Рік тому українські футбольні вболівальники дізналися про існування турецького міста Карабюк та місцевої футбольної команди. Тоді представники «Карабюкспору» урочисто рапортували про підписання Євгена Селезньова, Олександра Рибки та Андрія Близниченка. Причому майбутнє українців виглядало райдужним - вони потрапили до типового міста робітників, похмурого, але одночасно розташованого поблизу від Сафранболу - світового надбання ЮНЕСКО. Не надто далекого від моря і близького до гір. А головне - міста, яке обожнює футбол і очікує від своєї команди на гру в Єврокубках. Однак не минув навіть рік - і ще одна казка закінчилася. Відхід у відставку Ради Директорів, що відбувся шостого листопада, не був закінченням бурі, а лише її початком.
Спілка промисловців та робітників
Підтримка місцевого концерну Кардемір, одного з найбільших виробників сталі в країні, здавалася забезпеченням міцного економічного майбутнього. Тим більше, що відносини концерну та міської влади з клубом нагадували подібні в провінційних радянських містах 20-го століття - повне шефство з різними преференціями та рішенням проблем на найвищому рівні. Що не дивує, враховуючи робітничу сутність 130-тисячного міста, яке вирісло протягом 70-ти років з шеститисячного села лише завдяки знайденій залізній руді та іншим копалинам. Говорячи простіше, клуб міг дістати в місті абсолютно все потрібне і швидко. Як і працівники Кардеміра - в клубі, особливо високопоставлені. Не дивувала й присутність серед спонсорів клубу місцевої профспілки робітників підприємств, пов'язаних з залізом та сталлю. Один з колишніх діячів цієї профспілки Хікмет Ферудун Танкут навіть обіймав посаду президента клубу протягом останніх чотирьох з половиною років, а до цього протягом восьми з половиною років працював там на інших посадах.
Відмінною виглядала і стартова диспозиція українців в боротьбі за місце в стартовому складі. Форварду доводилося конкурувати лише з двома нестабільними африканцями, які виїхали на чемпіонат континенту, та й загалом бажали залишити команду. Воротарю - зі слабким бразильцем та 38-річним місцевим воротарем. Щоправда, на Близниченка очікувала серйозніша конкуренція, з якою він в підсумку не впорався. Та й Рибці чимало завадила травма коліна, через яку він відіграв лише три матчі наприкінці сезону 2016/17, пропустивши в них сім м'ячів. Зате Селезньов почувався відмінно. Після кількох непоказних тижнів, які доречно списати на адаптацію, він видав чотири домашні матчі поспіль з голами або асистами, став одним з лідерів команди, яка перемогла і «Бешикташ», і «Галатасарай» (забив обом) і йшла другою в лізі за набраними очками вдома.
У божевільному матчі проти майбутнього срібного призера «Істанбул Басакшехір» (3:3) вісім з 11-ти ударів гравців «Карабюкспору» по воротах були створені Євгеном та Андрієм. Обидва забили в той вечір. Форвард розповідав про фанатичну любов вболівальників та про те, що йому не доводиться платити в місцевих ресторанах. Схоже, лише відхід головного тренера Ігора Тудора в «Галатасарай» посеред весни завадив команді завоювати місце у Єврокубках. Втім, і в останньому Танкут бачив лише позитив, вважаючи цей перехід та згоду гранда сплатити компенсацію величезним плюсом до престижу його клубу. Та й загалом був задоволений тодішнім становищем. «Про наший клуб нині знають у світі, про нього говорять в усій Європі і навіть в Австралії, клуб - головна гордість міста, головний бренд, який представляє місто в світі» - в цьому він мав рацію.
Полум'я пожежі
Менш, ніж 50 років історії, менш, ніж десять сезонів у Вищому дивізіоні, лише чотири матчі Єврокубків - для «Маві Атеш» («Блакитним Полум'ям» називають себе вболівальники клубу) сезон 2016/17 став практично проривом. Літню перемогу на престижному турнірі в Анкарі Танкут також вважав досягненням і ознакою вдалого майбутнього сезону. Ну а Селезньов мало не перейшов до Тудора у «Галатасарай». Однак перша частина сезону 2017/18 для клубу та його гравців була жахливою. Лише вісім очок та останнє місце в лізі, серія з восьми поразок поспіль, третій головний тренер до кінця грудня (і далеко не факт, що останній), виліт з Кубка в протистоянні зі другодивізіонним «Істанбулспором»... Українці також розчарували. Форвард метушився між полем та лавою запасних, забив лише один гол після шести у попередньому сезоні, зазвичай грав погано, а його хиба у вирішальному матчі з «Істанбулспором» (вже оминув воротаря по центру, але примудрився випустити м'яч в кількох метрах від порожніх воріт) ніби підсумував провальні півсезону. Близниченко отримував місце в стартовому складі в лізі лише одного разу, а вирізнявся хіба що в Кубку проти суперників з нижчих дивізіонів. Рибка ж пропустив 18 м'ячів і здійснив лише 17 сейвів в 11-ти матчах ліги, в підсумку програв конкуренцію 38-річному Шахіну, а надалі й боротьбу за місце на лаві запасних - 22-річному Акбабі, який проводить свій перший сезон в Супер Лізі.
