Спочатку було слово. Слово, яке творило ілюзію. Позбавленої здорового ґлузду заяви власника клубу про те, що в майбутньому сезоні перед Карпатами стоїть завдання здобути медалі, креативним піарникам львів’ян виявилося замало. Вони ще й вирішили дати тому непересічному видовищу ім’я. Щоправда, обставили все так, немов то вболівальники у сліпому захваті від нових придбань обізвали команду «Лос Карпатос». Власне, поки ця компанія не виходила на поле, визначення викликало легку посмішку. Тепер, коли іспанський проект проявив себе у всій красі, прізвисько перетворилося в глумливе назвисько.
Поважне ставлення Хацкевича
Люди, яких попривозили Даріо Друді і Серхіо Наварро, гарно пасували б до українського чемпіонату початку 2000-х. То коли у тому ж Львові з’являлися карколомні особистості на кшталт Генрі Мутамбикви, Сенада Тіґаня, Едіна Куніча й Івіци Янічевіча. Кмітливі аґенти привозили «котів у мішку», а не менш кмітливі тренери, добре все розуміючи, тих людей брали на контракти і непогано на цьому заробляли. Виглядало, що ті часи вже позаду. Бо ж із коротких штанців науки на власних помилках вилізли зокрема й ті, хто виділяє на трансфери власні гроші.
Та розумом Карпати не зрозуміти. До краю розчарувавшись у сподіваннях, що футбол його мрії здатен поставити хтось із українських наставників, Петро Петрович Димінський кидається з вогню та в полум’я. Від дядька з Крумкачів до юних теоретиків з Іспанії.
Чого в цих хлопців не відбереш, так це вміння красиво себе презентувати. Себе і тих, кого вони привели. А там – одні вихованці леґендарних валенсій і бока хуніорсів. Дарма, що грали ті таланти до переходу в Карпати на рівні, дуже близькому до любительського.
На чисту воду ті іспанські «нью-васюки» були виведені якось непристойно швидко. Два матчі, які дали відповіді на всі питання одночасно. Спершу Карпати у Львові пошматувала Ворскла, а минулої суботі галичани стали легкою здобиччю для Динамо. Судячи з того, що Олександр Хацкевич виставив шістьох номінально основних виконавців, суперника він все ж побоювався. Допускав, що за полтавським ляпасом тижневої давнини може бути доля випадковості й Карпати ще здатні перелаштуватися. Насправі ж усе вийшло значно прозаїчніше. У Києві львів’яни продемонстрували, що показане ними в зустрічі з Ворсклою і є відображенням реальних можливостей. Ця команда не вміє ні оборонятися, ні атакувати. Хаос. Щоб забити такому суперникові п’ять м’ячів, динамівцям не довелося вмикатися навіть наполовину.
Іронічне вітання від Севідова
Щоб розібратися в безперспективності команди на чолі з тренером Шараном, панові Димінському навесні 2012-го вистачило чотирьох матчів. Тренера прибрали після того, як він набрав очко у чотирьох матчах. І, не врахували, що в окремих поєдинках львів’янам за непоганої якості гри банально не пощастило.
Олександрові Севідову трохи згодом Петро Петрович дав попрацювати цілий сезон. Команду Олександр Володимирович формував після виставлення на трансфер 19-х основних виконавців фактично з нуля. І з завданням впорався, вирішивши питання збереження прописки у Прем’єр-лізі задовго до фінішу. У наступному сезоні пан Севідов розраховував боротися за місце в єврокубках. Проте президент вирішив, що футбол з цим тренером – несучасний.
Севідов попрацював експертом на телебаченні, трохи потренував агонізуючий Металіст, а влітку 2016-го прийняв команду з Маріуполя. Отримавши змогу готувати колектив виходячи із власного бачення гри, а не на догоду власникові, Олександр Володимирович за рік збалансував команду, який впевнено виграла першу лігу і зараз безболісно увійшла до елітної когорти.
Маріуполь виглядає солідно. То продемонстрував як попередній матч проти Зорі, так і вчорашній із Чорноморцем. Команда ідеально зіграна, кожен виконавець знає свій манер, розуміє, що від нього вимагається. То за умови, що зірок в обоймі у Севідова немає. Є люди, які добре вміють грати у футбол. І відштовхуючись від можливостей цих людей, Олександр Володимирович будує тактику. При цьому, будучи прихильником прагматичного стилю, Севідов збив команду аж настільки добре, що вона вже здатна діяти не лише від оборони, а й диктувати умови.
Цікаво, чи усвідомлює пан Димінський, спостерігаючи за грою Маріуполя, що приблизно так могли б зараз виглядати Карпати? То з урахуванням, що склад у львів’ян в сезоні-2013/2014 виглядав з точки зору персоналій цікавіше.
