- З футболом так вийшло, що я отримав травму, було багато операцій... Але у мене не було паніки, що робити далі. Була фінансова «подушка безпеки», тому я це пережив спокійно, і мені психологічно не було важко. На даному етапі я кайфую від своєї сім'ї, від свого сина. Поки так.
Якось я навіть подав документи, щоб вчитися на тренера, але потім, дивлячись на те, як мало часу я проводжу з родиною - чомусь не пішов на курси на даному етапі.
Плюс враховуючи, що зараз у футболі відбувається... Повна деградація. Взяти хоча б, який рівень був, коли я ще грав, і який зараз. Тобто - на порядок нижче. Тому я вважаю, треба ще років 10 - поки все не налагодиться в політиці, як і в футболі. Тому я не хочу поки туди лізти.
- Розкажи про свою травму...
- Я практично півтора роки ходив на милицях. Якщо зараз зробити рентген мого коліна - у мене зараз там суцільне залізо, титан. Все тримається на металі. Я побігаю раз на тиждень - потім тиждень ходжу-мучуся. Я відчуваю це. Я можу побігати, але наступного дня на стіну лізу.
- Коли ти отримав фатальну травму?
- Чотири роки тому. Ця травма вже, як то кажуть, «накопичилася». Це не травма меніска або хрестоподібних зв'язок, коли клац - і це сталося. Хрящ стирався роками, і в той момент, коли було велике навантаження, і сталася травма. Мені було 28 років. Мабуть, це був мій час, коли я «відбігав».
Також у мене є фізіологічна проблема: моя ліва нога від народження була кривіша. Виходячи з цього і сталася ця травма, адже людина повинна рівно бігати, і всі процеси будуть відбуватися нормально. У мене це відбувалося навскіс: всі 28 років я завалювався на ліву сторону. Намагався різними устілками це контролювати. Не думав, що швидко це все станеться...
Звичайно, я боровся, робив операції. Мені ставили імплантати, чистили, але це не допомогло. Остання моя операція взагалі була такою, що мені спиляли кістку, вирівняли ногу і все це зафіксували титаном. Але зате я тепер ходжу рівно, це візуально видно. Тому все нормально. За чотири роки у мене було шість операцій.
- Коли ти зрозумів, що завершиш кар'єру?
- Коли я тільки почав тренуватися, відчув біль. І я зрозумів, що далі в професійному спорті буде тільки гірше. Тому я прийняв рішення відійти від цього.
Думаю, якби не моя нога, я б ще п'ять років пограв.
- Ти офіційно закінчив кар'єру?
- Зараз на камеру кажу, що так, але я це не оголошував. Взагалі за три роки перший раз даю інтерв'ю. Багато дзвонили, але не хотілося спілкуватися з пресою. Не знаю чому.
- За чим ти найбільше сумуєш у футболі?
- Я дуже сумую за «Дніпром» - саме за тим, що був раніше, коли ми досягали результату, добре грали... Сумую за атмосферою. Це словами не передати. У моїй кар'єрі це взагалі найкращі роки. Я згадую це і десь ще частково цим живу: як ми тренувалися, грали, відпочивали... Це була велика сім'я. Це не просто шаблон, це дійсно була сім'я. Це було кайфово для мене як для футболіста.
- Це було за Хуанде Рамоса?
- Так. Це були найкращі роки. Я багато дізнався, я відчував прогрес в собі.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
