Перемога. Багатостраждальна, в дечому навіть вимучена. Напередодні поєдинку другого туру української Прем’єр-ліги-2017/2018 у Динамо не вірив ніхто. Приреченими киян вважали навіть його колишні гравці, яких в заангажованості чи любові до Шахтаря не звинуватиш. Букмекери давали на перемогу «гірників» як для настільки принципового протистояння рекордно низький коефіцієнт 1,65. А Динамо вийшло і всіх здивувало. То що ж зробили Олександр Хацкевич з помічниками і підопічними такого, що б переродило команду аж настільки?
Одеський урок
Причин безнадійного фіаско тижневої давнини у матчі за Суперкубок можна виділити кілька. Найголовніша – катастрофічні розриви між оборонною і атакувальними ланками киян. Швидкі й технічні Тайсон, Марлос та Бернард, вриваючись у ці вільні зони, мали надто багато простору для маневру. Такі вривання спричиняли в оборонних редутах Динамо хаос, руйнуючи цілісність тактичних побудов загалом.
Цього стратегічного недоліка в ході одеського матчу усунути так і не вдалося. Не виключено ще й тому, що до тактичних помилок додалися систематичні похибки окремих виконавців. Провалив боротьбу в середині поля Віталій Буяльський. Обидві гольових атаки «гірники» почали в наслідок небажання догравати моменти Віторіну Антунешем. У завершальній фазі не втримував Ісмаїлі Микола Морозюк. В епізоді, коли Факундо Феррейра забивав вдруге, невдало зіграв на перехопленні воротар Артур Рудько.
Своєчасні корективи
Минув лише тиждень, а Динамо стало іншим. З чотирьох згадуваних у попередньому абзаці гравців у складі залишився лише Морозюк. Антунеша в команді вже немає взагалі. На його позиції лівого оборонця грав Тамаш Кадар. До певної міри, таке рішення Хацкевича виглядало несподіваним, бо у вівторковому матчі з Чорноморцем він ставив угорця в центрі оборони поряд із Євгеном Хачеріді, а лівий край закривав Домаґой Віда. На цей раз Віда діяв у центрі. Кадар зліва відіграв доволі пристойно навіть за умови, що Марлос, якому Тамаш протистояв за позицією, мав у другому таймі кілька нагод відзначитися.
Буяльського ще в матчі з Чорноморцем вдало підмінив Володимир Шепелєв. Молодий гравець зумів стати зв’язною ланкою, яка поєднує оборону й атаку. Він не робив нічого зайвого – просто відбирав і віддавав на ближнього партнера. Коли ж не віддавав – отримував словесного прочухана від Олега Лужного і вчасно отямлювався.
Власне, у цій простоті й працьовитості не лише Шепелєва, а кожного виконавця вочевидь і приховується секрет динамівського успіху. Зокрема надійно зіграв у воротах і Максим Коваль. Звісно, в ситуації, коли в поперечину влучав Тайсон, допомогти команді Максим вже не міг. Тоді просто не пощастило. Але в епізодах, коли Коваль закривав собою ворота після ударів Факундо Феррейри в першому й другому таймах, він команду рятував.
Привіт Реброву
Стоппер Євген Хачеріді виграв усі повітряні єдиноборства і перервав чимало низових передач суперників. Передач, після яких Феррейрі чи комусь із його партнерів залишалося розстрілювати ворота. Цей матч для Хачеріді лише третій після вимушеного простою, ініційованого попереднім наставником. Сергій Ребров не пробачив оборонцеві двох автоголів у Класичному дербі в грудні 2016-го.
Дерліс Ґонсалес, замінивши на лівому фланзі динамівської атаки в порівнянні з матчем за Суперкубок Віктора Циганкова, добряче пошматував донецьку оборону. Поки парагваєць був свіжим, Даріо Срна про підключення в наступ не думав узагалі. Не до того було. А навесні при Реброві Дерліс не приховував апатії, вичікуючи на нагоду піти з Динамо.
Дьємерсі Мбокані тримав донецьку оборону в постійній напрузі – чіплявся за м’яч, нав’язував боротьбу. Вінцем тієї активності став дивовижний гол, забитий конґолезьким нападником після навісу Дениса Гармаша. Дьємерсі виграв у Сергія Кривцова позиційно і, перестрибнувши його на дві голови, вгатив м’яч головою без шансів для Андрія П’ятова. І то футболіст, якого Сергій Ребров відсіяв з команди восени 2014-го.
Зміна акцентів
Одним із ключових факторів покращення гри Динамо стала зміна атакувальних векторів. У харківській зустрічі кияни перестали опиратися виключно на правий фланг, точніше, на капітана Андрія Ярмоленка. Так, Андрій був активний, брав участь у комбінаційній грі і постійно відходив назад. На початку зустрічі Ярмоленко навіть був близький до того, щоб вразити ворота «гірників» фірмовим ударом лівою ногою. Але тоді його постріл заблокував Тарас Степаненко.
Ярмоленко був на полі помітною постаттю. Але при цьому команда перестала доставляти до Андрія м’яч постійно, у сподіванні, що той стане месією, щось таки видумає. Це дало киянам змогу грати розмаїтіше, а заодно, відчувши, що його не іґнорують, розкрився й Дерліс Ґонсалес.
Фактор Гармаша
Тріо центральних хавбеків киян було цупкішим, злішим, агресивнішим у веденні єдиноборств. Завдяки цій непоступливості «гірники» не мали переваги в середині поля. Та якщо Шепелєв і Сергій Сидорчук сконцентрувалися власне на руйнівній роботі, то Денис Гармаш одночасно був ще й двигуном динамівських атак. Своїми вриваннями з глибини Денис вносив в оборонні лави суперників сум’яття. Гармаш міг витиснути максимум і забити сам в епізоді, який для нього активністю на фланзі створив Ґонсалес. Та в тому моменті з ударом динамівський хавбек затягнув. Зате ідеально навісив на Мбокані на самому початку другого тайму, в моменті, який вирішив долю зустрічі.
Переможців не судять
Сумнівів, що Динамо в порівнянні з матчем тижневої давнини додало дуже суттєво, бути не може. Але в заключних 30-ти хвилинах зустрічі нічого доброго в діях киян виділити не вдасться. Точніше, відзначити можна бійцівські риси, характер, непоступливість. Але в час, коли Шахтар ввімкнув максимальні оберти, кияни не знайшли нічого ліпшого, як притиснутися до власних воріт і грати на відбій.
Так, переможців не судять. Але ще не відомо, хто був би переможцем, якби ударом метрів з 13-ти поцілив у нижній кут Марлос. Пригадується, восени 2013-го той же футболіст ще в футболці Металіста на тому ж стадіоні забивав Динамо у ті ж ворота тією ж лівою зі значно складнішого становища, закрутивши м’яч у верхній кут метрів з 20-ти. Зараз м’яч розминувся зі стійкою сантиметрами. Тайсон, який грав у цій зустрічі прекрасно, обійшов трьох, але опинившись перед Ковалем, пробив що є сили в поперечину. Два забійних моменти мав Феррейра. Дентіньо пострілом з розвороту, на який воротар суперників не реагував, не влучив у стулку зовсім трохи.
Власне, моменти, в яких Динамо банально пощастило, повинні вигнати зі свідомості «біло-синіх» ейфорію до краплини. Вони перемогли Шахтар в окремо взятий день, в окремо взятому матчі. Однак для того, щоб здолати «гірників» на довгому шляху, треба додавати. І додавати суттєво.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
