Він з’явився на світ у період затишшя між двома планетарними війнами. По батьковій лінії – італієць привілейованого класу, адже його дідусь був генералом армії Джузеппе Гарібальді, національного героя країни. По маминій лінії – француз, нащадок пілота П’єра Лаульє. І, тим не менше – громадянин Аргентини, адже сім’я мешкала у портовому районі Буенос-Айреса.
У 1943 році Альфредо ді Стефано почав виступати за молодіжку Рівер Плейт і дуже швидко доріс до рівня першої команди. Голи у ворота суперників «мільйонерів» посипалися, наче кара Господня. Прізвисько команди ді Стефано у той час набувало саркастичного значення – аргентинський футбол переживав дуже глибоку кризу. Все більше гравців у пошуках кращої зарплати вирушало закордон. Наприклад, у Колумбію, де клуби розкидалися грошима, як Флойд Мейвезер.
Наприкінці 40-х Альфредо також зважився на кардинальні зміни у своєму житті, ставши гравцем клубу Мільйонаріос (Богота). Саме Мільйонаріос став двигуном, який розвалив потужний чемпіонат Колумбії. Столичний клуб, намагаючись зробляти ще більше бабла, створив альтернативну першість країни – на противагу тій, яку проводила Федерація футболу. ФІФА такої нахабності не стерпіла і відмовилася визнавати не лише новостворену асоціацію, але й права клубу на своїх гравців. Ді Стефано і Ко опинилися поза футбольним законом.
Згодом ізгоїв пробачили. Проте ФІФА встановили для Мільйонаріос дедлайн – після 31 грудня 1954 року усі гравці повинні повернутися у свої попередні команди. Незадоволений ситуацією, в яку вляпався, Ді Стефано психонув, спакував валізи і без дозволу повернувся на батьківщину. Мільйонаріос подав на свого голеадора до суду. ФІФА встановила заборону на підписання Альфредо новим клубом – аж до 1955 року, коли аргентинець знову отримав би право виступати за Рівер Плейт. А на календарі – лише 1953-й!
Що робити?
*******
Ді Стефано поглянув у напрямку Європи. Звідти інтерес до нього проявляв мадридський Атлетіко. Але зненацька на перший план вийшла Барселона. Зламалася головна прима атаки каталонців – Ладіслав Кубала, тож «гранатово-сині» гарячково шукали йому заміну. Слава про Ді Стефано, який назабивав за Мільйонаріос 267 голів, не могла пройти повз увагу Барселони. Трансферний бан ФІФА? Байдуже – щось придумаємо. Спершу потрібно домовитися із самим гравцем. Президент «блаугранас» Енріке Марті вирушив у далеку дорогу.
Спершу він вийшов на контакт із Рівер Плейт. На рахунок аргентинського клубу перерахували 2 мільйони песет. Ще 2 мільйони повинні були надійти після 1 січня 1955 року, коли Ді Стефано офіційно представили б у якості гравця Барселони. Однак тут виникла серйозна проблема: боси Мільйонаріос також захотіли урвати для себе чималу компенсацію за форварда і виставили Марті чек на понад мільйон песет. Президент Барселони стояв на своєму: ціна – необгрунтовано завищена.
Пронюхавши про проблеми у переговорному процесі, на авансцену вийшов Реал, якому за рік до цього Ді Стефано забив двічі в товариському матчі. Легендарний президент Королівського клубу Сантьяго Бернабеу відправив у Південну Америку свого гінця – Раймондо Сапорту. У Буенос-Айресі на нього очікувало розчарування – Рівер Плейт ввічливо відмовив: «У нас домовленість із Барселоною».
Сапорта вирушив у Боготу. У Мільйонаріос його зустріли надзвичайно приязно, розуміючи, що цей солідний чоловік зібрався перебити пропозицію «блаугранас». Він і справді втамував усі фінансові апетити колумбійців – сторони потиснули руки, створивши безпрецедентну ситуацію: Ді Стефано став гравцем, якого пов'язували одночасні контракти із двома грандами Прімери.
Кубала і ді Стефано
На той момент аргентинець вже прибув до табору Барселони. Він тренувався разом із командою і зіграв кілька товариських поєдинків. Але увага багатотисячної публіки була зосереджена на Кубалі, який відновився від травми. Кожен рух цього словако-угорця супроводжувався оплесками і захопленими вигуками. Ді Стефано почувався невидимкою. Для прими з Мільйонаріоса така ситуація була незвичною і до біса неприємною.
А тут ще й Енріке Марті донесли інформацію, що мадридський гранд також провернув контракт із Альфредо – за спиною Барселони. Бос «блаугранас» розлютився настільки, що розпочав перемовини з Ювентусом, якому прагнув продати права на Ді Стефано. «Стара синьйора» сказала «пас», побоюючись санкцій від ФІФА. Альфредо ж образився, що переговори пройшли без його участі. Глухий кут!
