Павло Лук'янчук: «Раніше Ребров використовував мене праворуч у захисті, але далі зборів це не зайшло»

Динамо Київ 11 Серпня, 15:53 1338
Павло Лук'янчук: «Раніше Ребров використовував мене праворуч у захисті, але далі зборів це не зайшло» | 19-27
21-річного динамівця Павла Лук'янчука, можливо, і в «Олімпік», хоч і в оренду, брали на перспективу. Однак із першого матчу в новій команді правий захисник застовпив за собою місце в основному складі...

«В Олімпіку є можливості для зростання»

- Павло, коли ти переходив в Олімпік, головний тренер тобі обіцяв місце в основі?

- Ні, звичайно. Більш того я приїхав в команду на перегляд і моя доля мала вирішитися перед чемпіонатом. Під кінець зборів наш наставник Роман Миколайович Санжар сказав, що я підходжу Олімпіку та принаймні до кінця року буду виступати тут.

- Чому ти вибрав Олімпік? Або це був єдиний варіант грати на високому рівні?

- Пропозиції були, але ця виявилося найкращою з усіх можливих. У минулому сезоні команда посіла четвесте місце в чемпіонаті, виступала в Лізі Європи, нехай і недовго. Тут класний колектив, бойовий. Так що перспектива росту в Олімпіку є, це однозначно.

- Олімпік у рівній боротьбі поступився в Лізі Європи ПАОКу, в Прем'єр-лізі ви зараз на третьому місці, проте тренер говорив, що у команди завдання не вилетіти. Парадокс?

- Ви ж бачили, скільки футболістів в міжсезоння покинуло колектив, тому перед початком чемпіонату було б нерозумно ставити серйозні цілі. Спершу потрібно зігратися.

«Після матчу з Олександрією заснув без задніх ніг»

- Зараз вже легше?

- Позитивних моментів більше, але все одно рано ще говорити щось конкретне.

- Рівень Прем'єр-ліги сильно відрізняється від рівня першості молодіжних складів?

- Звичайно. Тут набагато важче фізично, морально, тактично. В еліті кожна команда чіпляється за будь-яке очко. У моєму дебютному матчі ми виграли у Олександрії - 2:0, але було настільки складно, що після поєдинку я заснув без задніх ніг (посміхається). Потім стало легше. Але не приховую, що це мій шанс і я буду за нього чіплятися. Розумію, що такої можливості може більше і не бути.

- Погравши в Прем'єр-лізі, в молодіжну першість повертатися вже немає бажання?

- Безумовно. Хочеться прогресувати і йти тільки вперед.

- Грати в еліті - це додатковий шанс надіти футболку головної команди країни?

- А як же. Гравець дубля навряд чи потрапить до збірної України.

- Чи багато ти відіграв на правій бровці?

- Найчастіше я грав у центрі захисту або опорним хавом. Раніше в Динамо Сергій Ребров використовував мене праворуч у захисті, але далі зборів це не зайшло. Взагалі мені більше подобається бути в центрі. Але для користі справи та свого росту я готовий грати і справа, тут є свої плюси.

- А хто для тебе ідеальний центральний захисник?

- Серхіо Рамос. Це універсальний футболіст і, думаю, він на будь-якій позиції може зіграти якісно і з користю для команди.

«Проти Туреччини праворуч на захист поставив би Богдана Бутка»

- Ми вже згадували збірну, яка 2 вересня має зіграти проти Туреччини у відбірковому турнірі ЧС-2018. На своєму шляху ти перетинався з турецькими командами?

- Якщо не помиляюся, це було двічі в складі юнацьких збірних.

- Що у них за футболісти?

- Турки завжди славилися своїм характером. Їх команди діють агресивно. А ще, на мій погляд, у них є талановиті технічні гравці в центральній зоні, які можуть і передачу віддати і самі виконати. Вони непередбачувані, тому з цієї збірною завжди складно грати.

- Шанси у синьо-жовтих обіграти турків великі?

- Думаю так. Хоча б тому, що ми граємо вдома. Напевно в Харкові збереться повний стадіон.

- Як думаєш, хто може зіграти найкраще проти такого суперника праворуч у захисті - Бутко, Морозюк, Федецький або... Лук'янчук?

- Про себе я поки говорити не буду. Але якщо вибирати з тих хлопців, яких ви перерахували, то, думаю, Богдан Бутко. Як на мене, то захисник Шахтаря зараз на ходу.

- Коли ми побачимо Павла Лук'янчука в формі головної команди країни?

- Мені важко відповісти на це питання. Поки таких думок у мене немає, оскільки для початку потрібно закріпитися в Олімпіку, адже це мій перший такий досвід виступів. Хоча, звичайно, ніде правди діти, в перспективі хотілося б надіти футболку першої збірної.