— У нас були тритижневі збори і зараз я приїхав у Київ на три дні.
— Як справи з пристосуванням до життя в Саудівській Аравії?
— Я працював і в Англії, і в Росії, і в Туреччині. Все абсолютно нормально було. Я можу призвичаїтися. Головне, це займатися улюбленою справою.
— Як знаходите спільну мову з футболістами?
— Вони практично всі розмовляють англійською. Також, в мене є перекладач на англійську. Незабаром до мене помічником приєднається Бадр ель Каддурі. Він добре володіє арабською та знає російську. З ним ще легше працювати буде.
— Як там стадіони?
— Наш коштує 450 мільйонів. Як зайшов туди... в Європі таких не бачив. Просто нереальний. Чисто футбольний на 60 тисяч глядачів. Краса.
— Як пройшло знайомство з президентом клубу?
— Він дуже цікавиться футболом, розглядає кандидатів у команду. Я можу йому рекомендувати гравців, але останнє слово за ним. Але не так просто сюди заманити хороших гравців. Непросте питання. Було багато кандидатів, але в останній момент угоди зривалися. Завжди потрібно мати 2-3 кандидати на одну позицію.
— Говорили, що ви Дениса Гармаша хотіли забрати?
— Денис - дуже хороший гравець, але я не хочу послаблювати «Динамо». Дай Бог всім гравцям «біло-синіх» здоров'я.
— Яким чином заманюються гравці? Через фінансові умови?
— Так. Майже, як і в «Динамо». Хоча український клуб ближче до Європи. А Саудівська Аравія - незнайома країна. На фоні вражень від знайомих та гравців, які тут грали новачки цього чемпіонату приймають вибір - йти чи не йти. Мабуть, не кожна жінка погодиться їхати сюди зі свохм чоловіком.
— Ваша легко погодилася?
— Поки що вона в Києві. Звісно, вона хоче і готова їхати. Побачимо.
— Ви спілкувалися перед матчем з Олександром Хацкевичем?
— Так. Ми часто з ним по телефону спілкуємося.
— На скільки важко вам далося рішення піти з «Динамо»?
— Звісно, що важко. Зараз я бачу, аналізуючи, що це рішення пішло на користь команди. Потрібно було змінювати або тренера, або гравців. Прийшов Олександр Миколайович з новими цікавими ідеями. Не змінили гравців, але стиль гри змінився і вона відчула впевненість.
— Не шкодуєте?
— Чому шкодувати? Три роки - великий термін. Я щось зробив, ми разом зробили для команди. Я радий. Що буде далі - побачимо.
— Як ви вперше відреагували на пропозицію із Саулівської Аравії?
— Сказав: до побачення. Але вони телефонували, годинами розмовляли, дізнавалися моє бачення команди.
— Чому не Європа?
— Для мене досі велика загадка, як «Аль-Ахлі» на мене вийшли. Я запитував у принців - чому моя кандидатура? Їм сподобався стиль моєї гри, вони хочуть розвивати академію. Вони запросили моїх помічників і ще достатню кількість фахівців. У них є тільки U-23, олімпійська команда. У цього клубу великий потенціал. Що буде - побачимо. Я вірю в себе. Як говорять: «Іншаллах» — «Дай Бог!».
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