Танкут пояснював результати лише невезінням, стверджував, що команда демонструє добрий футбол і навіть повіз її в мечеть на молитву. Насправді ж, проблеми команди з футбольним м'ячем та з Творцем - навіть не чверть її бід. На цьому тижні Прокуратура провінції оголосила про відкриття справи проти президента та інших членів колишньої Ради Директорів про розтрату клубних коштів. Каталізатором слугувала гучна стаття місцевого журналіста Аттілли Тюркера в загальнонаціональній газеті Haberturk, в якій він звинувачував в цьому колишнє керівництво.
Серед пунктів звинувачення - прописування в контракті суми зарплатні втричі більшої, ніж гравець реально отримував. 16 місце в лізі за сумою трансферів і друге - за сумою виплат агентам гравців. Виплати агентам, які не володіють ліцензією. При цьому Тюркер нагадав про гроші, що останнім часом стягуються з кожного з 3750 робітників Кардеміра «на допомогу клубу» (приблизно п'ять доларів на місяць) і вказав ім'я конкретного агента без ліцензії - Байрама Угурлу, який раніше працював в клубі, потім приводив в якості агента по 11 гравців за сезон і нібито продовжував донедавна отримувати комісійні за трансфери. Нагадав він і про дивне літнє призначення на пост головного тренера недосвідченого Еркана Созері. Дебютанта Вищого дивізіону він вважає другом Угурлу, що призводить до відповідних висновків. Також можна згадати і про старий скандал навколо нібито щомісячних виплат наближеним до клубу журналістам, для яких було навіть зареєстровано аматорський клуб в Швеції під назвою «Карабюкспор». Клуб цей було знищено за три дні після переведення крізь нього двохсот тисяч доларів.
На думку Аттілли, саме через всі ці махінації борг клубу збільшився з 12-ти до майже 50-ти мільйонів доларів США протягом чотирьох років. З ним згідне і нове керівництво на чолі з Зією Унсалом, яке заявляє, що не має намір платити звільненому на початку місяця австралійському тренеру Тоні Поповічу, оскільки скарбниця клубу порожня. Тюркер говорить і про заборгованість перед гравцями. Він та інші журналісти стверджують, що нині ведуться переговори з усіма гравцями про перегляд контрактів, і ті, хто не погодився, залишать клуб. П'ятірка румунських легіонерів вже на шляху геть і не тренується з командою, переговори з Шахіном також не рухаються, схоже, з Селезньовим було легше домовитися, враховуючи, що термін його контракту спливає влітку. Доля ж Рибки та Близниченка поки невідома. Як і доля клубу. Призначення новим головним тренером 46-річного Левента Ачікгеза, який відіграв за клуб півтори сотні матчів, працює тут з 2010-го року і ніколи не тренував дорослі команди, не менш красномовне. Між словами віце-президента Ахмеда Гельбека «він син міста та клубу» можна прочитати: «У нас немає грошей на досвідченого тренера».
Де гроші, Зія?
Де гроші Кардеміра? - запитаєте ви. В цьому головна проблема. Власне, клуб нині - арена боротьби між промисловцями та владою міста. Останні нещодавно відмовили першим в отриманні нових преференцій, зокрема, соціальних надбавок для працівників. Ті відповіли за допомогою клубу. Перехід влади в клубі від Танкута до Унсала - це перехід від Кардеміра до міста. Зія був призначений після четвертого за рахунком конгресу, що відбувся під прямим тиском губернатора провінції та міського голови після того, як перші три не набрали необхідного кворуму.
Колишній прес-секретар клубу був єдиним кандидатом на посаду і в разі його невибору клуб переходив під прямий контроль провінції. Влада вже оголосила про аудит паперів «Карабюкспору» аж до документів десятирічної давнини і зважує можливість переходу фінансового керування до кризового менеджера, призначеного судом. Унсал закликає промисловців допомогти, а Танкут звинувачує останніх в зраді клубу. «Я говорив і промисловцям, і політикам, і самому міському голові - підтримайте клуб. Не допоможете нині - клуб не допоможе вам потім. Я брав цей клуб з 50-мільйонним (в лірах, тобто 12.5-мільйонним в доларах) боргом, коли ніхто не хотів брати. Ми починали з нуля, вилітали, витрачали вдвічі менше за інших. Ті, хто хоче завдати шкоди бренду - поплатяться за це. У нас немає іншого міста та клубу».
Команда відстає від рятівного 15-го місця на шість очок. Чи має вона шанси? Чи здатні протиборчі сили забути про свої сварки і врятувати клуб фінансово? Чи братимуть участь в боротьбі українці? На третє питання відповісти не легше, ніж на два попередніх. В будь-якому разі, цій робітничій казці настав кінець. Попереду - суворі будні.
Леон Вургафт
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