На сцену знову виходить справжній дипломат Реала – Раймондо Сапорта. Він зустрічається із Ді Стефано і виплачує йому повноцінну місячну зарплату гравця Королівського клубу. Форвард задоволений, а ще більше задоволена його дружина, яка підмовляє коханого: «Давай переїдемо у Мадрид, а після нас – хоч потоп».
Реал увімкнув максимальні оберти. У Мадрид запрошений президент Мільйонаріоса, з яким остаточно довершують угоду про купівлю Ді Стефано. За справу береться ФІФА, адже випадок – безпрецедентний. Футболіст належить двом клубам – що за неподобство?
Відповідальним за піренейський колапс призначили Армандо Муньйоса Калеро – колишнього главу іспанської федерації. Той пропонує соломонове рішення: у сезонах 1953/54 та 1954/55 Альфредо ді Стефано зіграє за Реал, опісля проведе два роки за Барселону. «На**й нам таке щастя! – вилаялися на «Камп Ноу». – Забирайте цього клятого аргентинця цілком і повністю. Але виплатіть 4 мільйони песет».
Ді Стефано став повноцінним новачком Реала. Натомість у Барселоні знайшли винного у провалі переговорів – Енріке Марті пішов у відставку з поста президента клубу. Коли ж Альфредо став регулярно забивати у футболці Королівського клубу, Марті захотілося пустити собі кулю в лоба. У першому ж сезоні Альфредо став найкращим снайпером Прімери, а Реал здобув чемпіонський титул, чого клубу не вдавалося зробити упродовж 21 року.
За 14 років, проведених у Мадриді, Ді Стефано провів 515 матчів, забив 412 голів і допоміг Реалу виграти 8 чемпіонств, 5 Кубків чемпіонів, а також багато іншого цінного мотлоху. Навіть зараз, коли Кріштіану Роналду б’є усі мислимі і немислимі рекорди, більшість вболівальників Королівського клубу продовжують вважати дона Альфредо №1 в історії “бланкос».
«Що таке Реал? Це – почуття, – любив казати Ді Стефано. – Обрав Реал, а не Барселону, бо я – переможець, а не невдаха».
*******
У серпні 1963-го, на схилі своєї кар’єри, легендарному форварду довелося пошкодувати, що обрав Реал, а не Барселону чи якийсь інший клуб. Перед стартом сезону «вершкові» вирушили у Венесуелу, щоб разом із Порту та Сан-Паулу зіграти в престижному товариському міні-турнірі.
О 6-ій ранку до готелю Potomac пришвартувався загадковий автомобіль. Із нього вийшли кілька чоловіків і впевнено попрямували до адміністратора: «Ми з поліції. У якому номері зупинився Ді Стефано?» – «219».
Піднялися нагору. Рішуче постукали у двері. «Сеньйоре Альфредо, ви поїдете з нами». Легенді поспіхом пояснили причину: «Наркотрафік. Вам потрібно відповісти у відділку на кілька наших стандартних запитань – і повернетеся в готель. Не хвилюйтеся, це не займе багато часу».
Спершу футболіст нічого не запідозрив. І лише відсутність мигалок на автомобілі «поліцейських» по-справжньому насторожила Ді Стефано. Але було пізно – його силою запхнули в салон: «Ми – революціонери, ви – частина політичної акції, сеньйоре. Поводьтеся слухняно, і з вами нічого не трапиться». Альфредо зав'язали очі і повезли у невідомому напрямку.
Ді Стефано (ліворуч) у полоні
Конспіративна квартира, потім ферма, знову квартира. Бранця перевозили з місця на місце, але при цьому годували, доставляли йому цигарки, грали з ним у шахи і робили фото на пам'ять. Бойовики із Фронту національного визволення, ліві радикали, які боролися проти президента Венесуели Ромуло Бетанкура, виявилися не такими вже й поганими хлопцями. Вони пояснили Ді Стефано свій мотив – завдяки резонансному викраденню хочуть донести до світової спільноти меседж про поневолення венесуельського народу великими країнами.
Увесь світ стояв на вухах! Ще б пак: уявіть, що зараз хтось викрав Мессі або Роналду – це ж аномальна істерія! Протримавши Ді Стефано у полоні упродовж 2 діб і досягнувши своєї мети, терористи відпустили його на волю, висадивши з автівки посеред проспекту Лібертадор. Пережитий шок додав дону Альфредо сивини і залисин.
«Я закінчив кар'єру в 40 років, тому що донька сказала: «Тату, знаєш, лисина і шорти ну ніяк не поєднуються».
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