Зваженість Мелікяна
Зрештою, важко розраховувати на результат, коли жодного з починань до кінця не доводиш. Взяти бодай деклароване роками бажання орієнтуватися на власних виконавців. Таких у першій команді справді з’являється немало. Найталановитіші навіть отримали пропозиції з-за кордону і були продані туди за безцінок. Щоправда, ці трансфери завернули в яскраву обгортку і презентують як успіх. А основні Карпати надалі існують хаотично.
Продуктивність діяльності шкіл і академій залежить від системного підходу, найперше – від створення футбольного середовища. То коли тренер зосереджений на власне творчому процесі, а не на працю заради праці чи на догоду власникові. Взяти Єґіше Мелікяна, який до цього сезону працював з дублюючим складом кам’янської Сталі. Вірменський спеціаліст, можливо, не має тих умов, якими можуть похизуватися його львівські колеги з молодіжних і юнацьких складів Карпат. То коли мова про матеріально-технічну базу. Але з точки зору творчої роботи львівські спеціалісти можуть Єґіше Меліковичу позаздрити.
Власне, ось це розуміння дало змогу Мелікяну сформувати за роботою з молодіжною командою Сталі своє тренерське кредо, виробити стиль і підходи, з якими тренер і його юні підопічні впевнено дебютували в елітному дивізіоні. Стартову перемогу кам’янців над Зорею списали на недооцінку суперника луганцями. Виїзні 1:0 Сталі в Одесі пояснювали слабкістю суперника.
Однак у суботу кам’янці дивом не відібрали очків у чинного чемпіона. Піймавши на старті матчу суперника на неуважності, підопічні Мелікяна надалі оборонялися доволі організовано, не грали на відбій, намагалися виходити з оборони через пас. Інша річ, що досвід, індивідуальна майстерність, банальний клас виконавців у Шахтаря на порядок вищі. Проте, на відміну від Карпат, Сталь не збивалася на хаотичні дії, а притримувалася чітко визначеної лінії. Лінії, з допомогою якої кам’янці ледь не створили сенсації справжньої, без різних «якби» і «але». Забракло кількох секунд. Але тоді, мабуть, клас Шахтаря сповна й проявився.
Біди Вернидуба
У Зорі від того класу не залишилося навіть сліду. Зосталася лише харизма тренера, на якому ця команда впродовж чотирьох років тримається. Вміння швидко адаптовувати гравців до своїх вимог Юрій Вернидуб демонстрував неодноразово. Провідних виконавців Зоря втрачає у кожному антракті. Але досі завдяки грамотній селекції ці втрати минали безболісно чи майже безболісно.
Нині ситуація трохи інша. Старт сезону демонструє, що адекватної заміни Соболю, Петряку, Ліпартії, Чайковському, Бонавентуре знайти не вдалося. Не було змоги знайти чи селекційна робота дала збій. П’ятірка дніпрян в купі з одеситом Кабаєвим виявилися надто сирими, бразильці адаптуються до вимог українського футболу надто довго. Плюс – не вражають на старті сезону виконавці, які теоретично могли б повести за собою – Чечер, Любеновіч, Каменюка. Здав воротар Олексій Шевченко. Фактично, виходить, що зараз Зоря опирається на трьох виконавців – Гречишкіна, Гордієнка і Сухоцького. Інші з якихось причин виглядають непереконливо.
Нічию у матчі третього туру в Олександрії Вернидуб банально викричав. У прямому розумінні, під час перерви. Юрій Миколайович змусив футболістів за відсутності гри продемонструвати характер. Втім, наразі виглядає, що сумніви в тому, чи з цією обоймою виконавців вдасться чогось досягти, є навіть у самого Вернидуба.
Розрахунок Бабича
Гірше за Карпати після трьох турів за результатом відіграв лише Чорноморець. Втім, на відміну від львів’ян, ситуація, в якій знаходяться «моряки» не виглядає безнадійною. Щоб переконатися в цьому, достатньо згадати матч першого туру проти Динамо. В ньому одесити вели в рахунку і могли збільшувати перевагу, признач арбітр пенальті за фол Кадара на Зубейку.
Так, більшість досвідчених виконавців, яких Олександр Бабич повернув до Одеси, виглядають відверто не готовими. Тренер має проблеми з оборонною ланкою. Серйозні аж настільки, що отримує місце в основі ледь підписаний Новотрясов. Вийшовши проти Маріуполя, Артур своїми діями, трьома результативними помилками дав змогу Олександру Севідову пересвідчитися, що відмовившись від послуг цього виконавця, він не помилився.
Чорноморець виглядає важко і Бабич це визнає. Однак згадаймо, як стартували одесити під керівництвом цього тренера у двох попередніх сезонах. Після перших чотирьох турів чемпіонату-2015/2016 команда набрала одне очко, торік впродовж того ж ігрового проміжку – три. Зараз після трьох турів «моряки» очків не мають. Проте є відчуття, що найближчим часом ситуація має стабілізуватися.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
