Шок, несподіванка, сенсація. Повернення Артема Федецького в Карпати застало зненацька практично усіх. До такого повороту подій ніхто не був готовим. Це й справді «трансферна бомба», яка підвищить медійний та глядацький інтерес до львівського клубу.
Легенда повертається в Карпати. Чудовий хід, особливо на фоні вкрай невдалого початку сезону.
Принаймні, так виглядає на перший погляд. І Карпати особливо хочуть, аби всі думали, що так воно і є.
***
За п’ять років, відколи Федецький востаннє виходив на полі в футболці Карпат, змінилося дуже багато. Ймовірно, цього часу достатньо, аби старі образи та непорозуміння залишилися в минулому. Тим більше, ні Артем, ні Леви зараз не є тими, ким були в 2012 році. Вони по-різному рухалися (дрейфували) впродовж останніх років, але в підсумку опинилися практично в одній точці.
Якщо п’ять років тому Федецький був саме тим гравцем, через якого Карпати влаштовували публічні скандали з Шахтарем, то тепер вони просто підібрали захисника на дорозі. Підібрали його, а також декількох гравців з Серії Д та Сегунди Б.
Ще навесні Феді приписували інтерес зі сторони Торіно, згодом були розмови про інші іноземні клуби, а на початку липня перехід 32-річного захисника в польську Термаліку здавався вирішеним. Не склалося – аж тут з’явилися Карпати.
Ще декілька місяців тому ймовірне повернення в Україну Федецький навіть не розглядав, він хотів пограти в іноземних клубах.
«Дай Бог ще років два пограти на хорошому рівні, і вже тоді можна повертатися в Україну… Зізнаюся, мені б хотілося повернутися в Карпати», – стверджував Федецький в квітні в інтерв’ю Football Hub. На той момент захисник, попри не надто впевнений рівень гри, вряди-годи виступав за Дармштадт, а ймовірне повернення в Україну для нього явно не було пріоритетним.
За останні чотири місяці, втім, Федецький жодного разу не вийшов на поле, а влітку взагалі підтримував форму індивідуально. Контракт з Дармштадтом закінчився, а нових пропозицій було обмаль. Та навіть в цей момент Артем не втрачав надій: «Варіанти з України не розглядаю», – переконував захисник в інтерв’ю телеканалу Футбол 1 на початку липня.
У підсумку, нічого крім України не залишилося. Термаліка хотіла бачити Федю в себе, але футболіста не задовольнила зарплата. Усі інші клуби не переходили до конкретики, розуміючи, що тут і зараз Артем не зможе допомогти – йому потрібен буде час, аби повернутися до оптимальних кондицій.
Останній сезон не додавав Артему солідності, а навпаки – змушував замислитися у доцільності навіть розглядати його потенційний трансфер.
Про те, наскільки важко віковому футболісту переконати ймовірного покупця в своїй дієздатності, Федецькому може розповісти партнер по збірній і колишній партнер по Дніпру Руслан Ротань, який більше тижня знаходився на перегляді в празькій Славії перед підписанням контракту. Маловідомий (в іноземних клубах) український гравець в будь-якій реальності не є першою опцією навіть для середняків європейського футболу. А останній сезон в Дармштадті (відверто посередній, м’яко кажучи) точно не додавав Артему солідності, а радше навпаки – змушував замислитися у доцільності навіть розглядати його потенційний трансфер.
Інша справа – Карпати. Федецькому не потрібно було навіть приїжджати на перегляд до Львова, достатньо було просто заявити про готовність грати в команді. Готовий він чи не готовий – керівництву Левів було абсолютно байдуже. Усе-таки можливість провернути досить солідний по-українських мірках трансфер, ще й трансфер-повернення колишнього лідера, з лишком перевершувала усі інші аргументи.
Зрештою, Артем Федецький справді здатен допомогти цим Карпатам. По-перше, львівський клуб отримує підсилення на правий фланг оборони. По-друге, Федя повинен додати характеру та бійцівських якостей Левам, які зараз куди більше схожі на овець. Про медійний та вболівальницький інтерес навіть говорити не потрібно, усе і так ясно. А це, по-третє.
Усе це класно і ефектно виглядає, але є одне «але». Ніхто, крім самого Артема, не може гарантувати його бажання грати за Карпати. Одна справа – на хвилі ностальгії (читайте: через відсутність інших варіантів) підписати контракт, інша справа – включатися в боротьбу за місце в основі та доводити, що нічим не гірше інших. Потреба набирати оптимальні кондиції, щось комусь доводити – а чи прагне цього сам Федя?
Усе це класно і ефектно виглядає, але є одне «але». Ніхто, крім самого Артема, не може гарантувати його бажання грати за Карпати.
Незважаючи на бажання пограти на «високому рівні» ще декілька років, повернення Федецького в Карпати є нічим іншим як завершенням пошуків. Якщо захисник не піде зі Львова до наступного літа (бажано взимку або й швидше), то він нікуди звідти не дінеться аж до завершення кар’єри. І хоча Артему Федецькому лише 32 роки, навряд за рік чи два він зацікавить якийсь іноземний клуб. Усе-таки він – не Дані Алвес.
***
«Крім спортивних якостей треба враховувати і моральні. Потрібно думати про колектив. Своє его він поставив вище колективних інтересів. Ясно, що футболіст з таким его нам сьогодні не потрібний. Останнім часом Артем надто почав проявляти нехорошу рису свого характеру – почав вважати, що в Карпатах він є безсумнівним лідером, хоча таким він ніколи не був. До того ж, почав негативно впливати на деяких футболістів. У тому числі – на молодь Карпат», – так Петро Димінський в інтерв’ю журналістам «Профутболу» пояснював переведення Федецького в дубль взимку 2012 року.
П’ять років потому Карпати підписують свого колишнього лідера, в основному, через «моральні якості». І тепер его Артема є його перевагою. А як щодо ігрових якостей? Чи зберіг захисник той ігровий запал, з яким він грав у Львові востаннє?
Бо на даний момент виглядає так, що свою історію в Карпатах Федецький написав ще влітку 2010 року, коли забив той самий незабутній гол Галатасараю.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
