– Я не експерт, не аналітик. Там вже достатньо наоцінювали, – каже Юрій Вернидуб. – Але вважаю, що потрібно згадати початок відбіркового циклу на чемпіонат світу в Росії. «Їхати – не їхати». Це все вплинуло. Така моя особиста думка, і мене ніхто не переконає в іншому. Потрібно було не розповідати, їхати туди, чи ні, а поставити конкретне завдання, кінцеву мету.
Натомість вийшло так: якщо переможемо, то, напевно, не поїдемо, а якщо не виграємо – то все одно не поїдемо. Це вже з самого початку вбивало футболістів, які не знали – поїдуть вони в Росію, чи ні. Як ви думаєте, це впливає на будь-яку людину? Я вважаю, що впливає. Тим паче – на спортсмена.
Щодо вчорашньої гри… Я не хочу оцінювати, тому що є головний тренер, є тренерський штаб. Все, що було можливо, вони зробили. Отже, на сьогоднішній день, що є – те є.
– Остання вольова перемога збірної України в офіційних матчах датується 2012 роком, коли ми здолали шведів на домашньому чемпіонаті Європи. Що з характером наших гравців?
– Не думаю, що вчора хтось із українських футболістів опускав руки. Усі хотіли перемогти – це однозначно. Просто десь не вистачило – скажімо так. У першому таймі ми виглядали не гірше за суперника. Навіть більше: у нас моменти виникали, а в хорватів їх практично не було. Але бачите, як склалося… У другому таймі, можливо, сил не вистачило. Аби про щось судити, потрібно перебувати всередині колективу і бачити все на власні очі.
– Від Марлоса очікували більшого?
– Давайте ми не будемо шукати якогось одного винуватця. Якщо ми його натуралізували, отже це було потрібно для команди. Це ж не перший випадок. Згадайте про того ж Едмара. Хлопець допомагав? Допомагав. Грав досить непогано. Щодо Марлоса, то робити висновки після двох матчів – зарано. Те, що він є футболістом високого класу – однозначно. Одразу вписатися в нову команду, звісно ж, важко. І тут знову все ті ж проблеми. То летить Марлос, то не летить, то є документи, то немає. Це все начебто дрібниці, але з таких дрібниць формуються великі неприємності.
– Як вам вчорашній виступ Олександра Караваєва? Коли ваш підопічний повернеться у розташування Зорі, матимете до нього зауваження чи поради?
– Я вважаю, що він зіграв на рівні, і радий за нього. Погано лише, що команда програла. Говорити про те, наскільки добре чи недобре діяв Караваєв я не можу – для цього є тренерський штаб національної збірної. Вони все розкажуть і підкажуть. Зі свого боку я чекаю-не дочекаюся, коли Саша повернеться у розташування Зорі, щоб надалі приносити користь нашому клубу.
– А що далі з нашою збірною і її головним тренером? Шевченка варто залишити на посаді, чи потрібен новий спеціаліст?
– Я вважаю, що однозначно потрібно залишати Шевченка і не робити якихось різких рухів, як у нас звикли. На мою думку, Шевченко зробив все, що було в його силах. Плюс – з’являється достатньо велика кількість молодих футболістів. Це також крок вперед. Тож тренеру потрібно дати час.
Хоча у кожного – власна думка. Ось бачили, як змінили тренера у Хорватії? Зараз будуть казати, що так – правильно. Скільки людей – стільки думок. У кожній із них є частина правди і частина неправди. Я за те, щоб Шевченко залишився і працював далі. Впевнений, що цей тренер готовий прогресувати, а команда – разом із ним. Я не та людина, яка казатиме щось погане на адресу Андрія Миколайовича. Він – мій колега і я чудово розумію, що все здається легким лише збоку. Набагато важче, коли ти берешся за роботу.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
