Про трансферну кампанію «Динамо» в 2013 році:
- Ще ми хотіли купити Ракітича, Мендеса, Гранквіста, тобто ми вибирали гравців дійсно топ-рівня. З різних причин не вийшло це зробити, - розповів Олег Блохін.
Не зовсім зрозуміло, якого Мендеса має на увазі Блохін, але що стосується хорвата Івана Ракітича, то він на той момент виступав в «Севільї» і тільки в наступному сезоні перейшов в «Барселону» за 18 млн євро. На той момент для «Динамо» це була цілком підйомна сума, але, мабуть, Іван не захотів залишати іспанський чемпіонат заради України.
З шведським захисником «Дженоа» Андреасом Гранквістом кияни вели переговори ще взимку 2013 року і досягли його згоди на перехід, однак італійці не змогли своєчасно знайти заміну шведу, і трансфер зірвався. Гранквіст провів ще півроку в Серії А, після чого переїхав до «Краснодару», де виступає і понині. Влітку 2013 року на цю позицію було придбано Александара Драговича.
Є припущення, що Блохін мав на увазі не Мендеса, а Дріса Мертенса, головну зірку «Наполі» зараз, так як саме його згадував тренер в одному зі своїх торішніх інтерв'ю. «Динамо» не змогло придбати лівого вінгера «Наполі» і купило на цю позицію Джермейна Ленса.
Про свої тренерські успіхи та невдачі:
- Чому про вас так довго нічого не чути?
- Не знаю. Я повинен був заспокоїтися після тренерської роботи в «Динамо». Я не треную довгий час, пішов, і новин не було. Особливо нема про що було говорити. Тим більше, що я не обговорюю «Динамо» або збірну України - це мій принцип. Я не експерт, я - тренер.
- Скільки за часом ви відходили від тренерської діяльності?
- Рік. Я аналізував, що робив правильно і що неправильно, що вдалося і що - ні. Зараз я вже не вернуся до цього навіть думками. Що пройшло, то вже пройшло. Я зрозумів, що саме не вдалося з різних причин в «Динамо».
- Ці причини від вас залежали?
- І від мене, і від когось ще. Футбол - штука непередбачувана. Можна зібрати кращу команду і не виграти нічого. Той же приклад - «ПСЖ»: вони виграли, а потім програли «Барселоні».
- У вас були різні стосунки з журналістами. Який запам'ятався момент найбільше?
- Коли працював в київському «Динамо» і програвав матч, то була дуже напружена обстановка. Підбігають з мікрофоном і відразу запитують, коли я покину «Динамо». Це було перше, що запитували, а ось коли вигравав, це питання не задавали. Я не міг відразу відповідати на такі питання після поєдинку, який програв, коли стрес. Кожну поразку я приймав як особисту образу, тому мені було важко.
- Вам краще було б не ходити на прес-конференції відразу після матчу?
- Звичайно. Якби я посилав свого помічника, то відразу б сказали, що я від чогось йду. Я ж кажу, я кожну поразку приймав як особисту образу.
- На кого була образа?
- На себе, тому що не зміг підготувати команду, і ми не виграли. Коли я був гравцем, і ми забивали три м'ячі, я приходив і аналізував матч. Чому не забив більше? Я міг забити три, а команда в результаті програла 3:4. І що з того, що я забив? Я завжди був максималістом. Коли я прийшов у збірну, то відразу заявив, що вийдемо на ЧС з першого місця.
- Чому ви так сказали?
-Я зрозумів, що досить говорити про стикові ігри, попадемо ми кудись чи не попадемо ... Треба було поставити задачу, щоб Федерація, вболівальники і футболісти повірили, що ми можемо це завдання вирішити. Хоча ми програли всі товариські матчі і багато говорили, що треба прибирати Блохіна. Насправді ми «просівали» футболістів, нам потрібно було побачити кістяк. Було важко, вибір футболістів і зараз не особливо великий. Тоді теж були проблеми, і збірна нікуди не потрапляла, і футболісти вірили, що потрапити в перехідні ігри - це вже успіх.
- Ви боялися, що можете не вийти?
- Я розумів, на що я йду. Це як на кориду йдеш: або перемагаєш, або не перемагаєш бика.
- Що можете записати собі в плюс за час роботи з «Динамо»?
- Ми перебудовували команду. Ті виконавці, яких ми купили, стали провідними гравцями в європейських чемпіонатах. Якщо врахувати, що хотіли купити Ракітича, Мендеса і Гранквіста, то ми вибирали гравців топ-рівня. З різних причин це не вийшло зробити. Коли прийшли нові футболісти, то потрібен був час, щоб вони звикли до менталітету і моїх вимог.
- Скільки часу потрібно було, щоб вони розкрилися?
- Мені не вистачило року. Навіть Лобановський казав, що команду треба створювати від двох до трьох років. Не можна в один момент все взяти і створити. Наприклад, прийшов Гвардіола, і у нього не виходило спочатку з «Манчестер Сіті; прийшов Клопп - і «Ліверпуль» повзає. З іншого боку, я розумію, що не виконав завдання і займав 3-4 місце. Для «Динамо» це нижча планка, яка могла бути.
- Ви пояснювали президенту, що потрібен час, щоб будувати команду?
- Ми все обговорили, і він це розумів. Але зрозуміти і президента можна, коли людина не виконала завдання і команда опускається. Все життя мріяв тренувати «Динамо», тому що грав там. Це була і мрія батьків: мати не застала, а батько застав. Ось тому я ризикнув.
- А ви мріяли тренувати збірну?
- Ні. Я був тренером команди «Олімпіакос», «АЕК», але ніколи не думав про збірну. Я тоді був в Греції і став депутатом. Мотався в Грецію, коли була перерва у Верховній Раді.
Про перспективи роботи в Україні:
- Не дивлячись на свій вік, молодий, 25-річний, пару років я б ще потренував. Відпочив вже досить, готовий працювати. Де? В Україні є лише дві команди - «Динамо» і «Шахтар». На інші команди приходять 3 тисячі глядачів. Мені таке нецікаво. Просто гроші отримувати? І то не факт, що ще будуть платити. Або боротися за виживання.
Поки не знаю, де хотів би працювати, але в Україні розглядаю тільки дві команди - «Динамо» і «Шахтар».
Повна версія інтерв'ю Олега Блохіна в програмі «Моя Гра»:
