Це було давно і неправда. Не люблю згадувати, щоб хвалитися.
Яке життя в країні – такий і футбол.
Усі люблять витати в хмарах, а потрібно дивитися на реалії.
Україна зараз переживає період порожнечі. Мабуть, країни, в якій завжди є футболісти рівня Олега Блохіна чи Андрія Шевченка, Кріштіану Роналду або Ліонеля Мессі, ви не знайдете. Одні йдуть, а на появу інших потрібен час.
Якщо б моя воля, то хотів би, щоб всі збірники грали закордоном.
Мабуть, іспанський чемпіонат в порівнянні з українським все ж трохи сильніший.
Коли наші футболісти переходять в зарубіжні чемпіонати, вони отримують інформацію з боку європейських тренерів, і іноді «це» розуміння гри у футбол розходиться з уявленням самого футболіста. Адже у нас деякі хлопці вважають, що розуміють футбол якось по-своєму і, відповідно, по-своєму ведуть гру.
Конкуренція у футболі – процес нескінченний і саме він рухає людей вперед. Ті, хто до конкуренції не готовий, рости професійно не здатні.
Колектив – це не 11 футболістів, а команда. Якщо в ній є люди, які будуть ображатися, ця команда далеко не піде.
Ми зобов'язані гідно виглядати в цих іграх. А завдяки чому... Не завдяки грі в більярд або в карти, звичайно.
Перемагає той, хто здатний побороти емоції і проявити у важливий момент холоднокровність.
Ми намагалися робити свою справу і робити її добре.
Для чого грати у красивий футбол, від якого не буде результату?
Відповідальність за результат беруть на себе тренери, і футболісти повинні підкорятися.
Я не звик скаржитися на суддів.
З іноземцями це вже буде не збірна України.
Для преси ми таких речей ніколи не говорили і говорити не будемо. Те, що відбувається всередині колективу, нехай залишиться між нами.
Внутрішньої кухні виносити на загал я не звик ще з того часу, як грав сам.
Поразка від Франції? Звичайно, пережити таку невдачу складно. Але саме життя робить нас загартованими. Тому розуміли, що треба рухатися далі, а не зациклюватися на цій невдачі.
Вся кар'єра виткана з падінь і підйомів. Головне, зробити правильні висновки.
Ризикованіше треба грати поблизу карного майданчика суперника. Поруч з власними воротами потрібно діяти надійно.
Кожен гол стає не тільки підсумком хороших атакувальних дій однієї команди, а й результатом помилок іншої.
Не тренерська це справа– посміхатися. Якщо вирішимо завдання, які будуть поставлені перед командою, будемо широко посміхатися. А якщо ні – то посмішка буде квасною.
Завжди винен керівник, а не виконавець.
Ігри програють чи виграють – до матчу.
Збірна Німеччини – це команда-машина. Машина є машина.
Після програного матчу з Північною Ірландією у нас відбулося теоретичне заняття, під кінець якого я сказав хлопцям, що гра з Польщею буде остання для мене на посаді головного тренера збірної і попросив, щоби у цьому матчі хлопці зробили подарунок для всього тренерського штабу і для мене особисто у вигляді перемоги.
Випустили Тимощука, щоб у нього стало більше матчів у збірній. Щоб він не дарма їхав на Євро-2016. Випустити Будківського? А вам хотілось зробити цю заміну? Мені також ні.
Дай Боже, щоб Шевченко був таким же тренером, яким був футболістом.
Не вважаю себе тренером старої формації. Якби я таким був, то давно б закінчив з тренерською діяльністю. Я живу сьогоденням і відштовхуюсь від вимог сучасного футболу. Спільну мову з футболістами знаходжу легко. Ніяких проблем у спілкуванні в нас не виникає.
Я вже в такому віці, що встиг виробити імунітет проти невмотивованої критики.
Якщо б мене критикували чинні тренери, ті, хто їсть зі мною один хліб... Але в основному нами були незадоволені ті, хто в футболі все знає і нічого не вміє. Вважаю, що на їхні репліки уваги не треба звертати взагалі.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
