Я не буду тут розповідати якісь історії чи казки. Треба говорити реальні речі – те, що є. Тоді буде і легше жити, і робити все.
Мій характер? Цей аспект неможливо навчити чи натренувати. Це має передатися із молоком матері. Я таким народився. Характер мені дістався і від матері, і від батька. Звик: якщо роблю щось – віддаюся на 100 відсотків.
Якщо ти вийшов на поле, то повинен грати у футбол, віддаватися повністю і виконувати підкати головою. Може побіжу, може не побіжу, може зроблю підкат, може не зроблю, бо поле погане – з такою людиною одразу можна попрощатися.
Я завжди вважав так: якщо ти виходиш на поле, то повинен віддаватися повністю; добігати; не тягнути на себе ковдру, якщо можна віддати пас, щоб людина забила в порожні ворота. Якщо я мав претензії – то тільки по ділу. Просто так ні до кого не присікувався.
У справжнього спортсмена не повинно бути ніяких комплексів. І футболісту-бійцю має бути байдуже, грає він проти Іллічівця чи проти Баварії.
Ніколи і нікого не бив нишком. Було кілька ситуацій, в яких я повівся неправильно – в основному, це стосується моїх червоних карток. Одну з них заробив по молодості в чемпіонаті СРСР: ми грали з московським Торпедо, я двічі вдарив Юрія Савічева: ось мене і вигнали. А потім, років через десять, був вилучений з поля вже в складі Арсенала, коли ми змагалися з Шальке в Лізі чемпіонів. Я втікав, мене притримали, а я відмахнувся, і потрапив суперникові ліктем в обличчя.
Мені подобається, як грають в Англії – віддаються грі з першої і до останньої секунди, борються, коли, здавалося б, жодних шансів вже немає.
В українському футболі найбільша проблема – це судді! Вони взагалі судити не вміють! Ніхто не дає грати, вони свистять кожні три секунди. Нехай подивляться, як люди судять в Англії, в інших європейських чемпіонатах. Там дають грати футболістам.
Іноді я замислююся про те, як арбітри згодом дивляться в очі гравцям, яким просто страшно грати при такому суддівстві. А якщо ти є тренером і спостерігаєш за цим свавіллям збоку – то так і до інфаркту недалеко.
План на гру? Ми «від фонаря» написали склад команди і почали грати.
Чотири 100-відсоткові моменти не забили. Шиндер з лінії воріт не зміг влучити. Та ми ходимо до церкви перед кожним матчем.
Будківському комфортно у Росії? На здоров’я йому, але я не цікавлюся чемпіонатом Росії, не дивлюся їхніх матчів. Неодноразово висловлювався на цю тему: поки триває війна із Росією, вважаю, що українським футболістам нічого там робити.
Крім Росії є ще мільйон різних держав, де можна виступати. Мені байдуже до їх проблем. Просто вони такими вчинками показують, що в них у серці. Показують свою душу – чим дихають всередині.
Я взагалі не розумію, як може Коноплянка мати місце в складі? Це ви, журналісти, зробили з нього зірку. Яка він зірка?
Луческу увесь час чимось незадоволений. Усі всім задоволені, ніхто не розкриває рот, всім усе нормально, тільки Луческу – незадоволений. Якщо йому не подобається тут, в Україні, нехай їде в Румунію. Я не розумію, в чому проблема?! Якщо він програє, одразу судді винні. То не так судять, то не так хтось щось зробив... Коли йому судді пенальті ставили ще до штрафної – тоді було нормально. А зараз – судді всі винні. З «Баварією» – суддя винен, з Києвом – суддя винен.
Проблема нашого українського менталітету в тому, що ми думаємо про зайві речі. Ми не дивимося, що у нас під носом, в нашій хаті.
Я люблю, коли зі мною поводяться чесно, а не намагаються роздути сенсацію з кожного слова. Ну куди це годиться, якщо я кажу одне, а журналісти перекручують мої слова так, як їм вигідно?
Експерименти із зовнішністю? Я цього не розумію. Взяти, наприклад, моду на наколки. Як це зрозуміти? Навіщо мені ця мода? У мене що, своїх мізків немає? А навіщо пхати у вухо сережку? Ти що – панянка? Вона вставляє сережку з діамантом, щоб хлопчикові сподобатися, а ти кому сподобатися хочеш – іншому хлопчикові? Ось поясніть мені: навіщо мужику фарбувати волосся, якщо у нього немає в мізках психічних відхилень? Та панночці неважливо, якого кольору у тебе волосся і чи є воно взагалі! Головне, щоб ти був пацаном нормальним.
Колись Порошенко обіцяв, що АТО триватиме не місяці чи роки, а години. Як Президент може так розкидатися своїми словами? Він повинен відповідати за кожну свою фразу. А що Порошенко робить, наприклад, для нашого спорту? Подивіться, як наші спортсмени виступили на Олімпіаді. На якому рівні наш футбол. Поки що бачу лише, як відкриваються нові магазини Roshen.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
