На початку 2016-го року «НК Осієк» знемагав під тягарем боргів, що становили 150 відсотків клубного бюджету і перебував під загрозою вильоту до четвертого дивізіону. У травні 2016-го команда врятувалася від вильоту вже за спортивним принципом лише в останньому турі і все ж залишилася однією з чотирьох, що ніколи не залишали Вищий дивізіон Хорватії. А вже влітку 2017-го чотири мушкетери країни програли лише один матч з 16-ти, пропустили лише два м'ячі за останні 12 ігрових годин і на очах у 60000 місцевих вболівальників разом пробилися до вирішального раунду Кваліфікації Єврокубків. Причому головним ньюсмейкером Хорватії і усієї футбольної Європи став найскромніший клуб з чотирьох. Дві перемоги над грізним «ПСВ» - відмінний подарунок на 70-річчя «Осієку» і найбільше досягнення в його історії. Найкращий розділ якої лише починається.
Миттєве відродження
«Сміливці», «герої, які шокували футбольний світ», «перемога Давида над Голіафом», «стіна оборони», «прочитали лекцiю голландцям» - хорватська преса святкує. Так, та сама преса, яка, за словами головного тренера Зорана Зекіча, до першого матчу ігнорувала команду, ніби вона знову грає проти суперника з Андорри, а не проти екс-володаря Кубка Чемпіонів. Осієк та «Осієк» - традиційно четверті місто та клуб країни, однак за популярністю і заможністю схід завжди поступався Загребу («Динамо»), південному Спліту («Хайдук») і західній Рієці («Рієка»). Друга половина таблиці югославської ліги, шосте місце як найкраще досягнення, один Кубок Хорватії і не вище третього місця в Прва ХНЛ. А в Європі - гордість хіба що перемогами над віденським «Рапідом», «Андерлехтом» і празькою «Славією» (пройшли лише австрійців) і вихованням Давора Шукера, Горана Влаовіча та Домагоя Віди.
Після ж третього місця в сезоні 2007/08 команда тa клуб лише котилися вниз. Міський голова Іван Вркіч настільки втратив надію знайти покупців, що заявив про продаж клубу навіть за один євро і в підсумку прийняв пропозицію бізнесменів, приведених його найлютішим ворогом - лідером опозиції в міській раді. Щоправда, муніципалітету навіть вдалося заробити - угорець Лорінц Месарош і місцевий бізнесмен Іван Местровіч сплатили близько 13-ти тисяч євро, взяли на себе зобов'язання найближчим часом інвестувати в клуб два мільйони і до того ж заощадили місту ще один мільйон нa рік, що раніше виділялися на клуб. З тримільйонними боргами тандем впорався майже oдразу, збільшив бюджет в півтора рази до тих же трьох мільйонів і зупинятися не збирається. Отримано дозвіл на будівництво нового стадіону замість жахливого Градські Врт, планується будівництво академії і загравання дубля. Месарош та Местровіч навіть готові були збільшити заплановану місткість нового стадіону з 12-ти тисяч до 25-30-ти, якщо збірна Хорватії переїде в Осієк. Однак цей проект в Федерації Футболу Хорватії не підтримали, як і чимало попередніх проектів зміни грізного, але застарілого «Максиміра» на щось сучасніше.
І все ж те, що «Осієк» - єдиний клуб ліги, який згадує про будівництво власного стадіону і академії, витрачає сотні тисяч євро на трансфери (четверо гравців стартового складу в другому матчі проти «ПСВ» - новачки, контракт Дмитра Льопи викуплений) - все це свідчить про стабільність клубу. 13500 членів клубу, середня відвідуваність в 3600 вболівальників (третя в країні), вболівальники в 18-ти країнах і 300-та містах, 15 тисяч вболівальників на вчорашньому матчі, що є третім результатом в історії клубу з часів встановлення пластикових сидінь і кращим за 16 років - «Осієк» здатний розвиватися.
Угорський Цукерберг
Звідки гроші? Від самого Прем'єр-Міністра. Причому не хорватського. Месарош вважається одним з найближчих людей до гoлoви угорського уряду Віктора Орбана. Вихідці з одного класу однієї школи маленького села Фельчут. Футбольні вболівальники і навіть колишні гравці (Орбан). Політики. Месарош почав свою бізнес-кар'єру на початку 90-х в газовому бізнесі в рідному селі, до середини 2000-х мало не збанкрутував, був врятований Орбаном і поставлений на чолі заснованої останнім «Академії Ференца Пушкаша» в Фельчуті та її професійного клубу.
З того часу «Академія» встигла пограти у Вищому дивізіоні, саме тоді за цей клуб грав Льопа і саме звідти перейшов безпосередньо до «Осієка». А тим часом після приходу Орбана до влади в країні Месарош став мером Фельчута і багатів на очах. За два роки річний дохід його компаній виріс в 22 рази і склав 67 мільйонів євро. А загальний капітал - майже в 20 разів - до 380-ти мільйонів, що вивело його з-за меж першої сотні на п'яте місце в списку найбагатших людей Угорщини. Лише в 2016-му році він виграв державні тендери на суму понад семисот мільйонів євро, серед них - на монопольний продаж тютюну та будівництво мосту на Дунаї. Протягом останніх місяців він придбав найбільшу туристичну компанію в країні, четвертий банк, провідні спортивну та економічну газету країни. При цьому прямоти і самовпевненості йому не позичати. На питання про більш, ніж навіть «цукербергівські» темпи зростання він відповідає: «Можливо, я розумніший за Цукерберга», а про чинники успіху: «Бог, вдача та Віктор Орбан».
