інакше всі трансферні успіхи і гучний піар не матимуть сенсу. Саме на успіхах в ЛЧ можна заробляти і виплачувати борги нового власника. Усі сторони мають виграти або погоріти разом.
Унаслідок настільки якісного підсилення (Чалханоглу, Білья, Андре Сілва, Ріккардо Родрігес, Мусаккіо та Конті викликають менше питань, щодо трансферів Кессьє, Антоніо Доннарумми та особливо Боріні ентузіазму відчутно менше) Монтелла може розраховувати на 2 пристойні склади і замахнутись не лише на місце у призерах Серії А, а й на виграш ЛЄ. А якщо доволі імовірний трансфер Белотті вдасться довести до пуття, тоді взагалі треба замахуватись на найвищі цілі. Чому з топ-страйкером справи йдуть значно важче? Мілан після Морати вирішив зосередитись на Белотті та Обамеянгу, а з Торіно і Борусією перемовини вести важко. Це горді клуби, які з одного боку мають високі амбіції, а з іншого нечасто беруть найвищі титули. З Калінічем і Фіорентиною можна було б домовитись значно швидше, але це трохи не той рівень для нових надвисоких завдань. Та й хорватський форвард значно обмеженіший, ніж габонець та італієць.
Гроші, велич і надії
Гроші далеко не завжди приводять команди до успіху. Приклад Інтера, який витрачав шалені мільйони і за часів Моратті, і після продажу спочатку Тохіру, а потім китайцям, насторожує. Нинішній Мілан залежатиме від результатів значно більше, ніж Ман Сіті чи ПСЖ з їхніми катарськими мільярдерами. Уся ця мильна бульбашка після можливого провалу на полі може луснути, і настане нова епоха відчаю та поневірянь. Чи вистачить у Лі ресурсів та бажання продовжувати, ще велике питання. Через гігантські інвестиції можна також загубити кількох талантів, як ось півзахисник Локателлі чи оборонець Калабрія, котрі заявили про себе зовсім недавно.
Туринський Tuttosport іронізує щодо тренерських можливостей Монтелли: «Ти просив велосипед, тепер крути педалі». Вінченцо справді вперше в житті буде боротись за найвищі цілі як тренер. Тиск неймовірний, куш для переможця ще більший. Не виключено, що цей проект залишиться в історії просто як велика авантюра. Щось на зразок Анжи з Ето'О та Вілліаном чи Монако з Хамесом і Фалькао. Але наразі це тільки довгоочікувана революція з дуже симпатичним обличчям, якому хочеться приглядатись і, можливо, навіть аплодувати. Це було і ще досі є шедевральне трансферне вікно, коли майже всі новачки вже у розпорядженні тренера за місяць до старту сезону. Мілан потребував цих радикальних змін, а фанати клубу вперше за 5 років відчувають гордість і великі надії. Вони заслужили на це. Хлопці, не підведіть!
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