Експерти вважають, що прорив Месароша в прикордонне з Угорщиною місто (що перебувало під її владою понад чотириста років) спланований Орбаном як частина його нової політики по експансії в усі колишні угорські регіони. Зайвий раз це підтверджують 3.3 мільйони євро, абсолютно відкрито пожертвувані Угорщиною «НК Осієк» в рамках програми «з розвитку культури та спорту в закордонних регіонах з угорським населенням». Нехай і такого в місті не більше двох відсотків. До речі, цей проект включає в себе і деякі регіони України.
В будь-якому разi, партнер Месароша і президент клубу Местровіч заявляє: «Ми не досягли успіху, поки клуб не став головною темою кафе в день матчу! Ми не досягли успіху, поки місто не дихає разом з клубом». Що ж, протягом останнього тижня вся Хорватія дихала разом з клубом, а божевілля в Осієку навколо футболу сягнуло небачених раніше меж. Угорська експансія вдається. І якщо перемога над андорською «Санта-Коломою» була логічною, перемога над швейцарським «Люцерном» - не більше, ніж сюрпризною (попри те, що тренер суперника Маркус Баббель заробляє третину річного бюджету «біло-блакитних»), то перемога над «ПСВ» - мегасенсація.
Зухвалі фермери
Слід сказати, ейндховенці чимало допомoгли сoбі вилетіти в Кваліфікації Єврокубка вперше з 1973-го року і найраніше в історії клубу. Перед першим матчем голландська преса відверто недооцінила «Осієк», журналісти зізнавалися, що навіть не чули про такий клуб, гравці також говорили про завдання виходу в груповий турнір, а не про гру з хорватами. І сам матч «фермери» та вболівальники провели абсолютно байдуже. Гравці не знайшли підходу до чудової оборони аутсайдера, воротареві Маленіці довелося здійснювати лише один суперсейв, з трибун було краще чути фанів з «Когорти», однієї з найвідоміших фанатських груп Хорватії, ніж 28000 місцевих уболівальників. Що дозволило гостям не розгубитися на небаченому раніше стадіоні і проти небаченого раніше людського моря. І після матчу (0:1) наставник переможених Філіпп Коку відмовлявся назвати результат «ганебним», як того вимагала преса, заявляючи, що його команда домінувала.
Перед повторним ж матчем голландські журналісти вважали за краще зосередитися на кадрових помилках Коку, 40-градусній спеці в Осієку і стадіоні, який назвали «бетонною армадою з голубами і банками з-під алкоголю», «двором між тюремними бараками» і «підвалинами європейського футболу» . І знову отримали. Від «Когорти», що вивісила величезний банер: «Тепер ви знаєте, хто ми такі». Від 15000 вболівальників, які шалено підтримували своїх протягом усього матчу. І від команди. Восьми хорватів, македонця, албанця та українця.
З яких шістьом ще не виповнилося 24, а найстатуснішою лігою, в якій будь-хто будь-коли виступав, є УПЛ. Отримали від воротаря Маленіци, який потягнув відмінний удар впритул, від потужних центральних захисників Скоріча та Бараца, що не дозволяли з гри нічого, від флангових захисників Сорси і трансферної мети київського «Динамо» Барішіча, які не тільки легко зупинили швидких вінгерів опонента, але й йшли в атаку з перших хвилин. Від опорників Міоца та Мудражії, що не поступилися у володінні м'ячем і відмінно збивали темп, від Льопи, який грав під нападником і допомагав на флангах, від Бoчкая, який класно реалізував штрафний і Грезди, який намагався загострювати, від центрфорварда Ейюпи, який чіплявся за м'ячі. Від тренера Зекіча, який довго працював в академіях загребського «Динамо» і «Шерифа» і примудрився програти чемпіонат з першою командою тираспольців. Від сірої невишуканої слабкої команди, яка просто «вмерла» на полі. І їй цього вистачило.
«Поки що у нас жахлива інфраструктура» - говорить тренер. «Тренувальне поле псується після дощу, і доводиться тренуватися в парку. Навколо лише негатив. Однак треба боротися і ми це зробили. Здобули одну з найбільших перемог в історії хорватського клубного футболу. Зазвичай знайомі прохають мене дістати їм близько десяти сезонних абонементів. На цей матч прохали триста». Ажіотаж в Осієку до матчу й справді був неймовірним. Нині ж команда прогриміла на всю Європу. Клуб з тримільйонним бюджетом переграв клуб з 85-тимільйонним. Поставивши Коку на межу відставки вперше з часів поразки від одеського «Чорноморця» в тому ж турнірі. Гроші в футбол не грають? Все ж якийсь мінімум потрібен. Хоча б угорський.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
